ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

      В С Т А Н О В И В:

у травні 2006 року Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради звернулося до господарського суду з позовом до СПД ОСОБА_1 про стягнення 3 559,79 грн. на відшкодування збитків та виселення з нежитлового приміщення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неправомірність користування приміщенням, площею 364,9 м.кв у АДРЕСА_1 та безпідставність відмови відповідача звільнити це приміщення, яке за договором від 09.09.2005 року передано в оренду підприємцю ОСОБА_2. 

Неправомірність дій відповідача призвела до втрати доходів від оренди комунального майна, на відшкодування яких позивач просив стягнути на його користь 3 559,79 грн.

У липні 2006 року, СПД ОСОБА_1. пред'явила у господарському суді зустрічний позов до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради та ПП ОСОБА_2 про визнання договору оренди комунального майна, укладеного Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради з приватним підприємцем ОСОБА_2 09.09.2005 року, недійсним з мотивів невідповідності його вимогам закону та недотримання форми договору і необхідності його нотаріального посвідчення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.08.2006 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року, первісний позов задоволено. Постановлено про стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради 3 559,79 грн. збитків, 305 грн. судових витрат та зобов'язано СПД ОСОБА_1. звільнити займане приміщення площею 364,9 м.кв по АДРЕСА_1. У зустрічному позові відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою СПД ОСОБА_1, у якій вона посилається на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, неповне з'ясування  дійсних обставин справи і просить постанову апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року, рішення господарського суду першої інстанції від 15.08.2006 року скасувати, як незаконні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та її представника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до умов договору оренди майна, що належить до комунальної власності, укладеного 09.09.2005 року між Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_2 останньому передається в строкове на період з 09.09.2005 року до 01.09.2006 року (п.9.1 договору) - платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності загальною площею386 кв.метрів за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання даного договору сторони склали акт приймання-передачі, який є додатком №2 до договору оренди від 09.09.2005 року.

Проте, як встановлено попередніми судовими інстанціями та не оспорюється відповідачем і в касаційній скарзі, використовувати орендоване приміщення орендар не має можливості, оскільки, його зайняла відповідач у справі.

Доказів правомірності користування спірним приміщенням відповідачем не надано.

Посилаючись на суборенду приміщення, відповідачка такий договір суду не пред'явила.

Крім того, наявність такого договору суборенди могла б передбачати його чинність лише на період дії попереднього договору оренди, який припинив свою дію до 30.05.2005 року.

При такому положенні, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку щодо неправомірності користування майном зі сторони відповідача та обґрунтовано постановили рішення про його виселення та стягнення неотриманого доходу у вигляді орендної плати, на отримання якої позивач був позбавлений внаслідок дій відповідача.

Правомірно відмовлено судами і у визнанні договору оренди недійсним, оскільки, у період укладання цього договору відповідачка не зверталась із заявою про наміри орендувати спірне приміщення, умови договору не суперечать закону і не порушують прав відповідачки за первісним позовом, а нотаріальне посвідчення договору від 09.09.2005 року у даному випадку не вимагається, а тому, враховуючи, що висновки попередніх судових інстанцій відповідають дійсним  обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України, керуючись ст.ст.111⁹, 111¹¹ ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року -без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк

                                                                                          В.М. Харченко