№ 2-234/08

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2008 р.    

суддя Солом'янського районного суду      Бобровник О.В.

м.  Києва

при секретарі     Славовій Н.Ю.

розглянувши позовну заяву     ОСОБА_1

до     військової частини АО 799

третя особа     ОСОБА_2

про     відшкодування майнової та моральної шкоди,

заподіяної дорожньо-транспортною пригодою

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2007 року,  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини АО 799,  третя особа ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,  заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав,  що 19 квітня 2007 року на проспекті Ватутіна в м.  Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода,  що сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ЗІЛ» державний номер НОМЕР_2,  що належить відповідачу,  в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Тойота Прадо» державний номер НОМЕР_1,  власником якого є ОСОБА_1,  а тому позивач просить стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду у сумі 13610, 94 грн.

До того ж,  позивачем за проведення автоварознавчої експертизи з метою встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Тойота Прадо» державний номер НОМЕР_1,  внаслідок пошкодження після зазначеного ДТП,  було сплачено 450 грн.,  які він просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 97, 20 грн. у відшкодування витрат понесених ним за послуги щодо дефектування автомобіля та 1000 грн. компенсації моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов,  а також просив по справі постановити заочне рішення.

Відповідач та третя особа в судове засідання представника не направили та не з'явились,  хоча були неодноразово належним чином повідомлені. Причини неявки суду не повідомили. Згідно  ст.  224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача,  який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними,  суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів,  якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача,  вивчивши та дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню,  виходячи із наступного.

Судом встановлено,  що 19 квітня 2007 року на проспекті Ватутіна в м.  Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода,  що сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ЗІЛ» державний номер НОМЕР_2,  що належить відповідачу,  в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Тойота Прадо» державний номер НОМЕР_1,  власником якого є ОСОБА_1.

Також судом встановлено,  що водій ОСОБА_2 є військовим строкової служби і керував автомобілем «ЗІЛ» державний номер НОМЕР_2,  що належить відповідачу,  виконуючи свої службові обов'язки.

З наявних у справі матеріалів вбачається,  що вина ОСОБА_2 в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена,  згідно постанови Дніпровського районного суду м.  Києва від 01.06.2007 року (а.с.  8).

Згідно наданого позивачем Акту № 1/5 від 07.05.2007 року (а.с.  11-16) автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку,  завданого скоєною 19.04.2007 року дорожньо-транспортною пригодою власнику автомобіля «Тойота Прадо» державний номер НОМЕР_1,  сума збитку складає 13610, 94 грн.

Відповідно до ч. 1  ст.  1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1166 ЦК України передбачено,  що майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода,  завдана майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Згідно положень  ст. . 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність,  пов'язана з використанням,  зберіганням або утриманням транспортних засобів,  механізмів та обладнання,  використанням,  зберіганням хімічних,  радіоактивних,  вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин,  утриманням диких звірів,  службових собак та собак бійцівських порід тощо,  що створює підвищену небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює,  та інших осіб.

Шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі (право власності,  інше речове право,  договір підряду,  оренди тощо) володіє транспортним засобом,  механізмом,  іншим об'єктом,  використання,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа , яка неправомірно заволоділа транспортним засобом,  механізмом,  іншим об'єктом,  завдала шкоди діяльністю щодо його використання,  зберігання або утримання,  зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом,  механізмом,  іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця),  шкода,  завдана діяльністю щодо його використання,  зберігання або утримання,  відшкодовується ними спільно,  у частці,  яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин,  що мають істотне значення.

Особа,  яка здійснює діяльність,  що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану шкоду,  якщо вона не доведе,  що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За таких обставин та враховуючи,  що вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена,  останній є військовим строкової служби та керував автомобілем,  який наданий йому відповідачем для виконання службових обов'язків,  суд вважає за можливе у частині стягнення суми матеріального збитку позов задовольнити.

Також є обґрунтованими вимоги позивача у частині стягнення витрат понесених позивачем за проведення автоварознавчої експертизи з метою встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Тойота Прадо» державний номер НОМЕР_1 у сумі 450 грн.,  сплаченої позивачем за квитанцією № 03/05/07 від 03.05.2007 року (а.с.  23) та 97, 20 грн. у відшкодування витрат понесених позивачем за послуги щодо дефектування автомобіля,  сплачених за квитанцією № 19 від 05.05.2007 року (а.с.  23).

Згідно  ст.  1166 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою,  яка заподіяла шкоду,  якщо вона не доведе,  що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог,  характеру діяння особи,  яка заподіяла шкоду,  фізичних чи моральних страждань потерпілого,  а також інших негативних наслідків.

В обґрунтування нанесеної моральної шкоди позивач посилається на погіршення стану свого здоров'я у результаті дорожньо-транспортної.

Суд погоджується з доводами позивача про заподіяння йому моральної шкоди та визначає розмір моральної шкоди в сумі 1000 гривень.

З урахуванням задоволення позову,  стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 151, 58 гривень судового збору та 30 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до вимог  ст.  88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись  ст.  993,   ст.  1166,   ст. . 1187,   ст. . 1191 ЦК України,   ст.  ст.  10, 11,  60,  88,  212-215,  209,  228, 232,  224 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини АО 799,  третя особа ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,  заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити.

Стягнути з військової частини АО 799 на користь ОСОБА_1 13610, 94 грн. у відшкодування матеріальної шкоди,  450 грн. оплати за проведення автотоварознавчого дослідження,  97, 20 грн. у відшкодування витрат понесених позивачем за послуги щодо дефектування автомобіля та 1000 грн. моральної шкоди,  судовий збір у розмірі 151, 58 гривень та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,  а всього 15339, 72 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути переглянуто судом,  який його постановив,  за письмовою заявою відповідача,  яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.