ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 р. | № 12/3541 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Малого підприємства "Лугинигазбуд" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2006 року у справі № 12/3541 Господарського суду Житомирської області, за позовом Малого підприємства "Лугинигазбуд", Житомирської області, до Відкритого акціонерного товариства "Житомиргаз", м. Житомир, про стягнення 79 782,95грн.,
за участю представників сторін:
позивача:–Гаврилюк Б.Л. (директор);
відповідача:–не з'явився,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2005 року позивач –МП "Лугинигазбуд" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ВАТ "Житомиргаз" про стягнення 79 782,95грн.
Вказував, що між ним та відповідачем 03.06.1997р. було укладено контракт на будівництво газовідводів в смт. Лугини. Згідно якого він взяв на себе зобов'язання по будівництву газовідводу в період з 03.06.1997р. по 31.12.1997р., а відповідач – здійснювати оплату вказаних робіт.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за контрактом в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача 40 413грн. основного боргу, 30 011,81грн. інфляційних, 9 358,14грн. річних, а всього 79 782,95грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05 травня 2006 року (суддя Сікорська Н.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване закінченням строку позовної давності до пред'явлення позову.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2006 року (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. –головуючий, Мамонтової О.М., Мостової Г.І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.06.1997р. на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 23.08.1990р. "Про організацію виконання постанови Верховної Ради УРСР "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи" між позивачем та відповідачем було укладено контракт на будівництво, а також технічне переоснащення діючих мереж та споруд газопроводів в смт. Лугини, згідно умов якого позивач зобов'язався виконати будівництво газопостачання в строк з 03.06.1997р. по 31.12.1997р., а відповідач –здійснити оплату виконаних позивачем робіт на умовах, передбачених вказаним контрактом.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР (чинного на момент укладення контракту), угода є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Отже, у сторін при укладенні контракту виникли певні зобов'язання.
Ст. 161 ЦК УРСР передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 3 контракту, оплата за виконані роботи здійснюється щомісяця протягом трьох днів після підписання акту виконаних робіт.
В період з серпня по жовтень 1997р. позивачем були виконані обумовлені в контракті роботи, проте відповідач в порушення умов контракту платіжними дорученнями частково здійснив оплату за виконані роботи, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 33 597,66грн.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що оскільки неможливо встановити дату підписання сторонами актів № 1 за жовтень 1997р., № 1 за вересень 1997р., № 1 за серпень 1997р., № 2 без дати та № 3 за серпень 1997р., то днем підписання необхідно вважати останній день відповідного звітного місяця. А саме: 03.09.1997р. –за серпень, 03.10.1997р. – за вересень, 03.11.1997р. –за жовтень. Отже, прострочення виконання грошового зобов'язання настало відповідно 04.09.1997р., 04.10.1997р. та 04.11.1997р.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно положень ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
В силу ст. 73 ЦК УРСР зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається.
Відповідно ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується господарським судом незалежно від заяви сторін.
Згідно із положеннями ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Приймаючи рішення та постанову про відмову в позові з посиланням на ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР суди виходили з обставин пропуску позивачем строку позовної давності без поважних причин.
Матеріали справи свідчать про те, що вказаний висновок судів відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Відповідно до пп. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.10.1999р. між позивачем та відповідачем в особі структурного підрозділу – Лугинське УЕГГ на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 23.08.1990р. "Про організацію виконання постанови Верховної Ради УРСР "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи" було укладено контракт № 1, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а позивач приймає на себе виконання робіт зовнішніх газових мереж по вул. Р. Люксембург та К. Маркса в смт. Лугини в строк з 15.10.1999р. по грудень 1999р. на загальну суму 75 728грн.
Згідно з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 1999р. та акту виконаних робіт позивачем виконані обумовлені в контракті роботи на суму 7 923грн.
Постановою Кабінету Міністрів України № 893 від 11.06.2003р. "Про затвердження переліку об'єктів, що фінансуються за рахунок державних капітальних вкладень, виділених на виконання Чорнобильської будівельної програми у 2003 році" затверджено перелік об'єктів, що фінансуються за рахунок державних капітальних вкладень, виділених на виконання Чорнобильської будівельної програми у 2003 році. До вказаного переліку Були включені і газові мережі смт. Лугини в сумі 1 120грн.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи листом № 06-3269/31 від 15.03.2006р. повідомило про кредиторську заборгованість в обсязі 331 000грн. по Житомирській області станом на 01.01.2006р.
Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про виникнення заборгованості перед позивачем згідно контракту № 1 від 14.10.1999р. внаслідок обмеженого бюджетного фінансування Чорнобильської будівельної програми державного значення, а ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" як самостійний суб'єкт господарювання за зобов'язання держави перед іншими суб'єктами господарювання не відповідає, тому правильно відмовили в задоволенні вказаної позовної вимоги.
Посилання касаційної скарги на необхідність застосування до спірних правовідносин ЦК України спростовуються матеріалами справи та неправильним тлумаченням скаржником вказаної норми закону, тому на увагу суду не заслуговують.
Посилання скаржника на не застосування судом ст. 24 ГПК України також не заслуговують на увагу суду, оскільки заміна первісного відповідача на належного відповідача є правом, а не обов'язком суду.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Малого підприємства "Лугинигазбуд" залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2006 року у справі № 12/3541 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська