Кіровський районний суд міста Макіївки

Донецької області

Провадження № 2/268/548/14 Справа № 268/54/14-ц

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2014 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючий суддя Перевєрзєва М.М.

при секретарі Покашовій В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю „Ремжитлобуд" про визнання права користування житловим приміщенням та покладення зобов'язання укласти договір найму,

у с т а н о в и в:

09 січня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Макіївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю „Ремжитлобуд" про визнання права користування житловим приміщенням та покладання зобов'язання укласти договір найму.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги, в обґрунтування яких послалась на факти і обставини, викладені у позовній заяві, та зазначила, що з 20 листопада 1986 року по 02 жовтня 1996 року вона працювала штукатуром у ТОВ „Макіївжитлобуд". У 1989 році від профспілкової організації тресту «Макіївжитлобуд» за підписом керуючого тресту ОСОБА_2 їй у тимчасове користування, з метою поліпшення житлових умов проживання без прописки було надане жиле приміщення - квартира АДРЕСА_1 в яке вона вселилась разом з чоловіком та двома неповнолітніми дітьми. З часу вселення та і по теперішній час вона постійно проживає в спірному приміщенні, оплачує комунальні послуги, зробила у ньому капітальний ремонт та поліпшила умови свого проживання. У подальшому будинок, в якому розташовані зазначені кімнати, було виключено з числа відомчого житла та передано в комунальну власність міста. Як виявилось, відповідні рішення адміністрації та профспілкового комітету попереднього власника не збереглися. Оскільки їх вселення до житлового приміщення було проведено з дозволу попереднього власника житла, то, незважаючи на відсутність ордеру, воно є законним.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просить суд постановити рішення, яким визнати за нею право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати ТОВ «Ремжитлобуд» укласти з нею договір найму.

Позивачка повідомила суд про можливість розгляду справи за її відсутності у зв'язку з її тимчасовим виїздом за межі Донецької області.

Представники відповідача: начальник відділу юридичної роботи ОСОБА_3 у судовому засіданні та юрисконсульт відділу з юридичної роботи ОСОБА_4 у письмових запереченнях з позовом ОСОБА_1 не погодилися, заявивши на підтвердження своєї позиції, що позивачка в спірне жиле приміщення вселилися з порушенням встановленого законом порядку - за відсутністю ордера, тому не може набути право на користування цим житлом.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд» - юрисконсульт ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності юридичної особи, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки, представників відповідача та третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного на житло. Одним зі способів реалізації вказаного права є надання житла в користування за договором найму (оренди).

Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду, як визначено статтею 52 ЖК Української РСР, надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ОСОБА_1 з 20 листопада 1986 року працювала маляром-штукатуром 3 розряду в будівельному управлінні № 5 треста „Макіївжитлобуд», яке з 17 квітня 1995 року змінило найменування на будівельний підрозділ № 5 товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївжитлобуд».

В 1989 році товариством з обмеженою відповідальністю „Макіївжитлобуд" ОСОБА_1 та членам її родини, якими та той час були: чоловік - ОСОБА_6, діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою поліпшення житлових умов без прописки, з оплатою за комунальні послуги була надана кімната АДРЕСА_1

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 разом зі своєю родиною в 1989 році вселилася в дане жиле приміщення. Ордер на житлове приміщення не видавався.

Рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради № 756 від 06 грудня 2000 року об'єкти житлово-комунальної сфери, у тому числі будинок № 10, розташований по вулиці Жукова у місті Макіївка, який знаходився на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївжитлобуд», передано в комунальну власність Макіївської територіальної громади.

Після реорганізації комунальних підприємств «Хімік» та «Металург» вказаний будинок відповідно до рішення Макіївської міської ради № 39/23 від 30 вересня 2008 року безоплатно було передано на баланс товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд».

Зазначене підприємство на підставі договору від 31 травня 2012 року з управлінням міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради надає послуги з управління та утримання будинків, споруд та прибудинкових територій Кіровського району міста Макіївки.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд» з ОСОБА_1 було фактично укладено договір найму спірної кімнати, про що свідчить відкриття особистого рахунку № НОМЕР_1, надання розрахової книжки. За даними цього рахунку в кімнаті АДРЕСА_1 ОСОБА_1 мешкає без реєстрації.

Рішення власника відомчого житлового фонду про виділення позивачці спірного жилого приміщення є адміністративним нормативно-правовим документом, якому притаманні ознаки ордера на жиле приміщення.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду у відповідності до положень частин 1 і 2 статті 61 ЖК Української РСР здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок (ст. 63 ЖК).

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідно до вказаного договору, наймодавець надав наймачу ОСОБА_1 та членам її сім'ї у користування кімнату АДРЕСА_1 Позивачка систематично сплачує послуги житлово-комунальних підприємств з утримання спірної кімнати.

Технічний стан житлового будинку АДРЕСА_1 відповідає санітарним та технічним вимогам, для мешкання придатний, потребує ремонту конкретних конструктивних елементів, що підтверджено комісійним актом обстеження його стану від 24 січня 2014 року, затвердженим рішенням виконкому Макіївської міської ради від 13 лютого 2014 року № 107.

Сторони визнали наявність між ними фактичних договірних правовідносин з найму житла та не заявляли про недійсність вказаного правочину.

Попередній та нинішній власники житлового будинку - товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївжитлобуд» та територіальна громада міста Макіївки в особі Макіївської міської ради не оспорювали факт правомірності вселення позивачки, не ініціювали у встановленому законом порядку питання про незаконність її проживання в спірних кімнатах та виселення позивачки.

Доводи сторони відповідача про те, що позивачка вселилися в спірне жиле приміщення з порушенням встановленого законом порядку - за відсутністю ордера, судом не приймається до уваги.

У судовому засіданні встановлено і це не заперечувалось сторонами, що позивачка з 1989 року (протягом 25 років) разом з членами своєї родини проживала в кімнаті НОМЕР_2 житлового будинку АДРЕСА_1, її вселення в кімнати відбулося на підставі рішення адміністрації і профспілкового комітету тресту «Макіївжитлобуд», однак ордер на спірне приміщення не видавався. Між ОСОБА_1 та ТОВ «Ремжитлобуд» був фактично укладений договір найму спірних кімнат, про що свідчить особовий рахунок № НОМЕР_1, позивачка сплачує послуги, які надаються житлово-комунальними установами по утриманню спірної квартири.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка іншого житла, крім спірних кімнат, не має. Будинок АДРЕСА_2, де позивачка зареєстрована, належить її чоловікові - ОСОБА_6 Згідно інформації Голови КСОН „Нові Плани" ОСОБА_9 жодних будівель за адресою: АДРЕСА_2 не виявлено.

Разом з тим, як зазначила позивачка, спірна кімната виділялась їй в гуртожитку, розташованому у будинку АДРЕСА_1.

Правовий режим надання, користування жилою площею в гуртожитку регулюється статтями 127-131 Житлового кодексу України, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986р. №208, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008р. № 500-VI.

Гуртожиток - це жила будівля, що зареєстрована у виконавчому органі відповідної ради чи державної адміністрації і відповідає певним вимогам, де громадянам, у зв*язку з трудовими відносинами або навчанням у навчальному закладі освіти, за спеціальними ставками оплати згідно з ордером, виданим власником гуртожитку, надаються у тимчасове користування жила площа, меблі та інші предмети домашнього вжитку і культурно-побутового призначення. У разі відсутності у будинку статусу гуртожитку його використання як гуртожитку є порушенням вимог чинного законодавства про порядок вселення у жилі будинки.

Приписами частини 2 статті 137 Житлового кодексу України та пункту п. 5 Примірного положення про гуртожитки визначено, що жилі будинки повинні реєструватися як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що без належної реєстрації житловий будинок не може бути визнаний гуртожитком.

Відповідно до роз*яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 р. (із змінами і доповненнями), вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з*ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання тощо.

Слід враховувати, що гуртожитками є також спеціально побудовані підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для малосімейних, щодо яких адміністрацією і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони зареєстровані у виконкомі як гуртожитки.

Разом з тим судом під час розгляду справи встановлено, що будинок АДРЕСА_1 як гуртожиток у виконкомі Макіївської міської ради не зареєстрований.

Дослідженням у судовому засіданні інвентарної справи на багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 встановлено відсутність даних про його реєстрацію у якості гуртожитка або прийняття адміністрацією ТОВ «Макіївжитлобуд» рішення про використання цього багатоквартирного житлового будинку в якості гуртожитка.

З тексту рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради № 756 від 06 грудня 2000 року убачається, що в комунальну власність територіальної громади міста Макіївки передано жилий фонд ТОВ «Макіївжитлобуд» згідно до затвердженого акту прийому-передачі. Згідно зведеного акту прийому-передачі житлового фонду ТОВ «Макіївжитлобуд» в комунальну власність передано двоповерховий житловий будинок № 10 по вулиці Жукова загальною площею 400 кв.м., балансовою вартістю 68020 грн.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що будинок АДРЕСА_1 в установленому законом порядку не набув статусу гуртожитку, а тому визнає, що він є житловим будинком.

Вимоги позивачки в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд» укласти з нею договір найму на спірне житло, не ґрунтуються на законі, оскільки за змістом статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не може створювати обов'язку до обов'язку для третьої особи. Згідно з частиною 2 статті 528 Цивільного кодексу України навіть у випадку покладення зобов'язання боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами відповідно до правил статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд, виходячи із встановлених в статтях 8 і 47 Конституції України принципів верховенства права і непорушності права на житло, дійшов висновку, що позивачка з 1989 року і до теперішнього часу проживає у спірному житловому приміщенні - кімнаті НОМЕР_2 розташованій в будинку АДРЕСА_1, на законних підставах тому позовні вимоги щодо визнання за нею права користування вказаним житловим приміщенням є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 174, 212, 213, 214, 215, Цивільного процесуального кодексу України, статтями 9, 61, 63 Житлового кодексу Української РСР, статтями 204, 627 Цивільного кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право користування житловим приміщенням, що складається з кімнати НОМЕР_2 у житловому будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.М. Перевєрзєв