АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/1981/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 59 Дьяченко Д. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоНерушак Л. В.
суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В.
при секретаріПосипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - Сухонос М.В. на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості ,-
в с т а н о в и л а :
02 грудня 2013 року начальник управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - Сухонос М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються виключно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Цим Законом визначається і коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості по цих внесках. Станом на 31 березня 2011 року ОСОБА_7 узгоджену суму страхових внесків в розмірі 1339,20 грн. не сплатив, в зв'язку із чим УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області було подано до Черкаського окружного адміністративного суду адміністративний позов про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості в сумі 1339,20 грн. ( недоїмка зі сплати страхових внесків - 1339,20 грн.).
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року позов управління задоволено повністю та з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1339,20 грн.
Начальник управління посилається у позові, що постановою Господарського суду Черкаської області від 02 серпня 2011 року справа № 14/5026/1521/2011 визнано ОСОБА_7 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 вересня 2011 року визнано УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області кредитором боржника ОСОБА_7 та вимоги управління включені до реєстру вимог кредиторів на суму 1339,20 грн. у другу чергу.
Згідно ухвали Господарського суду Черкаської області від 13 червня 2013 року по справі № 14/5026/1521/2011 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 у зв'язку з визнанням його банкрутом.
В зв'язку з цим начальник УПФ України в Тальнівському районі Черкаської області - Сухонос М.В. звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з фізичної особи ОСОБА_7 на користь УПФ України в Тальнівському районі Черкаської області заборгованість по страхових внесках в сумі 1339,20 грн.
Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, начальник УПФ України в Тальнівському районі Черкаської області - Сухонос М.В. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення. Просив розглянути справу по суті без участі представника УПФ за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача по даній справі не відносяться до категорії вимог, визначених абз. 3 ч. 3 ст. 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 № 2343-ХІІ, оскільки вимоги про сплату заборгованості по страхових внесках та штрафних санкціях не є вимогами про відшкодування шкоди чи то вимогами особистого характеру, які повинні бути нерозривно пов'язані з особою боржника.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2011 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь УПФ України в Тальнівському районі Черкаської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1339,20 грн.
Постановою господарського суду Черкаської області від 02 серпня 2011 року визнано ОСОБА_7 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 вересня 2011 року визнано УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області кредитором боржника ОСОБА_7 та вимоги управління включені до реєстру вимог кредиторів на суму 1339,20 грн. у другу чергу.
Крім того, ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 червня 2013 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 у зв'язку з визнанням його банкрутом.
Відповідно до ст. 92 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 № 2343-ХІІ, після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом третім частини третьої цієї статті, згідно якого, вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом, або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Виходячи із аналізу даної норми закону, вбачається, що кошти, одержані від продажу майна фізичної особи-підприємця, вносяться на спеціальний банківський рахунок. Порядок і розмір задоволення вимог кредиторів зазначаються господарським судом в ухвалі за наслідками розгляду грошових вимог. Також визначається черговість задоволення вимог кредиторів фізичної особи - підприємця, яка включає три черги.
Звільнення фізичної особи - підприємця від зобов'язань у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство не допускається, якщо боржник ухилявся від виконання зобов'язань щодо погашення боргів, вчинив дії щодо приховування майна, не надавав необхідну інформацію або надавав недостовірну інформацію господарському суду, який розглядає справу про банкрутство, про що господарський суд виносить відповідну ухвалу.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по страхових внесках в сумі 1339,20 грн., колегія суддів вважає, що дані вимоги не можуть бути задоволенні, оскільки із матеріалів справи вбачається, а саме, із ухвали господарського суду Черкаської області від 01 вересня 2011 року, що УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області визнано кредитором боржника ОСОБА_7 та вимоги управління включені до реєстру вимог кредиторів на суму 1339,20 грн. у другу чергу.
Крім того, дані кошти були стягнуті із відповідача на користь УПФ на підставі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року, та було видано виконавчий лист про стягнення вказаної суми.
Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, що також передбачено ст. 3 ЦПК України.
Виходячи із вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, були предметом розгляду суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним, не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.
Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовивши у задоволенні позову.
Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - Сухонос М.В. - відхилити.
Заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :