апеляційний суд автономної республіки крим

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справах

12   грудня   2006   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів:                                     Притуленко О.В.,

Мудрової В.В.,

при секретарі                         Березовському М.А.

 за участю позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до   ОСОБА_2,

про   визнання недійсним доручення, відмови від спадщини, свідоцтва про право власності на спадщину та визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 липня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови ОСОБА_3 від спадщини, свідоцтва про право власності на спадщину, виданого на їмя відповідача 30.11.2000 року та визнання за ним права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.

Вимоги мотивував тим, що 05.10.1997 року, після смерті його матері - ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини вказаної квартири. Його батько ОСОБА_3, який мав право на обов'язкову частку, відмовився від належної йому частини спадщини. Вважає, що цю відмову належить визнати недійсною тому, що відмова ОСОБА_3 від спадщини відбулася з пропуском строку, встановленого ст.553 ЦК України (в ред.1963 року) в 6 місяців.

За заповітом ОСОБА_4 НОМЕР_1 вказану спадщину 30.11.2000 року успадкувала її дочка ОСОБА_2. В зв'язку з тим, що вона прийняла спадщину з пропуском строку, встановленого ст.549 ЦК України (в ред.1963 року), тобто через три роки після відкриття спадщини, вважає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2 за номеромІ-НОМЕР_2 на 7/27 частини спірної квартири повинне бути визнано недійсним.

Посилаючись на те, що він мешкав на час відкриття спадщини у вказаній квартирі, просив визнати за ним право власності на все спадкове майно.

Уточненою позовною заявою від 03.10.2005 року позивач просив також визнати недійсною довіреність НОМЕР_1, видану ОСОБА_3 на його ім'я на оформлення спадкових прав, оскільки його батько під впливом медичних препаратів не міг розцінювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 24 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог.

Справа № 22-Ц-1880-Ф/06

Головуючий суду першої інстанції Судця-доповідач суду апеляційної інстанції

КисельоваО.М. Притуленко О.В.

На думку апелянта висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення його позову не відповідають матеріалам справи.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що з дня відкриття спадщини до смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 не виявив бажання прийняти спадщину після смерті дружини ОСОБА_4.За таких підстав обов'язкова частка, яка не була прийнята ОСОБА_3 правомірно перейшла за заповітом до ОСОБА_2.

За таких обставин, з урахуванням того, що позивач отримав обов'язкову частку у спадщині і йому належить 20/27 спірної квартири, суд не знайшов підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення. За змістом ст.535 ЦК України в ред.1963 року неповнолітні або непрацездатні діти, непрацездатній чоловік , незалежно від заповіту, спадкують не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Якщо спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спільному (заповітному та незаповітному) майні спадкоємця, належить частка, яка рівна обов'язковій або більше, правила вказаної норми закону не застосовуються.

Як випливає з матеріалів справи спірна квартира АДРЕСА_1 на підставі розпорядження виконкому Орджонікідзевської селищної ради м.Феодосії НОМЕР_4 була передана у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4 та позивача за Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду".

Свою частку у спільному майні (тобто 1/3 частку квартири) ОСОБА_4 заповіла відповідачці.

Позивач, як непрацездатній син ОСОБА_4, отримав 2/9 частки від спадкового майна в якості обов'язкової частки в спадщині.

ОСОБА_3, як непрацездатний чоловік ОСОБА_4, відмовився від спадщини, про що свідчить як те, що він не вчинив жодної з дій щодо прийняття спадщини, так і його заява про відмову від спадщини на користь відповідачки, засвідчена секретарем Орджонікідзевської сільради.

Оскаржуючи рішення, апелянт посилається на те, що ОСОБА_3 фактично прийняв свою обов'язкову частку спадщини, але цей факт в установленому законом порядку позивачем доведений не був.

Також неспроможні доводи апелянта про те, що заява ОСОБА_3 про відмову від спадщини, була підписана не ним і засвідчена з порушенням норм діючого законодавства, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, таким чином заява останнього про відмову від спадщини (при тому, що при житті ОСОБА_3 не набув права на обов'язкову частку у спадщини) не мала правових підстав при спадкоємстві.

Також з цих підстав колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про неповне з'ясування судом обставин справи з тих підстав, що суд не допитав в якості свідка лікаря, який лікував ОСОБА_3, не вивчив медичні документи про хворобу останнього, не призначив судово-психіатричну експертизу з метою з'ясування психічного стану ОСОБА_3 на час підпису довіреності від 28.09.2000 року, на підставі якої відповідач від імені батька подав до держаної нотаріальної контори заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщини.

Доводи апелянта про те, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2, повинне бути визнано недійсним в зв'язку з тим, що вона прийняла спадщину з пропуском строку, встановленого ст.549 ЦК України (в ред.1963 року), колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки висновки суду щодо фактичного прийняття відповідачкою спадщини підтверджуються матеріалами справи, зокрема: відомостями про наявність у ОСОБА_2 ощадних книжок спадкодавця, показами свідка ОСОБА_5, заявою ОСОБА_1 від 16.10.2000 року про відмову від спадщини на користь відповідачки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців після набрання законної сили.

Судді: Ломанова Л.О.

Притулєнко О.В.

Мудрова В.В.