У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Боднар О.В., Кеміня М.П., при секретарі Гаврилко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про визнання права власності на квартиру, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з даним позовом, посилаючись на те, що у вересні 1998 року вона домовилася з відповідачем про купівлю-продаж однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Реалізуючи цю домовленість вона передала відповідачу 2000 доларів США, а та надала їй квартиру, ключі від вхідних дверей і обіцяла в майбутньому оформити договір купівлі-продажу.

27.09.1998 року вона разом з сином вселилася в квартиру де проживає до теперішнього часу.

За весь час проживання вона утримує квартиру, оплачує комунальні послуги, проводить поточні та капітальні ремонти, тобто протягом тривалого часу відкрито та добросовісно володіє вищезгаданою квартирою.

Посилаючись на дані обставини та норму ст. 344 ЦК України просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29.05.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Представник відповідача подала заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на її думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.

Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що власниками однокімнатної квартири АДРЕСА_1, згідно договору міни від 26.08.1996 року є в рівних частках відповідач ОСОБА_4 та треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.10.2013 року та ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16.01.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на квартиру встановлено, що позивач ОСОБА_3 разом з сином з дозволу ОСОБА_4 з 1998 року проживає в квартирі без реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років).

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення цих процесуальних норм позивач не довела суду добросовісність володіння квартирою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позову є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: