АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ________________

Справа № 22-Ц-2278-Ф/06                   Головуючий суду першої інстанції                                           Кухарський А.І.

Судця-доповідач суду апеляційної інстанції                            Ломанова Л.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів                                     Притуленко О.В.,

Мудрової В.В.

при секретарі                         Цендрі О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Керченської міської ради, про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 вересня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

6 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачці на праві приватної власності належить зазначена квартира. ОСОБА_2 у ній зареєстрована, оскільки була одружена із сином ОСОБА_1 - ОСОБА_3. З 2002 року відповідачка у вказаній квартирі не проживає, власних речей у ній не має, комунальні платежі не сплачує, постійно проживає з теперішнім чоловіком -ОСОБА_4 і двома дітьми за адресою: АДРЕСА_2.

Протягом розгляду справи в суді позивачка відмовилася від позовних вимог щодо свого онука - сина відповідачки ОСОБА_5.

27 липня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, яким просила суд вселити її та її неповнолітнього сина ОСОБА_5. до квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що вона зареєстрована у вказаній квартирі зі згоди ОСОБА_1, а проживає у іншому місці через протидію з боку позивачки за первісним позовом.

Рішенням   Керченського   міського   суду   АР Крим   від  27   вересня   2006 року   позов  ОСОБА_1 був задоволений. ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_6 було визнано такими,  що  втратили  право  користування  жилим  приміщенням  зі  зняттям  з реєстраційного обліку. У задоволенні зустрічного позовуОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення було відмовлено повністю.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове - про повне задоволенні її позову та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що, ухвалюючи рішення, суд не врахував, що причиною фактичного виселення у 2002 році зі спірної квартири були постійні суперечки із позивачкою за первісним позовом, а до органів міліції ОСОБА_2, не зверталася, оскільки мала домовленість із ОСОБА_1 про розділ спірної квартири. Крім того, ОСОБА_2 вказує на те, що рішенням суду її позбавлено прописки, що не дасть їй змоги оформити допомогу на дитину та влаштувати сина до дитячого садку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін та представника позивачки за первісним позовом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 167 Житлового кодексу Української РСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту, а якщо вибуває не вся сім'я, член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Стаття 71 Житлового кодексу Української РСР містить правило, відповідно до якого при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а також випадки, за наявності яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 1997 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 4, 5). У цій квартирі зареєстровані в якості наймачів позивачка за первісним позовом - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якості членів сім'ї наймача діти ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 4). Сторонами не оспорюється той факт, що раніше ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі із сином ОСОБА_1; - ОСОБА_3, тому зі згоди ОСОБА_1 була разом із сином ОСОБА_5 прописана у спірній квартирі (а.с. 24, 58-72).

Матеріалами справи достовірно встановлено, що з 19 вересня 2002 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 6) і має фактичне місце постійного проживання з чоловіком за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 7,8), де в т.ч. оплачує комунальні послуги (а.с. 47). Вказаний факт не заперечується ОСОБА_2.

Як пояснила у суді апеляційної інстанції відповідачка за первісним позовом, вона не претендує на реалізацію житлового права як такого, але не згодна з позбавленням її реєстрації у спірній квартирі, оскільки не має можливості зареєструватись за місцем свого постійного проживання через об'єктивні причини.

Наведені обставини свідчать про правильність висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_2 та сина останньої -ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, оскільки такий висновок відповідає вимогам статті 167 Житлового кодексу Української РСР та не суперечить положенням статті 71 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення до спірної квартири, оскільки за наявності підстав для задоволення первісного позову задоволення зустрічного позову не можу бути законним та обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилою площею у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтями 308 і 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 вересня 2006 року залишити без

змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді