Справа № 22-ц-1050/ 08                                              Суддя 1-ї інстанції Юр'єва Т.І.

Категорія -18                                                           Доповідач - Рецебуринський Ю.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2008 р. Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої- Бугрим Л.М.

суддів -  Рецебуринського Ю.Й., Зінов'євої А.Г.,

при секретарі - Бежині В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ЗАТ КБ „Приватбанк" на ухвалу судді Кіровського районного суду м. Донецька від 16 листопада 2007 року за заявою про видачу судового наказу закритому акціонерному товариству комерційного банку „ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Донецька від 16 листопада 2007 року відмовлено у прийнятті заяви ЗАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На дану ухвалу ЗАТ КБ «Приватбанк» подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування ухвали у зв'язку з порушенням судом норм цивільно-процесуального законодавства, оскільки банком заявлена вимога, яка грунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд, з наступних підстав.

Відмовляючи в прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право, що виключає можливість розгляду питання про видачу судового наказу.

З таким висновком суду погодитись неможливо.

Згідно зі ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, згідно заявлених вимог, які грунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі: про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; про компенсацію затрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини, або транспортних засобів боржника та в інших випадках, встановлених законом.

Як видно з матеріалів справи, між заявником та ОСОБА_1 укладено письмовий кредитний договір від 30 січня 2006 p., згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 1100 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

2

Згідно умов укладеного договору він складається з заяви позичальника, умов і правил надання банківських послуг ( далі Умов ) та правил користування платіжною карткою.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку : щомісяця в період сплати боржник повинен надавати банку грошові кошти - щомісячний мінімальний платіж, який складається з нарахованих до сплати процентів та частки заборгованості за кредитом, яка здійснюється в гривні.

У зв'язку із порушенням боржником умов зобов'язань за кредитом, який, як вказав заявник, починаючи з 31 березня 2006 р. щомісячних погашень заборгованості за кредитом не здійснював, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість. Тому заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника на користь ЗАТ «Приватбанк" заборгованості у розмірі 1711, 63 грн. за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом- 1091,80 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 619,83 грн.

Таким чином, надані банком матеріали свідчать про їх відповідність ст.96 ЦПК України та відсутність підстав, які унеможливлюють видачу судового наказу.

Посилання в ухвалі на те, що з заяви про видачу судового наказу вбачається спір про право, є безпідставними та передчасними, оскільки визначена заявником загальна заборгованість, що включає заборгованість за кредитом і відсотки за користування кредитом є безспірною заборгованістю і порядок їх нарахування та розмір визначаються згідно умов письмового правочину - кредитного договору. Окрім цього, наказне провадження передбачає порядок та умови скасування суддею судового наказу у разі подання боржником відповідної заяви.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви ЗАТ КБ „Приват Банк" про видачу судового наказу підлягає скасуванню з направленням матеріалів до місцевого суду для вирішення питання про їх прийняття.

Керуючись ст.ст. 307,312, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу судді Кіровського районного суду м. Донецька від 16 листопада 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.