2н-727/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 року. Старобешівській районний суд Донецької області у складі головуючого - судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Вжещ Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве заяву публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про виправлення помилки у виконавчому документі №2н-7275/11,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.2012 року за заявою публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» видано судовий наказ №2н-727/2011 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 887,85 грн., суми індексу інфляції у розмірі 307,20 грн., трьох відсотків від простроченої суми у розмірі 79,32 грн., суми судового збору у розмірі 94,10 грн.

23.06.2014 року представник ПАТ ДТЕК «Донецькобленерго» звернувся до суду з заявою про виправлення помилки в зазначеному наказі, посилаючись на те, що у судовому наказі не було вказано ідентифікаційний номер боржника, що є перешкодою для заявника у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом. Просив суд виправити помилку у виконавчому документі.

Вивчивши заяву про виправлення помилки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. При цьому судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 215 ЦПК України за своїм змістом судове рішення повинно містити, крім іншого, імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі.

За положеннями ст. 103 ЦПК України в судовому наказі зазначаються, крім іншого, ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження. Судовий наказ також має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно до ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим у ст. 18 Закону.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що у виконавчому документі зазначаються, крім іншого, ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) для фізичних осіб - стягувача та боржника, місце проживання чи перебування для фізичних осіб, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Наказом від 26 лютого 2013 року № 30/44 Держаної судової адміністрації України та Державної податкової служби України було затверджено «Порядок надання судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів», який був розроблений з метою удосконалення інформаційного обміну між судами загальної юрисдикції та Державною податковою службою України для визначення загальних правил надання Державною податковою службою України інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів судам загальної юрисдикції на підставі судових рішень, що набрали законної сили, для внесення цих даних до виконавчого документа, що видається відповідно до вимог процесуального законодавства.

При цьому суд зазначає, що за положеннями норм цивільно-процесуального законодавства чинними та тими, що діяли на момент винесення згаданого судового наказу, якими визначається зміст як судового рішення так і судового наказу, як особливої форми судового рішення, суд не зобов'язаний вказувати у своєму рішенні ідентифікаційний номер платника податків - боржника.

За положеннями ст. 102 ЦПК України судом у триденний строк з моменту постановлення ухвали про відкриття наказного провадження видається судовий наказ по суті заявлених вимог, що проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.

Враховуючи норми ст. 102 ЦПК України, суд приходить до переконання, що в суду немає законних підстав для витребування відомостей про ідентифікаційний номер боржника під час видачі судового наказу за заявою про його видачу.

Така ж позиція викладена в п. 11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2011 року, де зазначено, що враховуючи, що розділом II ЦПК процедура розгляду заяв у наказному провадженні полягає у видачі судового наказу, тому не може бути застосовано наступні процесуальні інститути: призначення справи до судового розгляду; забезпечення доказів; призначення експертизи; передача справи до іншого суду за підсудністю; заміна неналежної сторони; зупинення провадження; закриття провадження у справі; залишення заяви без розгляду.

У п. 16 вищевказаної Постанови передбачено, що за своїм змістом судовий наказ повинен відповідати вимогам, встановленим статтею 103 ЦПК. Ураховуючи, що судовий наказ одночасно є виконавчим документом і виконавчий лист не видається, він також має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, він обов'язково має містити положення про дату видачі судового наказу стягувачеві, дату набрання ним законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання.

Суд встановив, що за визначеною цивільно-процесуальним законодавством процедурою видачі судового наказу суд позбавлений можливості витребувати відомості про ІПН боржника.

Оскільки у суду під час розгляду заяви про видачу судового наказу, на підставі особливої процедури розгляду заяв про видачу судового наказу, не має процесуальних важелів для отримання ідентифікаційного номеру платника податків - боржника та з огляду на те, що судовий наказ від 18 травня 2012 року, як виконавчий документ, не містить помилок, які б унеможливлювали його виконання, то заява ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про виправлення помилки у виконавчому документі не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 102, 103, 369 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про виправлення помилки у виконавчому документі - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

11.07.2014