АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-Ц-2178-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Лошакова Т.А.
Судця-доповідач Полянська В.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 року м. Феодосія колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.,
суддів - Полянської В.О.,
Іщенка В.І., при секретарі - Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом прокурора м. Феодосії в інтересах неповнолітніх дітей до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третій особі - відділу опіки та піклування Феодосійського виконкому міської ради, міської дитячої лікарні, Кіровського міжрайонного притулку для неповнолітніх про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою прокурора м. Феодосії на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор м. Феодосії звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі є батьками неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Вимоги мотивовані тим, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей. Батько - ОСОБА_2 останні 5 років з родиною не проживає, з дітьми не спілкується, матеріально не допомагає, їх життям, здоров'ям, навчанням не цікавиться. Мати - ОСОБА_1 з дітьми не проживає, їх вихованням не займається, навчанням, здоров'ям дітей не цікавиться. Отримуючи на них декілька видів державної допомоги, використовувала її не за цільовим призначенням, в зв'язку з чим виплата допомоги припинена. Діти фактично проживають з бабусею, цілими днями надані самі собі, доглядом за меншими дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за рахунок навчання у школі, займаються старші діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у зв'язку з чим мають багато пропусків занять та відстають у навчанні. З червня 2004 року родина стоїть на обліку у службі у справах неповнолітніх, як неблагополучна. ОСОБА_1 у 2006 році двічі притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 184 КпАП України за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітніх дітей, але належних висновків для себе не зробила.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 13 вересня 2006 року позов прокурора м. Феодосії задоволено частково.
2
ОСОБА_1, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав у відношенні неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. З кожного відповідача стягнені аліменти
на утримання цих дітей на користь установи або особи, де будуть знаходитися діти, у
розмірі 1/2 частини усіх видів доходів, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини
відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02 серпня 2006 року до їх повноліття.
У задоволенні позову прокурора м. Феодосії до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав у відношенні неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, - відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор м. Феодосії просить скасувати рішення у частині відмови про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відношенні двох дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки, на думку апелянта, рішення в цій частині постановлене з порушенням норм діючого законодавства і суперечить фактичним матеріалам справи.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злісно ухиляються від виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання всіх п'ятьох дітей. Вважає, що висновки суду щодо відсутності підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно їх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відповідають фактичним обставинам справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно п.2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки або один з них можуть бути позбавлені судом батьківських прав у випадку ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Тобто, батьки вважатимеся такими, що ухиляються від обов'язку по виховання дитини, якщо вони ні усно, ні письмово не спілкуються з нею, не проявляють про неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Діти проживають з матір'ю відповідачки ОСОБА_8 в її квартирі. Батько - ОСОБА_2 більш 5 років з родиною не проживає. Мати - ОСОБА_1 з дітьми не живе, їх вихованням не займається, здоров'ям дітей не цікавиться, кошти, які отримувала від держави на утримання дітей використовувала не за цільовим призначенням. Діти надані самі собі, старші діти наглядають за молодшими, у зв'язку з цим відстають у навчанні. Відповідачка двічі притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дітей, але висновків для себе не зробила. 23 червня 2006 року у зв'язку з реальною загрозою життю та здоров'ю малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за приписом прокурора, було вилучено з сім'ї та направлено для обстеження в міську дитячу лікарню. За результатами обстеження встановлено, що внаслідок неналежного догляду за ОСОБА_3 2005 року народження, йому встановлено діагноз: затримка темпового розвитку, синдром м'язової гіпотонії, гіпотрофія III ступеню (дефіцит ваги тіла більше 40%), соціально занедбана дитина, має потребу в неврологічному лікуванні (а.с. 39).
Згідно випису з протоколу діагностичного засідання ПМПК НОМЕР_1 ОСОБА_4 виявляє розлад психологічного розвитку, загальне недорозвинення мови, рекомендоване перебування в Строгановському дитячому будинку в групі для дітей із затримкою психічного розвитку (а.с. 70).
з
На цей час ОСОБА_4, знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25), ОСОБА_3 та ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 27).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов, діти проживають в двохкімнатній квартирі, яка знаходиться в антисанітарному стані, (а.с. ЗО).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно молодших дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 дійшов правильного висновку про те, що вони дійсно ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей. Ці висновки підтверджені фактичними обставинами та матеріалами справи.
Проте, не можна погодитися з висновком суду, щодо відмови у задоволення позову прокурора про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на підставі того, що ці діти, допитані в судовому засіданні, заперечували проти позбавлення відповідачів батьківських прав.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх обов'язків по вихованню відносно всіх п'ятьох дітей, а не тільки відносно трьох молодших.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, суд надає дитині висловити свою думку і придає цій думці належну увагу.
Згідно положення ч. З ст. 171 Сімейного кодексу України, суд має право постановити рішення всупереч думки дитини, якщо цього потребують її інтереси. Тобто думка дитини має бути вислухана і врахована настільки, наскільки це відповідає її найвищім інтересам.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не займається вихованням дітей, не утримує їх, не турбується станом їх здоров'я на протязі кількості років, тому колегія суддів вважає, що інтереси всіх дітей потребують турботи держави.
Доводи апелянта в частині необхідності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав є обґрунтованими, і колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову прокурора про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає скасуванню з ухваленням в цієї частині нового рішення про задоволення позову.
Згідно положення ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України, одночасно з позбавленням батьківських прав суд вирішує питання про стягнення аліментів на утримання дітей. Тому, ухвалюючи рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, необхідно стягнути з ОСОБА_1 аліменти на їх утримання.
Судом першої інстанції з ОСОБА_1 стягнені аліменти на утримання трьох молодших дітей у розмірі 1/2 частини усіх видів доходів. Колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 1/2 частини усіх видів доходів підлягають стягненню з ОСОБА_1 на утримання п'ятьох дітей.
Тому рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь установи або особи, де будуть знаходитися діти, у розмірі 1/2 частини усіх видів доходів, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02 серпня 2006 року до їх повноліття підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення аліментів на утримання п'ятьох дітей.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта, що до неправомірності рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_2.
Пункт 25 постанови Пленуму Верховного суду України № 16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» звертає увагу судів на те, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, а тому питання про його застосування може вирішуватися лише після повного, всебічного й об'єктивного з'ясування обставин справи і характеру ставлення батьків до дітей.
4
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є батьком двох старших дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Батьком трьох молодших дітей він не являється, хоча записаний таким у свідоцтвах про їх народження, у зв'язку з тим, що шлюб між ним та ОСОБА_1 не розірваний. Ці обставини підтверджені у судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_8.
З пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що вони спілкуються з батьком, зустрічаються з ним, він надає їм матеріальної допомоги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відсутні.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 301, 303, 304, п.2 ст. 307, п. 1 ч.І ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора м. Феодосії задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2006 року в частині відмови у задоволенні позову прокурора про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_6, та ОСОБА_7, та в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь установи або особи, де будуть знаходитися діти, у розмірі 1/2 їчастини усіх видів доходів, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову прокурора.
Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, та ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, на користь установи або особи, де будуть знаходитися діти, у розмірі 1/2 частини усіх видів доходів, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця.
Стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 починаючи з 02 серпня 2006 року; аліменти на утримання ОСОБА_6, та ОСОБА_7 починаючи з 05 грудня 2006 року до їх повноліття.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак
може бути оскаржене до Верховного Суду України місяців з дня його проголошення
Судді: