Справа №11 -224/08 р Головуючий у суді 1-ї інстанції- Побережний В. Й.
Категорія cm.cm.15 ч.2, 186 ч.3 КК України Доповідач- Романов О.В.
Ухвала
Іменем України
25 березня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.
суддів: Ткаченка В.Л., Заліщука М.С.
з участю прокурора Воронухи Д.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 18 січня 2008 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не працюючого, без постійного місця проживання, раніше судимого:
- 22 березня 1991 р. народним судом Новгород-Сіверського
району Чернігівської області за cm. cm. 140 ч.3, 44 КК України
на 1 рік 4 місяці позбавлення волі;
· 20 серпня 1993 р. народним судом Костянтинівського району Донецької області за ст. ст. 81 ч.3, 17-140 ч.3, 44,42 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
· 2 липня 1997 р. Ясиноватсъким райсудом Донецької області за ст. ст. 86-1, 81 ч.3, 17, 81 ч.3, 140 ч.3, 140 ч.2, 145 ч.1, 17-140 ч.3, 42 КК України на 12років позбавлення волі, -
засуджено за ст. ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній -тримання під вартою.
ОСОБА_1 засуджено за те, що 8 вересня 2002 року, близько 11 години 15 хвилин з метою викрадення чужого майна через незачинену кватирку проник всередину приміщення будинку АДРЕСА_1, звідки таємно, повторно намагався викрасти чуже майно на загальну суму 218
2
гривень, однак його злочинні дії були викриті потерпілою ОСОБА_2
Усвідомлюючи, що його злочинні дії викрито, підсудний ОСОБА_1
намагався зникнути з місця вчинення злочину, але був затриманий з
викраденим.
В апеляції засуджений порушує питання про скасування вироку, його виправдання та закриття провадження у справі. Посилається, що судом не взято до уваги, що він неодноразово лікувався у психіатричній лікарні, злочин вчинив у стані неосудності та те, що він хворіє на туберкульоз.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні дій, за які його було засуджено, підтверджується сукупністю доказів, здобутих на досудовому слідстві та досліджених у суді першої інстанції.
Так, на протязі досудового і судового слідства ОСОБА_1 давав послідовні і логічні покази про обставини злочину, за який його засуджено, вину у вчиненому визнавав повністю. Крім показів засудженого його вина підтверджується: показами потерпілої, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, протоколом огляду місця події від 08.09.2002 p., протоколом огляду речових доказів від 16.09.2002 p., протоколами пред'явлення предметів для впізнання від 19.09.2002 p., висновком дактилоскопічної експертизи від 21.09.2002 p., висновком судово-товарознавчої експертизи від 02.10.2003 р.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності, суд вірно кваліфікував дії засудженого за ст. ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України.
Що ж стосується обраного ОСОБА_1 покарання, то воно, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Судом враховано тяжкість скоєного злочину, дані про особу засудженого, пом'якшуючі покарання обставини.
З урахуванням обставин скоєного злочину суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання про призначення засудженому реального покарання, яке є мінімальним згідно санкції інкримінованого йому закону.
Доводи апелянта про те, що він неодноразово лікувався у психіатричній лікарні та те, що ним було скоєно злочин в стані неосудності, на думку судової колегії, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Так, на а.с. 93 міститься довідка про те, що ОСОБА_1 під наглядом лікаря - психіатра
3
не перебуває. З матеріалів справи вбачається, що під час досудового і судового слідства ОСОБА_1 були роз'яснені права, в тому числі і право заявляти клопотання, але клопотань про призначення судово-психіатричної експертизи заявлено не було, а у слідчого і суду не виникало сумнівів щодо психічного стану засудженого.
Що ж стосується твердження засудженого ОСОБА_1 про необхідність лікування від туберкульозу, то ця обставина не є підставою для скасування вироку, а в установі виконання покарань йому надається кваліфікована медична допомога.
На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 18 січня 2008 року щодо нього - без змін.