АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28  листопада 2006 року колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів:                                     Притуленко О.В., Полянської В.О.,

при секретарі                         Цендра О.М.,

за участю: прокурора Цибульської СВ.,  представників  позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування Управління освіти Феодосійської міської ради, про визнання особами, що втратили право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від І 4 липня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА  :

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відповідачів про виселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням

Позивач неодноразово змінював обсяг позовних вимог.

Уточненою позовною заявою від 24.05.2006 року позивач, посилаючись на те, що у 1998 році він з публічних торгів придбав жиле приміщення у вигляді 61/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, яке відповідачі звільняти не бажають, просив визнати ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням та усунути перешкоди у користуванні ним власністю шляхом виселення їх зі спірного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В якості доводів апеляційної скарги апелянт вказує на порушення судом вимог ст.ст. 76, 169 ЦПК України, а саме, на неналежне повідомлення його та інших відповідачів про час та місце розгляду справи. Також вважає, що суд неправомірно застосував для вирішення спору ст.ст. 157, 168, 170 ЖК України.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджується той факт, що він є власником спірного жилого приміщення, яке раніше належало     ОСОБА_3.  Відповідачі,  які  проживають у  придбаному

Справа № 22-ц-1993-Ф/06

Головуючий суду першої інстанції Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції

Копилян В.А. Притуленко О.В.

позивачем житловому приміщенні, порушують права позивача на вказане майно. У зв'язку з цим суд визнав позов обгрунтованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення.

Так, згідно зі ст.317 ЦК України та ст.ст.2, 49 Закону „Про власність" право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, якщо вони не поєднані з позбавленням права володіння майном.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 у 1998 році з прилюдних торгів придбав 61/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та раніше належало ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про придбання майна від 28.11.1998 року, реєстр 6086).

У вказане приміщення позивач, як новий власник, не вселився, що не оспорюється відповідачами, які не звільнили приміщення незважаючи на те, що ОСОБА_3 перестав бути його власником.

За змістом ст. 156 ЖК України право членів сім'ї ОСОБА_3 на користування жилим приміщенням, що належало йому на праві власності, є похідним від права останнього на користування зазначеною жилою площею.

ОСОБА_3 з дня продажу частини будинку з прилюдних торгів утратив право власності, а отже і користування спірною частиною будинку, у зв'язку з цим члени його сім'ї втратили право на користування зазначеним житлом.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачі не бажають звільняти частину домоволодіння, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального закону, а саме те, що суд розглянув справу за його відсутністю, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки апелянт відповідно до матеріалів справи (арк.200, 201) був повідомлений про час та місце розгляду справи, але неодноразово в судове засідання не з'являвся, обмежився поданням письмових пояснень.

Також не можна визнати обґрунтованими доводи апелянта про порушення житлових прав його дітей, оскільки як вбачається зі змісту ухвали Апеляційного суду АРК від 12.10.2004 року (арк.спр.116-117) при розгляді справи за позовом прокурора про визнання недійсним договору застави, судом було встановлено, що його доньки ОСОБА_9, та ОСОБА_10, мешкають в іншій частині будинку спільно з матір'ю ОСОБА_5. Також не мешкають у спірний частині домоволодіння і племінники ОСОБА_3.

Доводи апелянта про необгрунтоване застосування норм житлового законодавства є неспроможними тому, що по відношенню до нового власника будинку він набуває статус наймача, а тому припинення права користування житлом регулюються нормами житлового законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.