АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1994/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 21 Пироженко В.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.

суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В.

при секретаріАнкудінову О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дарування удаваним, таким, що приховує фактичний договір купівлі-продажу та визнання права власності ,-

в с т а н о в и л а :

17 лютого 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дарування удаваним, таким, що приховує фактичний договір купівлі-продажу та визнання права власності, посилаючись на те, що 25 серпня 1974 року вона з відповідачем уклала шлюб. В травні 1997 року сторони купили за спільні кошти частину будинку по АДРЕСА_1

Позивач зазначає у позові, що на даний час вона з відповідачем розлучається, в зв'язку з чим, ОСОБА_7 запропонувала відповідачу розділити належну їм частину будинку, на що він повідомив, що є одноособовим власником, оскільки дану частину будинку було оформлено на його ім'я згідно договору дарування.

Позивач ОСОБА_7 вказує, що договір дарування вчинений в травні 1997 року, згідно якого ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_6 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Черкаси є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме для приховання договору купівлі-продажу.

Доказом того, що в травні 1997 року було вчинено між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу є: відповідь на адвокатський запит головного редактора газети «От и До» ОСОБА_16, з якої вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в газеті «От и До» є оголошення про продаж частини домоволодіння «ІНФОРМАЦІЯ_2». Та обставина, що продавець частини домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Черкаси є ОСОБА_10, яка була для відповідача та їх сім'ї чужою людиною, і передавати у власність частину будинку безоплатно ОСОБА_6 було не логічно.

Позивач зазначає, що оскільки про порушення свого права вона дізналася лише в січні місяці 2014 року, то строк позовної давності почався саме з 10 січня 2014 року. Вважає, що договір дарування, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на частину домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Черкаси є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме для приховання договору купівлі-продажу. Тому ОСОБА_7 просить поновити їй строк позовної давності на звернення до суду, визнати договір дарування на частину будинку АДРЕСА_1 в м. Черкаси, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 удаваним правочином, тобто таким, що приховав фактичний договір купівлі-продажу, який був укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на частину будинку по АДРЕСА_1 в м. Черкаси; визнати 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Черкаси спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7; визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину домоволодіння по АДРЕСА_1

28 квітня 2014 року ОСОБА_7 подала до суду уточнену позовну заяву та просила поновити їй строк позовної давності на звернення до суду, визнати договір дарування від 29 травня 1997 року на 7/10 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1 в м. Черкаси, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 удаваним правочином, тобто таким, що приховав фактичний договір купівлі-продажу 7/10 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1 в м. Черкаси, укладений 29 травня 1997 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6; визнати 7/10 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 в м. Черкаси спільним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6; визнати за нею, ОСОБА_7 право власності на 7/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2014 року поновлено ОСОБА_7 строк позовної давності на звернення до суду.

Визнано договір дарування від 29 травня 1997 року на 7/10 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 в м. Черкаси, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 удаваним, таким, що приховує фактичний договір купівлі-продажу.

Визнано 7/10 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 в м. Черкаси спільним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 7/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення незаконне і таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2014 року і ухвалити нове рішення за яким в позові ОСОБА_7 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення свого права позивач дізналася після отримання відповіді з КП «ЧООБТІ» в січні 2014 року та вважав позовні вимоги позивача доведеними щодо застосування до оспорюваного правочину норм, які регулюють відносини по укладенню договору-купівлі продажу. Суд першої інстанції вважав, що спірна частина будинку є спільним майном подружжя та визнав за позивачем право власності на 7/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, такими що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що 25 серпня 1974 року сторони зареєстрували шлюб.

Згідно даних договору дарування частини житлового будинку від 29 травня 1997 року, укладеного між ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_6, останній прийняв у дар 7/10 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в м. Черкаси, АДРЕСА_1.

Із довідки комітету самоорганізації населення мікрорайону «Хімселище» від 21 січня 2014 року № 32/021 вбачається, що позивач зареєстрована і проживає АДРЕСА_1, також там проживає її чоловік - ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_8 та онучка - ОСОБА_12

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що на даний час вона із відповідачем розлучається, в зв'язку із чим, виникло питання про поділ майна, тоді вона й дізналася, що дана частина будинку належить відповідачу на підставі договору дарування , звернувшись до адвоката та отримавши відповідь з ЧООБТІ в січні 2014 року стосовно оформлення будинку. При оформленні у нотаріуса договору позивач присутня не була.

Суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності та поновив строк звернення до суду позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поновлення строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору дарування), якщо правочин вчинений з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), застосовуються правила, які регулюють той правочин, який сторони дійсно вчиняли.

Згідно ст. 224 ЦК України (в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову компенсацію.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що договір дарування укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 є удаваним правочином, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину, а саме для приховання договору купівлі-продажу.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що сторони за спірну частину житлового будинку сплатили кошти, а при підписанні договору в нотаріальній конторі позивач ОСОБА_7 знаходилася в коридорі, чого не заперечував відповідач, тому їй не було відомо про укладення саме договору дарування.

Згідно даних оголошення від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, розміщеного в газеті «От и До» вбачається, що в розділі «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Також в матеріалах справи на а. с. 43 є копія доручення, виданого Протас ОСОБА_13 ОСОБА_14 розпоряджатися: продати, обміняти, подарувати 1/ 2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що належить ОСОБА_10, і знаходиться за адресою АДРЕСА_2 за ціну та на умовах на його розсуд.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_10 подарувала йому частину спірного будинку суд оцінює критично та вважає, що вони не підлягають до задоволення, так як судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_10 відповідачу зовсім чужа людина, з якою він познайомився, коли шукав житло для придбання у власність, раніше вони знайомі не були, а ОСОБА_10 після підписання договору дарування 29 травня 1997 року відразу переїхала проживати до дочки в м. Київ.

Також не підлягають до задоволення доводи апелянта про те, що 29 травня 1997 року позивач була обізнана про факт укладення договору дарування, та з цього періоду часу мала усі можливості для з'ясування правової природи договору, оскільки проживала разом з відповідачем. Однак, позивач пояснювала, що довіряла чоловікові та потреби перевіряти документи на придбаний будинок в неї не було до часу, коли виник конфлікт та постало питання про розподіл спільного майна подружжя. Тому суд і виходив з того, що при укладенні спірного договору в нотаріальній конторі, позивач знаходилася в коридорі, а про порушення свого права дізналася із відповіді КП «ЧООБТІ» від 10 січня 2014 року № 481з, якою їй було відмовлено в отриманні копії правовстановлюючого документу на частину домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Черкаси, оскільки вона не є власником.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд ухвалено законне і справедливе рішення щодо спільного майна подружжя, яке підлягає розподілу, оскільки укладений договір дарування є удаваним.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дарування удаваним, таким, що приховує фактичний договір купівлі-продажу та визнання права власності - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :