ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

28 грудня 2006 р.

№ 12/112

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючий,

Рибака В.В., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2006р.

у справі

№12/112-06 господарського суду Полтавської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київ

до	Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук

про	стягнення 59 089 329 грн. 20 коп.

Касаційну скаргу розглянуто за участю представників:

від позивача –КозАренко Є.В., Якименко Ю.В.;

від відповідача –Ковальчук О.М.

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство “Укртранснафта” (далі –позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” (далі  –відповідач) про стягнення 59 089 329 грн. 20 коп., в тому числі 46 554 147 грн. 20 коп. основного боргу за емітованими ЗАТ ТФПНК “Укртатнафта” 47 простими векселями №№763311449360-763311449408 та 12 535 182 грн. відсотків за період з 01.03.2003 р. по 24.02.2006 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 р. у справі №12/112-06  (суддя Сергєєва Л.А.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртранснафта” 54 900 035,20 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ “Укртранснафта” в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування положень ст. ст. 34, 38, 70, 71, 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та п. п. “б” п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також порушення ст. 35 ГПК України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. (Зеленіна Н.І. –головуючий, Арикова О.В., Швець В.О.) апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства  транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задоволено повністю, рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006р. у справі №12/112-06 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству "Укртранснафта" до Закритого акціонерного товариства  транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення 59 089 329 грн. 20 коп. заборгованості згідно простих векселів за №№763311449360-763311449408, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства  "Укртранснафта" на користь Закритого акціонерного товариства  транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 12 750 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Позивач у справі не погоджуючись з прийнятою постановою оскаржив її до Вищого господарського суду України, в якій просить суд, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006р. у справі №12/112-06 залишити без змін.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 34, 47, 48, 75, 76, 77  Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, п.3 ч.2 ст. 167 ЦК УРСР, ст.35 ГПК України, що відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України, є підставою для скасування вказаної вище постанови апеляційного суду.

Відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося до Вищого господарського суду України з клопотаннями про залучення до участі у справі прокурора, Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, ознайомлення зі справою, фіксування судового процесу.

Дані клопотання не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право тільки до прийняття рішення залучити до участі у справі іншу (інші) сторону. Крім того відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави. Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи задоволено суддею, про що є відмітка на клопотанні, проте заявник не скористався своїм правом ознайомитися з матеріалами справи. Статтею 811 Господарського процесуального кодексу України передбачено фіксування судового процесу в суді першої чи апеляційної інстанції, а в касаційній інстанції не передбачено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення знаходить, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 34, 47, 47, 75, 76, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, невірне застосування ст. 167 Цивільного кодексу УРСР, ст. 264, 265 Цивільного кодексу України в частині порядку пред’явлення векселів до оплати та строків для звернення до суду за стягненням заборгованості та ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в частині обов’язковості  рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 99, 101 ГПК України, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в процесі перегляду рішення суду першої інстанції всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та прийшов обґрунтованого та законного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ВАТ „Укртранснафта” до АТ „Укртатнафта”.

Так, відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, векселі, видані зі строком платежу „за пред’явленням”, повинні бути пред’явлені для платежу не пізніше року від дати їх складання. В ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що обов’язковим реквізитом простого векселя є зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж.

У залучених в якості доказу до матеріалів справи векселях зазначено, що сума підлягає сплаті в м. Кременчук, АКБ „МТ-Банк”.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено, що в порушення вимоги щодо пред’явлення векселів до оплати в місці, зазначеному у векселі, позивач звернувся безпосередньо до відповідача з вимогою про оплату за адресою м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3.

Тобто позивач порушив порядок пред’явлення векселів для платежу, що, в свою чергу, не є порушенням зобов’язань по оплаті векселя з вини платника.

Відповідно до вимог ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

Факт неналежного пред’явлення спірних векселів до оплати встановлено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15.03.2005 р. по справі № 22а-550-2005р., яке залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 15.03.2006 р. та згідно ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Твердження позивача про невірне застосування апеляційним судом зазначеного положення процесуального закону ґрунтується на невірному тлумаченні мотивувальної частини рішення суду у цивільній справі.

Для здійснення платежу за емітованим векселем вексель має бути пред’явлений емітенту, що встановлено ст. 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Враховуючи порушення позивачем порядку пред’явлення векселів до оплати  немає також правових підстав для нарахування відсотків за вказаними векселями.

Також колегія суддів знаходить помилковим посилання позивача на  Положення про операції банків з векселями та Правила користування послугами поштового зв’язку, оскільки вказані нормативні акти не входять до системи законодавства України про обіг векселів.

Спеціальним по відношенню до цивільного законодавства України, нормативно-правовим актом міжнародного права, а саме ст. ст. 70, 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, позовні вимоги до векселедавця погашаються на протязі трьох років від дня строку платежу.

Після спливу трьох років від дати строку платежу (28.02.2003 р.) у позивача 28.02.2006 р. припинилось матеріальне право вимагати платіж за векселем, відповідно і сплинув строк позовної давності для звернення до суду, оскільки Позивач звернувся до суду в березні 2006 року.

Крім того, у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин необґрунтованими є твердження скаржника про невірне застосування апеляційним судом положень ст.ст. 264, 265 Цивільного кодексу України, оскільки Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі визначено інший порядок застосування позовної давності у вексельних правовідносинах.

Враховуючи наведені обставини та норми закону, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, прийнята господарським судом апеляційної інстанції постанова відповідає положенням ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. N 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, дійшла висновку, що під час розгляду справи Київським міжобласним апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка, а отже, підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства  "Укртранснафта" залишити без задоволення.

          2.          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. у справі №12/112-06 господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Суддя, головуючий

І. Плюшко

Судді:

В. Рибак

С. Шевчук