Справа № 22-835 Головуючий у 1 інстанції Панас Н.Л.
Категорія 43 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Шилковій Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 29 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
В березні 2007 року ОСОБА_2 звернулась в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько. У липні 2006 року вона вирішила поставити на його могилі пам'ятник. Оскільки вона має малолітню дитину, питанням замовлення та встановлення пам'ятника займалися її мати та сестра батька. Вони звернулись до відповідача як приватного підприємця, який займався цими питаннями, обумовили суму в розмірі 3070 грн.; перший внесок сплатили в розмірі 1500 грн., залишок суми вони сплатили після встановлення пам'ятника 24 серпня 2006 року. У вересні 2006 року при відвідуванні могили було виявлено, що стела пам'ятника із-за поганого кріплення упала та розкололася і розбила надгробну плиту, про що був повідомлений відповідач.
З приводу зазначених подій вона звернулась в органи міліції, але факту злочинних дій з боку будь-яких осіб встановлено не було. У зв'язку з порушенням відповідачем Закону України „Про захист прав споживачів" їй спричинена матеріальна шкода, яку відповідач відмовився відшкодувати.
Крім матеріальної шкоди їй спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що із-за того, що трапилося, у неї на грунті стресу зникло молоко, тому вона вимушена була кормити свою дитину штучними сумішями, у зв'язку з чим дитина захворила. Крім того, те, що сталося, принесло їй душевну травму, оскільки вона сама виховує дитину і на свої декретні кошти купила пам'ятник батькові, проте із-за неправильної його установки з вини відповідача, пам'ятник упав і розколовся.
Просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 3070 грн. - вартість пам'ятника, на відшкодування моральної шкоди - 5000 грн., а також судові витрати.
Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 20 листопада 2007 року позов ОСОБА_2 задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 3070 грн., на відшкодування моральної шкоди 500 грн., витрати по оплаті судово-будівельної експертизи 375 грн.36
2
коп., витрати по оплаті судового збору 59 грн.50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, справу повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального права, а також на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, дослідженим матеріалам справи дана неправильна оцінка і, зокрема на те, що вимоги, на які посилається позивачка, підлягають застосуванню до осіб, які встановлювали пам'ятник, проте в судовому засіданні позивачка не підтвердила того, що пам'ятник встановлював він; судом не враховано, що між ним і ОСОБА_3 була усна домовленість тільки на виготовлення пам'ятника з портретом покійного на надгробній плиті, на установку пам'ятника домовленості не було; пам'ятник був виготовлений в срок і якісно, при отриманні замовлення ніяких зауважень по якості не було.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Позивачка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами був укладений договір на виготовлення пам'ятника на могилу ОСОБА_4, що підтверджено квитанціями серії НОМЕР_1 від 11 серпня 2006 року та серії НОМЕР_2 від 24 серпня 2006 року на загальну суму 3070 грн.
Згідно п.2.6 Загальних технічних умов на „Пам'ятники намогильні з природного каменю", затверджених постановою Держплану УРСР №36 від 28 травня 1986 року стикуємі поверхні елементів пам'ятників повинні мати отвори під штирі діаметром не менше 25 мм і глибиною 120 мм. Згідно п. 2.7 зазначених технічних умов з'єднання елементів пам'ятників повинно провадитися за допомогою сталевих штирів діаметорм 16-20 мм, які повинні входити в отвір стикуємих елементів на глибину не менше 100 мм і укріплюватися портлендцементом.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2659/23 від 4 жовтня 2007 року спосіб кріплення обеліску намогильного пам'ятника до постаменту не відповідає вимогам норм РСТ УРСР 1584-86 „Загальні технічні умови „ - „Пам'ятники намогильні з природнього каменю", оскільки діаметр штирів кріплення є меншим за норми у два рази і становить 8-9 мм, а глибина стрижнів становить 50-75 мм.
Судом також встановлено, що через падіння пам'ятника на могилі батька позивачка несла моральні страждання, які полягали у необхідності відвідувати різні інстанції з приводу захисту своїх прав, необхідності змінювати звичний режим свого життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з постановлениям нового рішення з підстав, передбачених ст.309 ч.1 п.3 ЦПК України, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а також через порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 6,8,10 Закону України „Про захист прав споживачів", суд виходив з того, що замовником послуг з виготовлення і встановлення пам'ятника є позивачка і що винними діями відповідача матеріальна та моральна шкода спричинена саме їй. Проте такі висновки суду є помилковими.
Відповідно до ч.1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
3
Згідно Закону України „Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт, послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Як вбачається з матеріалів справи з позовом до суду звернулась ОСОБА_2, проте при цьому свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що замовленням пам'ятника на могилу батька займалися її мати і тітка; до відповідача зверталася саме її мати. У судовому засіданні позивачка підтвердила ці обставини, а також пояснила, що гроші за пам'ятник платила її мати ОСОБА_4 Зоя Іллівна. Згідно наданих квитанцій за пам'ятник ОСОБА_4 сплачено 1500 грн. та 1570 грн.
Відповідач в своїх поясненнях у суді першої інстанції, а також в апеляційній скарзі також посилався на те, що позивачка не була замовником на виготовлення пам'ятника і вона не оплачувала його вартість і не забирала готовий пам'ятник. З позивачкою він ні в якіх договірних відносинах не знаходився. Відповідач посилався на те, що замовлення на виготовлення пам'ятника надійшло від ОСОБА_3
У судовому засіданні апеляційнго суду встановлено, замовником робіт по виготовленню пам'ятника є мати позивачки.
Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що права самої позивачки в розумінні Закону України „Про захист прав споживачів" не порушені, тому її позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний
суд,-
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 листопада 2007 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.