ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 922/1090/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача-не з'явились,

відповідача-1 відповідача-2-не з'явились, -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ХайдельбергБетон Україна"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014

у справі№922/1090/14

за позовомТОВ "Стальконструкція ЛТД"

до1.ТОВ "ХайдельбергБетон Україна", 2.ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2014 (суддя Жиляєв Є.М..), винесеною на підставі ч.2 ст.15, ч.1 ст.17 ГПК України, матеріали справи №922/1090/14 передано за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала мотивована тим, що укладений між позивачем та відповідачем-2 договір поруки від 20.07.2013 є похідним від зобов'язань, які виникли у відповідача-1 перед позивачем на підставі рахунку-фактури №КБ-0000713 від 08.07.2013 та видаткових накладних, у зв'язку з чим, виконання цього договору має бути здійснено у порядку, визначеному основним зобов'язанням.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 (судді: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) ухвалу скасовано та справу направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

ТОВ "ХайдельбергБетон Україна" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, ухвалу залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме ст.15,17 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає безпідставним висновок апеляційного суду про те, що винесення судом ухвали про передачу справи за підсудністю суперечить положенням ч.3 ст.17 ГПК України та порушує права позивача, тому суд першої інстанції обґрунтовано виніс ухвалу про передачу справи до господарського суду Дніпропетровської області в силу приписів ст.15 ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано скаржником, предметом позовних вимог є повернення попередньої оплати за товар, вартості товару, який мав істотні недоліки, відшкодування збитків, завданих неналежною якістю товару. У позовній заяві зазначено, що місцезнаходженням відповідача-1 є: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1, а місцезнаходженням відповідача-2, вимоги до якого випливають з договору поруки від 20.07.2013, є: м.Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, буд.56, офіс 229-А.

Згідно з ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить господарський суд захистити його порушене право за рахунок 1-го відповідача у розмірі 1394697,48 грн. за договором купівлі-продажу, укладеним між позивачем і відповідачем-1, та солідарно за рахунок відповідачів 5000 грн. за договором поруки, укладеним між позивачем і відповідачем-2, в якому останній виступає поручителем.

Таким чином, відповідач-2 (ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум") визначений позивачем в якості співвідповідача у даній справі у зв'язку з тим, що між ним та позивачем укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо поставки товару неналежної якості за договором купівлі-продажу бетону у спрощеній формі шляхом обміну між сторонами рахунком-фактурою №КБ-0000713 від 08.07.2013 та видатковими накладними за переліком, наведеним у договорі.

Згідно з ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, керуючись правилом альтернативної підсудності, позивач на власний вибір подав позовну заяву до господарського суду за місцезнаходженням відповідача-2, тобто до господарського суду Харківської області, оскільки згідно довідки з ЄДРПОУ місцезнаходженням відповідача-2 зазначено: 61153, м.Харків, проспект 50-річчя ВЛКСМ, буд.56, офіс 229-А.

27.03.2014р. з дотриманням правил підсудності, встановлених чинним господарським процесуальним законодавством, господарським судом Харківської області порушено провадження у справі за вказаним позовом, що оформлено ухвалою від 27.03.2014.

Відповідно до імперативних приписів ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли у процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Зважаючи на вищевикладене, колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, що справа може бути направлена за підсудністю після порушення провадження у справі лише у тому випадку, якщо в момент відкриття провадження справа не була підсудна даному суду, проте, суд про це не знав і не міг знати, тобто лише у результаті помилкового відкриття провадження по справі з порушенням правил підсудності справа підлягає передачі за належною підсудністю.

Крім того, як роз'яснено в п.20.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом ч.3 ст.17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено виключної підсудності даної справи господарському суду Дніпропетровської області як на момент порушення провадження у справі так і після цього.

Даний спір пов'язаний з виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та відповідачами (з кожним з них окремо). При цьому, позовні вимоги до відповідача-2, які виникли з договору поруки, мають похідний характер від основних позовних вимог до відповідача-1, які виникли з договору купівлі-продажу.

Однак, приписами Господарського процесуального кодексу України встановлені єдині правила визначення підсудності тієї чи іншої господарської справи, тому суд, розглядаючи справу, має право оцінювати та визначати дотримання або недотримання цих правил позивачем.

Чинним процесуальним законодавством України не передбачено поділу альтернативної підсудності господарських справ на штучну та природну (дійсну), а також не передбачено можливість незастосування судом альтернативної підсудності в залежності від того, мають позовні вимоги до декількох відповідачів основний чи похідний характер, або чи є вони (вимоги) взаємопов'язаними.

Касаційна інстанція також враховує, що у передбаченому ст.16 ГПК України вичерпному переліку господарських справ, які підлягають розгляду за правилом виключної підсудності, відсутні вказівки щодо обов'язковості визначення підсудності за вимогами до відповідача, які випливають з основного зобов'язання.

Водночас, апеляційна інстанція правильно зазначила, що оскільки провадження у розглядуваній справі було порушено судом першої інстанції з додержанням правил територіальної (альтернативної) підсудності (ч.3 ст.15 ГПК України), тому винесення судом першої інстанції ухвали про передачу справи за підсудністю до іншого господарського суду суперечить імперативним приписам ч.3 ст.17 ГПК України та порушує права позивача, чим спростовуються твердження заявника про зворотне.

Наявні заперечення скаржника ґрунтуються передусім на вибірковому довільному тлумаченні змісту ч.2 ст.15 та ч.1 ст.17 ГПК України без врахування їх системного взаємозв'язку з нормами ч.3 ст.15 та ч.3 ст.17 цього Кодексу.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни територіальної підсудності даної справи після порушення провадженні у ній з додержанням правил підсудності.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі №922/1090/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ХайдельбергБетон Україна" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун