Справа № 22-597/2008p. Головуючий в 1 інстанції Стріжакова Т.В.
Категорія 44 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, судді Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Шилковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність відділу ДВС Торезького міського управління юстиції і
встановив:
в апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судової ухвали, якою відмовлено в задоволенні вказаної скарги, і ставить питання про її скасування з передачею питання на новий розгляд, оскільки вважає, що викладені в, ухвалі висновки не відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам.
В засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримав доводи своєї скарги,
просив про її задоволення, скасування ухвали суду з передачею питання на новий
розгляд, а представник ДВС Торезького міського управління юстиції у Донецькій
області за довіреністю ОСОБА_2 та представник Торезького управління
Державного казначейства України у Донецькій області Зверева СС заперечували
проти доводів скарги, просили про її відхилення та залишення судової ухвали без
зміни, оскільки вважають, що при розгляді справи не було встановлено
неправомірної бездіяльності відділу ДВС Торезького МУЮ з визначеного
заявником питання.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
17 травня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій зазначав, що рішеннями Торезького міського суду від 6.05.2003 року та від 6.11.2006 року були задоволені у повному обсязі його вимоги щодо зобов'язання ДВ AT „Шахта „Прогрес" ДХК „Торезантрацит" поставити йому вугілля на побутові потреби у кількості 12750 кг за період з 2-го півріччя 1999 р. до 1.01.2003 р., ДП „Торезантрацит" було зобов'язано поставити йому вугілля на побутові потреби у кількості 14750 кг за період з 1.07.2003 р. до 31.12.2005 р.
Ним своєчасно були надані виконавчі листи до ДВС, але з 10.07.2003 р. до 15.05.2007 р. судові рішення не виконуються, чим йому завдано матеріальні збитки та моральну шкоду.
2
Підставою для звернення до суду є факт відмови ДВС у наданні йому всієї достовірної інформації щодо причин невиконання вказаних судових рішень.
Після неодноразових усних звернень він у черговий раз звернувся до ДВС з письмовою заявою, але відповіді не отримав.
Спричинена йому моральна шкода полягає у моральних стражданнях через холод, голод, витрати з пенсії на придбання вугілля та дров, браком коштів на достатнє харчування; він є інвалідом 3 групи за профзахворюванням, розмір спричиненої моральної шкоди оцінює у 1500 грн.
Просив суд визнати дії ДВС щодо ненадання відповіді на його письмове звернення про виконання вказаних судових рішень неправомірними і такими, що не відповідають вимогам Закону України „Про звернення громадян", інтересам стягувана, правосуддя та держави в цілому, а також визнати неправомірними дії ДВС з невиконання судових рішень та щодо обмеження його прав на участь у виконавчому провадженні.
Ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 20 листопада 2007 року в задоволенні скарги відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду - зміні з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконаного провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездільність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Відмовляючи в задоволенні скарґи в частині визнання неправомірною бездіяльності відділу ДВС Торезького МУЮ у Донецькій області з виконання судових рішень, суд виходив з того, що державним виконавцем були своєчасно відповідно до вимог ст.ст. 24, 49 Закону України „Про виконавче провадження" відкриті виконавчі провадження за рішеннями Торезького міського суду від 6 травня 2003 року та від 6 листопада 2006 року і приєднані до зведеного виконавчого провадження.
Суд також виходив з того, що відповідно до вимог ст. 5 вказаного Закону України державним виконавцем було вжито заходи щодо примусового виконання судових рішень, передбачені цим Законом.
В засіданні суду апеляційної інстанції заявник стверджував, що лише після дзвінка з прокуратури боржником йому було вивезено певну частину вугілля на побутові потреби за рішенням Торезького міського суду від 6.05.2003 р.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник звертався до прокуратури Донецької області з приводу незабезпечення його вугіллям на побутові потреби за вказаним рішенням суду, прокуратурою м. Торезу було проведено відповідну перевірку ( а.с. 63).
3
Встановлено, що до теперішнього часу заявнику боржником не вивезено у повному обсязі вугілля на побутові потреби за вказаним рішенням суду і згідно з інформацією боржника, що міститься у виконавчому провадженні № 9401, залишок невивезеного вугілля складає 950 кг (а.с. 64).
При розгляді цієї справи судом першої інстанції було встановлено, що 5 виконавчих листів 2-2293 від 6.11.2006 р. за рішенням того ж суду від 6.11.2006 р. щодо зобов'язання ДП „Торезантрацит" вивезти ОСОБА_1 вугілля на побутові потреби за період з 1.07.2003 р. до 31.12.2005 р. у кількості 14750 кг, стягнення з нього у відшкодування моральної шкоди 300 грн., судових витрат: 59,50 грн. -судового збору та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи надійшли на виконання до ДВС у м. Торезі 29.11.2006 р.
29.11.2006 р. державним виконавцем ДВС у м. Торезі винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень.'"
5.01.2007 р. боржником у добровільному порядку були перераховані грошові кошти в сумі 5065,24 грн., які були розподілені між стягувачами; 23.01.2007 р. ОСОБА_1 платіжним дорученням були перераховані грошові кошти за стягнутими на його користь судовими витратами в сумі 300 грн:, 51 грн., 8,50 грн., 30 грн.
Державним виконавцем ДВС ум. Торезі постановою від 6.12.2006 р. приєднано до зведеного виконавчого провадження, зупиненого 1.12.2005 p., виконавчий лист щодо зобов'язання ДП „Торезантрацит" поставити ОСОБА_1 14750 кг вугілля на побутові потреби за рішенням суду від 6.11.2006 р.( а.с. 66).
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості виконання рішень у разі видкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.
Вказаною нормою регламентовано, що виконавчі провадження об'єднуються в одне зведене виконавче провадження для накладення арешту на майно боржника у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. Таким чином, вказана норма закону регламентує особливості виконання судових рішень, а не можливість приєднання таких, що знову відкриті виконавчих проваджень до одного зведеного, що зупинено, та за яким взагалі-не виконуються будь-які дії з виконання судового рішення.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що не можна визнати правильними висновки суду щодо необґрунтованості скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності відділу ДВС Торезького МУЮ у Донецькій області з виконання судових рішень та щодо відповідності оскаржених дій державного виконавця вимогам ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Більше того, вбачається, що виконавче провадження з виконання судового рішення від 6.11.2006 р. взагалі було не зупинено, а приєднано до зупиненого зведеного виконавчого провадження і саме у зв'язку з цим державним виконавцем припинено проведення будь-яких дій з виконання вказаного судового рішення, що не передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Тому висновки суду першої інстанції про те, що у державного виконавця були підстави для зупинення виконавчого провадження відповідно до п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" за внесенням ДП „Торезантрацит" до реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості
4
відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", г апеляційний суд вважає необгрунтованими.
До того ж відповідно до ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється лише на учасників розрахунків за енергоносії, що не стосується сторін визначених виконавчих проваджень.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що всупереч висновкам, викладеним в оскарженій ухвалі, є встановленим факт неправомірної бездіяльності відділу ДВС Торезького МУЮ у Донецькій області щодо виконання вказаних судових рішень, тому цю юридичну особу треба зобов'язати виконати рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Апеляційний суд також вважає, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оскільки встановлено наявність вини відділу ДВС Торезького МУЮ у Донецькій області внаслідок його неправомірної бездіяльності щодо виконання вказаних судових рішень, апеляційний суд вважає, що саме з вини цієї юридичної особи протягом тривалого часу порушувався нормальний життєвий уклад заявника, який залишався без вугілля на побутові потреби, і змушений був додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя, купувати за свої кошти із пенсії вугілля для опалення житла.
Саме неправомірною бездіяльністю цієї юридичної особи заявнику спричинене моральну шкоду.
При визначенні її розміру апеляційний суд враховує характер, обсяг та тривалісті заподіяних заявникові моральних страждань, вимоги розумності та справедливості.
Ухвалу в іншій частині всупереч доводам скарги постановлено з додержання вимог закону.
Доводи скарги щодо описки в даті постановления оскарженої ухвали < неспроможними, оскільки апелянтом до скарги додано копію ухвали суду ві; 19.11.2006 p., аркуші якої не завірені у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. 218, п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ст. 312, ст. ст. 315, 387 ЦПК України апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Торезьког міського суду Донецької області від 20 листопада 2007 року в частині відмови задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірною бездіяльност відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції Донецької області з виконання судових рішень Торезького міського суду Донецьке
5
області від 6 травня 2003 року та від 6 листопада 2006 року та щодо відшкодування моральної шкоди СКАСУВАТИ.
Визнати неправомірною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції у Донецької області з виконання судових рішень Торезького міського суду Донецької області від 6 травня 2003 року та від 6 листопада 2006 року щодо постачання ОСОБА_1вугілля на побутові потреби і зобов'язати виконати ці рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції у Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500 грн. та судові витрати: 8 грн. 50 коп. -судового збору та 7 грн. 50 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
Цю ж ухвалу в іншій частині залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Г