Справа   №  22ц-3248, 2006р.                      Головуючий в 1-й інстанції

Матюшко O.I.  

Категорія: № 33   Доповідач - Пузанова Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця "26" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Пузанової Л.В. Суддів: Орловської Н.В.,

Стародубця М.П. при секретарі - Костеннікові Д.В. З участю прокурора - Пуляєва 1.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 листопада 2006 року в справі

за позовом

прокурора Голопристанського району в інтересах лержави ао ОСОБА_1(третя особа - ТОВ аЗемпроект») про

визнання  Державного акту на право приватної власності на земельну лілянку недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року прокурор Голопристанського району, діючи в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1(третя особа без самостійних вимог - ТОВ «Земпроект») про визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Прокурор зазначав, що 22 квітня 2005 року Новофедорівська сільська рада видала на ім'я відповідачки Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,01га, розташовану по АДРЕСА_1, вказавши в ньому цільове призначення землі будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Посилаючись на те, що Державний акт був виданий на підставі рішення Новофедорівської сільської ради №НОМЕР_1 від 16.01.2004р., яким лише надано згоду на виготовлення відповідної технічної документації, а питання про затвердження цієї документації радою, в порядку, встановленому ЗК України, не розглядалося і рішення про передачу земельної ділянки не приймалося, а також на те, що в акті неправильно зазначено цільове призначення землі, прокурор просить визнати Державний акт серії ЯБ №НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_1 недійсним.

Рішенням від 16 листопада 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, зазначаючи, що висновки суду не відповідають нормам земельного та цивільного законодавства. Крім того, вказує на те, що прокурор неправомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради, в той час, як передана у її власність земельна ділянка розташована в межах АДРЕСА_1 і тому належить до комунальної власності.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов прокурора, суд виходив з того, що Державний акт на ім'я відповідачки, виданий з порушенням процедури передачі земельної ділянки у приватну власність та у відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а тому є недійсним.

Проте, повністю погодитися з такими висновками не можна, оскільки, суд прийшов до них, допустивши порушення норм процесуального та матеріального права.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2005 року відбулася безоплатна передача Новофедорівською сільською радою як органом місцевого самоврядування земельної ділянки, розташованої в межах АДРЕСА_1 Голопристанського району у власність відповідачки.

Відповідно до ст.83 та п.12 Перехідних положень ЗК України землі в межах населених пунктів перебувають у комунальній власності, а повноваження власника здійснює орган місцевого самоврядування.

Враховуючи, що згідно ст. 45 ЦПК України, прокурор вправі здійснювати представництво інтересів лише громадянина або держави та зважаючи, що предметом спору в даній справі є земля, що перебуває у комунальній власності, а не державній, суду, приймаючи заяву прокурора, належало перевірити його доводи щодо представництва інтересів держави, в тому числі його обґрунтування щодо здійснення державою контролю за використанням та охороною земель.

Статтею 188 ЗК України передбачено державний контроль за використанням та охороною земель, однак на здійснення цього контролю уповноважені органи виконавчої влади по земельних ресурсах.

Зазначивши, що позов пред'явлено в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради, прокурор на вказані вище положення земельного законодавства не зважив, а суд належний орган, в інтересах якого міг бути заявлений позов відповідно до ч.4 ст.38 ЦПК України до участі в справі не притягнув, чи не виходить позов прокурора за межі повноважень цього органу не перевірив та чи підтримує уповноважений орган виконавчої влади по земельних ресурсах заявлені прокурором вимоги не з'ясував.

Розглядаючи позов по суті, суд заявлені прокурором позовні вимоги не уточнив, норму матеріального права, на підставі якої угоду, що відбулася між територіальною громадою та відповідачкою прокурор вважає недійсною, не з'ясував і належним чином факта, що підлягали встановленню в спірних правовідносинах не визначив.

Разом з тим, із наданих суду письмових доказів вбачається, що відповідачка у 2004 році звернулася до Новофедорівської сільської ради із заявою про відведення їй безоплатно у власність земельної ділянки в порядку, передбаченому ст.118 ЗК України для будівництва індивідуального гаража.

Заява розглянута радою позитивно і ОСОБА_1 дано дозвіл на розробку проекту земельної ділянки /а.с.5/.

ТОВ «Земпроект» розробило проект відведення землі, погодило цей проект з органом по земельних ресурсах та органом архітектури.

22 вересня 2004 року землевпорядником складено акт про встановлення меж земельної ділянки, а 15 грудня 2004 року земельна ділянка передана та прийнята відповідачкою в натурі /а.с. 24-34/.

22 квітня 2005 року Новофедорівська сільська рада видала на ім'я ОСОБА_1 Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,01га, розташовану в АДРЕСА_1, помилково зазначивши в ньому цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та споруд /а.с. 4/.

Як пояснила в суді апеляційної інстанції відповідачка, після видачі та державної реєстрації Державного акта вона приступила до використання земельної ділянки і звела на ній гараж.

Зазначені дії відповідачки не суперечать вимогам ст.125 ЗК України.

Суд вказаним обставинам належної оцінки не дав, чи є у територіальної громади як бувшого власника спірної земельної ділянки передбачені законом підстави вимагати повернення землі відповідачкою не перевірив, про наслідки визнання Державного акта недійсним в рішенні не зазначив і Новофедорівську сільську раду як сторону в оспореній прокурором угоді до участі в справі не притягнув та її правову позицію з приводу спірного питання не з'ясував.

Не врахував суд також той факт, що ОСОБА_1 бажає звернутися до суду із позовними вимогами про спонукання Новофедорівської сільської ради до затвердження технічної документації щодо відведення спірної земельної ділянки та вирішення питання про підтвердження її  права власності на цю ділянку /а.с. 19-22, 49/.

Зважаючи, що згода на передачу земельної ділянки у власність відповідачки Новофедорівською сільською радою надана 16.01.2004 року, як це передбачено ч.7 ст.118 ЗК України, від вирішення викладеного вище публічно-правового спору залежить розгляд даної цивільної справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а обставини, які суд вважав встановленими, недоведені.

Оскільки суд вирішив даний спір, не притягнувши до участі в справі особу, в інтересах якої прокурор міг пред'явити позов, а також у відсутність представника Новофедорівської сільської ради, щодо якого відсутні відомості про виклик до суду та без визначення належного процесуального статусу ради в спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що ухвалене в справі рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд відповідно до пунктів 3,4 ч.І ст.311 ЦПК України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і залежно від встановленого відповідно до вимог закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 303,307,311 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1частково v задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду від 16 листопада 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд іншим суддею.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Л.В.Пузанова

Судді: М.П. Стародубець, Н.В.Орловська