апеляційний суд автономної республіки крим

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2006. року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів:                                     Притуленко О.В.,

Муарової В.В.,

при секретарі                         Старості 1.1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на дії державного виконавця, за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби АР Крим на рішення Ленінського районного суду АР Крим від ЗО грудня 2005 року -

ВСТАНОВИЛА  :

У серпні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ МЮУ в АРК Прівольнєва А.В., мотивуючи її тим, що останній постановою від 0Е08.2005 року необгрунтовано відмовив у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документа № 2-34, виданого Ленінським районним судом АРК 20.05.2005 року на виконання рішення цього ж суду від 19.04.2005 року. Просять визнати вказану постанову неправомірною, та зобов'язати відповідача виконати рішення суду від 19.04.2005 року.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від ЗО грудня 2005 року скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволена. Суд визнав дії державного виконавця Прівольнєва А.В. такими, що не відповідають законодавству та відмінив постанову від 01.08.2005 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за рішенням суду по справі № 2-34.

Додатковим рішенням від 24 липня 2006 року суд стягнув з ДВС АР Крим державне мито в розмірі 3,40 грн. та виправив описку в резолютивній частині рішення, вказавши замість „постанова" - „рішення", у всіх примірниках.

В апеляційній скарзі Державна виконавча служба АРК просить скасувати рішення суду від 30.12.2005 року та залишити скаргу заявників без розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В якості доводів апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність підстав для задоволення скарги заявників, оскільки виконавчий документ не відповідає, вимогам ст. 19 Закону України „Про викоанвче провадження" та ст.348 ЦПК України (в редакції 1963 року). Також вважає, що спір мав бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства на підставі ст. 181 КАС України.

Обговоривши доводи апеляційній скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

                         Головуючий суду першої інстанції                         Трубніков Ю.Л.

Справа №22-ц-1929-Ф/06      Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції            Притуленко О.В.

При вирішенні спору, суд першої інстанції виходив із того, що незрозумілість рішення суду є підставою для звернення державного виконавця з заявою про роз'яснення рішення, а не для відмови у відкритті провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті.

Згідно з ч.І ст.24 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець Прівольнєв А.В. 01.08.2005 року відмовив в прийнятті до провадження виконавчого листа № 2-34. виданого Ленінським районним судом 20.05.2005 року на виконання рішення суду про стягнення з СРПК ім.Адмірала Нахімова на користь позивачів у спільну сумісну власність частину майнового паю (по 248,57 грн. кожного) в натурі у вигляді бетонної площадки -току вартістю 1740 грн. та відмовив у відкритті виконавчого провадження на підставі п.7 ч.І ст.26 Закону України „Про виконавче провадження", про що виніс постанову (арк.спр.6-11), в який-зазначив що Законом України „Про виконавче провадження" не передбачений порядок стягнення в спільну дольову власність майна в натуральному виразі. А також те, що майно індивідуально не обумовлено, не вказано його місцезнаходження та відсутні технічні дані про розподіл частин між стягувачами.

Відповідно до п.7 ч.І ст.26 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого проваджкення.

Оскільки зміст постанови не містить відомостей про невідповідність виконавчого документу вимогам ст. 19 зазначеного Закону, відсутні відомості про наявність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачених Законом „Про виконавче провадження", державний виконавець не мав достатньо підстав для відмови у прийнятті виконавчого документу до виконання.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на дії державного виконавця.

Скарга правильно вирішена судом на підставі цивільно-процесуального закону, оскільки вона стосується судового рішення, ухваленого відповідно до норм ЦПК України. За таких обставин не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що зазначена скарга на дії державного виконавця повинна була судом розглядатися відповідно до норм КАС України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування судового рішення.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що за результатами розгляду скарги суд замість ухвали постановив рішення. Але вказане порушення процесуальної норми не призвело до неправильного вирішення справи по суті і тому не може бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби АР Крим відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 30 грудня 2005 року та додаткове рішення від 24.07.2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Ломанова  Л.О.                    Притуленко О.В.    Мудрова В.В.