апеляційний суд автономної республіки крим
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Іщенка В.І.,
при секретарі Цендра О.М.,
за участю позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Лан" про стягнення сум, не виплачених при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку, витрат на правову допомогу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 23 червня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до СТОВ „Лан". В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що з грудня 1972 року по 05 серпня 2003 року працювала у колгоспі „Путь к коммунизму", реорганізованому у КСП „Восход", а потім в СТОВ „Лан". У 1979 році їй не було надано щорічну відпустку та не виплачено грошову компенсацію за цю відпустку при її звільненні 3 урахуванням наведеного просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за ненадану відпустку та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні.
Згодом позивачка неодноразово змінювала свої позовні вимоги і уточненою позовною заявою просила стягнути з відповідача на її користь не донараховані відпускні за 2001 рік в сумі 563,20 грн., 27,49 грн. необгрунтовано утриманих з неї профспілкових внесків, 15607,90 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку, а також у відшкодування витрат на правову допомогу 550 грн.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 23 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Суд стягнув з СТОВ „Лан" на користь позивачки 27,49 грн. в рахунок виплати утриманих з неї профспілкових внесків та 17,50 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. На думку апелянта, судом зроблена неправильна оцінка наданим нею доказам, зокрема довідці НОМЕР_1 про її заробітну плату за 2000 рік, де заробітна плата за травень місяць 2000 року вказана в сумі 6222,94 грн.
Не погоджується ОСОБА_1 також з висновками суду щодо відмови у стягненні середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, відповідно до яких позивачка до 05.08.2003 року перебувала з з відповідачем в трудових відносинах.
Головуючий суду першої інстанції Кордик с.в.
Справа №22-Ц-1812-Ф/06 суддя-доповідач суду у апеляційної інстанції Притуленко О.В
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 відповідач є правонаступником КСП „Восход", членом якого до 2001 року перебувала позивачка, про що свідчать як запис у її трудовій книжці, так і відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України про суми виплачених доходів та індивідуальні відомості з Системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України .
Як вбачається з матеріалів справи, після звільнення позивачки з роботи, відповідач сплатив їй розрахунок у сумі 508,97 грн.
Проте, ОСОБА_1 вважає, що у травні 2001 року при наданні щорічної відпустки відповідач неправильно нарахував їй середній заробіток та сплатив замість 803,20 грн. лише 240 грн. (внаслідок того, що відповідач не врахував дійсний розмір заробітної плати, яка була їй сплачена у травні 2000 року в сумі 6222 грн.) Вважає, що при звільненні СТОВ „Лан" повинне було сплатити їй різницю, тобто грошову компенсацію за відпустку у сумі 563,20 грн., а крім того 27,49 грн.- частину заробітної плати необгрунтовано відрахованої у 2001 році в якості профспілкових внесків.
Відмовляючи у стягненні грошової компенсації за відпустку у сумі 563,20 грн., суд виходив із того, що відповідач правильно нарахував середню заробітну плату при наданні позивачці відпустки у 2001 році не враховуючи суму доходу, отриманого нею у травні 2000 року за договорами підряду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він підтверджується матеріалами справи, а також даними з особового рахунку ОСОБА_1 (засвідченими архіваріусом Іллічевської сільської ради арк.спр.30) про те, що на час складення розподільного балансу від КСП „Восход" до СТОВ „Лан" була передана заборгованість підприємства за договорами внутрігосподарського підряду у сумі 6918,67 грн. (зокрема:березень-164.грн., травень - 6007,94 грн., липень - 644,12 грн., жовтень - 52,20 грн., грудень - 40,41 грн.); відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України, з яких вбачається, що ОСОБА_1 за основним місцем роботи у КСП „Восход" за квітень, травень та червень 2000 року отримала 4842,11 грн. заробітної плати.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач необгрунтовано не сплатив позивачці при звільненні 27,49 грн., утриманих з її заробітної плати у 2001 році в якості профспілкових внесків. Проте в стягненні середнього заробітку за затримку виплати вказаної суми відмовив, пославшись на роз'яснення, надані у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року про те, що не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати, оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.
Надавши належну оцінку доказам, які містять матеріали справи, суд правильно стягнув з відповідача зазначену суму і рішення суду в цій частині сторонами не оскаржуєтся.
Проте, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, суд виходив із того, що спір про відрахування з заробітної плати вказаної суми не вважається спором про розмір сум, які підлягають виплаті при звільненні.
З таким висновком суду погодитися не можна, оскільки законом не встановлений інший порядок вирішення цього спору. Відповідач визнав необґрунтованість відрахування вказаної суми із заробітку позивачці, але добровільно її не повернув.
Відповідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку підлягає скасуванню на підставі п.4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового про часткове задоволення цих вимог.
На користь ОСОБА_1 належить стягнути середньомісячну заробітну плату у сумі 1131 грн., виходячи з того, що несплачена при звільненні сума становила 9,48 % від середньомісячного заробітку позивачки (290 грн.), період затримки виплати вказаної суми складає 927 днів, середньоденна заробітна плата- 12,88 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 23 червня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СТОВ „Лан" про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих вимог. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Лан" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1131 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: