ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/9991/42490/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

при секретарі Сперкач Т.В.,

за участю позивача, представників відповідача - Уса Д.М., Чемериса В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - Міністерство юстиції України, про скасування наказів, поновлення на посаді,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - Міністерство юстиції України про скасування наказу Головного управління юстиції у Полтавській області від 03.06.2010 року № 275/11 про оголошення догани, скасування наказу Головного управління юстиції у Полтавській області від 13.07.2010 року № 404/7 про припинення державної служби, поновлення на роботі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, у задоволення позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів по справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 з 2001 року працював в орханах державної служби і до звільнення обіймав посаду головного спеціаліста відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

21.05.2001 року позивач прийняв присягу державного службовця.

03.06.2010 року наказом ГУЮ у Полтавській області "Про забезпечення належного представництва інтересів держави в суді працівниками ППВР ВДВС ГУЮ" № 275/11 за неналежне виконання службових обов'язків щодо представництва інтересів відділу ДВС в судах головному спеціалісту ВДВС ГУЮ у Полтавській області ОСОБА_4 оголошено догану.

Цей наказ прийнято за наслідками службового розслідування, проведеного за фактом відкликання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2010 року у справі № 4с-24/10.

Наказом начальника ГУЮ у Полтавській області Колотілової Т.М. "Про звільнення ОСОБА_4." від 13.07.2010 року № 404/7 припинено державну службу ОСОБА_4 та звільнено його з посади на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця.

Вказані обставини, як зазначили суди попередніх інстанцій, свідчать про несумлінне виконання позивачем своїх обов'язків та недотримання чинного законодавства України, що є порушенням Присяги державного службовця.

Крім цього, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що припинення державної служби за порушення Присяги державних службовців по своїй суті не є дисциплінарним стягненням, а спеціальною підставою, визначеною Законом України "Про державну службу". При цьому пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" не визначено особливої процедури припинення державної служби.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління юстиції у Полтавській області від 03.06.2010 року № 275/11 щодо оголошення догани, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в порушення покладених на позивача обов'язків відповідно до займаної ним посади він, здійснюючи свої трудові обов'язки, щодо представництва інтересів відділу ДВС в судах не надана відповідно інформація сектору представництва інтересів держави в судах, що є грубим порушенням Інструкції про порядок ведення претензійної та позовної роботи в Головному управлінні юстиції у Полтавсьісій області, затвердженої наказом від 05.06.2007 року № 141/5.

Колегія судів Вищого адміністративного суду України з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість дій відповідача при оголошенні позивачу догани наказом від 03.06.2010 року № 275/11 погодитися не може, оскільки судами належним чином не було досліджено та встановлено, що було підставою для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, не зазначено, які конкретні порушення своїх посадових обов'язків допустив позивач.

Крім того, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначений Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII).

Статтею 14 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Згідно із статтею 17 цього Закону громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.

Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Отже, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 прийняв Присягу державного службовця.

Відповідно до частини 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі, зокрема, відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Цією нормою визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Таким чином, недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм може бути як порушенням Присяги так і дисциплінарним правопорушенням, проте дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Аналіз наведених норм, свідчить, що за вчинення посадовими особами місцевих державних адміністрацій порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених Законом № 3723-XII та законодавством про працю, найбільш суворим з яких є звільнення.

При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок) Відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри.

Отже, звільненню державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, має передувати службове розслідування, яке регулюється Порядком і висновки якого є передумовою звільнення.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

В наказі Головного управління юстиції у Полтавській області від 13.07.2010 року № 404/7 не вказано в чому полягає порушення ОСОБА_4 Присяги державного службовця та не наведено відповідних мотивів.

Таким чином, оцінюючи правомірність дій відповідача щодо видачі наказу про припинення державної служби, суди не звернули уваги на недотримання відповідачем процедури звільнення та на необґрунтованість наказу, що призвело до обмеження рівня юридичних гарантій захисту прав позивача в процедурі застосування до нього такого виду відповідальності.

Отже, рішення щодо звільнення позивача саме за порушення Присяги необґрунтоване, тобто прийняте без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 21 травня 2013 року (справа № 21-403а12) за позовом ОСОБА_7 до Львівської митниці Державної митної служби України про поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року скасувати, а справу ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - Міністерство юстиції України, про скасування наказів, поновлення на посаді направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф.Загородній