ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 р. | № 9/138-16/184 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Оріпласт”, м. Калуш |
на рішення | від 22.08.2006 |
у справі господарського суду | № 9/138-16/184 Івано-Франківської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в особі Калуського РЕМ, м. Калуш |
до | Закритого акціонерного товариства “Оріпласт”, м. Калуш |
про | стягнення 6 511,24 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Понайда Р.І.
від відповідача – не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2005 р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. відмовлено в позові Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в особі філії Калуський РЕМ до Закритого акціонерного товариства “Оріпласт” про стягнення 6 511,24 грн. нарахування за перевищення договірних величин електроспоживання в листопаді та грудні 2003 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2006 р. скасовано попередні судові рішення та справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
В обґрунтування постанови касаційна інстанція зазначила, що суд першої та апеляційної інстанції не навели обґрунтування про наявність чи відсутність підстав для застосування до правовідносин сторін діючої в період вирішення спору редакції Закону України “Про електроенергетику”, а саме про нарахування споживачу двократної різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії, а також про виключення з переліку правопорушень в галузі електроенергетики перевищення договірної величини споживання електроенергії.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.06.2006 р. господарським судом Івано-Франківської області порушено провадження у справі.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2006 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Оріпласт” на користь Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в особі Калуського РЕМ заборгованість в сумі 6 511,24 грн. за перевищення граничних величин споживання електричної енергії, а також 102,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що статтею 26 Закону України “Про електроенергетику” в редакції на 01.01.2004 р. визначено, що у випадку перевищення договірної величини потужності, споживачі сплачують електропостачальникам п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Оскаржуючи рішення господарського суду скаржник просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити посилаючись на те, що при винесенні рішення судом порушено норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що п’ятикратна вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною (граничною) величиною потужності є згідно правил ст. 549 ЦК України неустойкою. А тому, відповідно до п.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством “Прикарпаттяобленерго” в особі Калуського РЕМ та Закритим акціонерним товариством “Оріпласт” 11.01.2002 р. укладено договір про постачання електричної енергії № 1015 відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати електроенергію, а відповідач оплачувати спожиту електроенергію відповідно до умов договору та виконувати інші умови визначені вказаним договором.
Пунктом 2.2 договору визначено, що діючі граничні величини електроспоживання та потужності в години максимального навантаження енергосистеми визначаються та доводяться електропостачальною організацією односторонньо наступним чином: на підставі даних Додатків №№ 1,2 або додаткової завчасно представленої заявки споживача, враховуючи проведену оплату та вимоги діючого законодавства щодо визначення граничних обсягів споживання. Електропостачальна організація доводить письмовим повідомленням, що є невід’ємною частиною даного договору, договірні величини, додержання яких є обов'язковим. Повідомлення про встановлені договірні величини направляються споживачу щомісячно в терміни не пізніше 2 днів до початку наступного місяця –по споживанню електроенергії, не пізніше 15 днів до початку наступного місяця –по споживанню потужності в години максимуму навантаження.
В разі не оформлення таких повідомлень діючими договірними обсягами для відповідного місяця вважаються величини, що встановлені Додатками 1.2.
Відповідно до п. 3.5 договору споживач зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі за даним договором: самостійно вносити попередню оплату за електроенергію в розмірі 100 % замовленої вартості електроспоживання виключно в грошовому вигляді на розподільчий рахунок електропостачальної організації не пізніше 8 днів до початку розрахункового місяця, в разі перевищення вартості фактичного споживання понад оплачену вартість кінцевий розрахунок за електроенергію здійснюється за показами лічильників згідно звіту ( у випадках, передбачених даним договором –за контрольними показниками або розрахунковим методом) за мінусом оплаченої вартості виключно в грошовому вигляді на розподільчий рахунок Електропостачальної організації протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку. В разі перевищення суми попередньої оплати понад вартість фактично спожитої електроенергії, залишок сплаченої суми зараховується в оплату споживання наступного періоду; інші платежі (відповідальність за перевищення доведених граничних величин, відшкодування збитків згідно актів порушення Правил КЕЕ, пеня та інші) –на поточний рахунок Електропостачальної організації протягом 5 днів з моменту виставлення рахунків.
За умовами укладеного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання у разі перевищення встановлених за даним договором величин споживання електроенергії або потужності за розрахунковий період сплачувати енергопостачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Судом встановлено, що відповідачем у листопаді 2003 р. було допущено перевищення договірної величини електроспоживання на 6 297 кВт/год.
Порушення граничних величин споживання електроенергії допущено відповідачем і в грудні 2003 р. на 200 кВт/год.
В порушення умов договору відповідач –ЗАТ “Оріпласт” не здійснив оплату за використану електричну енергію, а тому енергетична компанія на підставі Правил користування електричною енергією, Порядку постачання електричної енергії споживачам, договору за підсумками розрахункового періоду скоригувала відповідачу договірну (граничну) величину споживання електричної енергії до рівня фактично спожитої за розрахунковий період на та підставі ст.ст. 26, 27 Закону України “Про електроенергетику”, договору на постачання електричної енергії, Правил та Порядку нарахувала відповідачу до сплати п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної (коригованої) величини споживання електричної енергії.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 6 511,24 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” станом на 01.01.2004 р. у випадку перевищення договірної величини потужності, споживачі сплачують електропостачальникам п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Однак, всупереч вказівкам Вищого господарського суду України, суд першої інстанції задовольняючи позов не з’ясував правомірність застосування до правовідносин сторін діючої в період вирішення спору редакції Закону України “Про електроенергетику” про нарахування споживачу двократної різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії.
Укладаючи 11.01.2002 р. договір про постачання електричної енергії № 1015 сторони обумовили, що крім договору їх відносини регулюються Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок, Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, Національної комісії регулювання електроенергетики України та іншим діючим законодавством щодо питань електропостачання.
Відповідно до абз.1, 2 пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам (далі –Порядок) (в редакції на час виникнення спору) передбачалось за підсумками місяця граничну величину споживання електричної енергії для споживачів коригувати до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання, яка відповідно до пунктів 5,3 Правил вважалась договірною.
За приписом пункту 13 Порядку споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п’ятою і шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (далі - Закон).
Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону (в редакції на час виникнення спору) передбачалась відповідальність споживачів за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період у вигляді п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.
На час виникнення спору по суті абз. 2 пункту 11 Порядку було виключено, а в ч.5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” відповідальність, у вигляді п’ятикратної вартості, зменшено до двократної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність.
В даному випадку Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” від 23.06.2006 р. пом’якшує відповідальність за споживання електричної енергії понад договірну величину і до спірних правовідносин в даній справі слід застосовувати положення вказаного закону.
Господарський суд Івано-Франківської області задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини за перевищення договірних величин електроспоживання, не в повному обсязі дослідив обставини справи, не врахував що у зв'язку з набранням з 23.07.2005 р. чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”, відповідно до якого ч.5 ст. 26 Закону передбачає стягнення з споживачів у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії, та не застосував до спірних правовідносин положення ст. 58 Конституції України та ч.2 ст. 5 Цивільного кодексу України.
Вище наведене свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та невиконання вказівок Вищого господарського суду України, що є порушенням процесуального законодавства, зокрема ст. 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2006 у справі № 9/138-16/184 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий: Л. Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н. Дунаєвська