Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючого судді: Туренко В.Б.

суддів: Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання  Селіховій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Скакодуб Н.М.

від відповідача -ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Миколаївській області

на постанову господарського суду Миколаївської області від 16.10.2006р.         

у справі №  9/530/06

за позовом Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області

до фізичної особи-підпрємця ОСОБА_1

про  стягнення 3400,00грн.

                                    встановив:            

Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Миколаївській області (далі за текстом РУ ДААК ДПА України у Миколаївській області) проведена перевірка літнього майданчику, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить підприємцю ОСОБА_1. За наслідками перевірки складено акт НОМЕР_1, де зазначено про встановлення порушення ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995р. № 481 (із змінами), а саме: здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії. За результатами перевірки РУ ДААК ДПА України у Миколаївській області 20.08.2004р. прийнято рішення НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій  у вигляді штрафу в загальній сумі 3400,00грн., нарахованих згідно абзацу 5 частини 2 статті 17 вказаного Закону. Зазначене рішення було отримано підприємцем ОСОБА_1 03.09.2004р. і в судовому порядку не оскаржувалось (а.с.8, 10). Оскільки остання добровільно штрафну санкцію не сплатила РУ ДААК ДПА України у Миколаївській області 31.08.2006р. звернулось з позовом про стягнення вищевказаної суми штрафу (а.с.3-4).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на те, що, по-перше, роздрібна торгівля алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснювалась на підставі дозволу НОМЕР_3, торгівельного патенту НОМЕР_4, у яких об'єкт торгівлі вказано кафе-бар з літнім майданчиком бази відпочинку „Прикарпаття”, а також на підставі ліцензії НОМЕР_5, НОМЕР_6. По-друге, відповідач вважає, що позов про стягнення адміністративного-господарської санкції (штрафу) заявлений із пропуском річного строку позовної давності (а.с. 13-19).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 16.10.2006р.(суддя Філінюк І.Г.) у позові відмовлено з мотивів заявлення позову із порушенням строків, передбачених ст. 99 КАС України (а.с.38-40).

Не погодившись із постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задовольнити, посилаючись на те, що річний строк на звернення з позовом встановлений ст. 99 КАС України ним не пропущений, так як зазначений Кодекс вступив в дію з 01.09.2005р., а позов пред'явлений 31.08.2006р.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про її безпідставність, у зв'язку з чим просив залишити скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Гр. ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрована 31.01.1995р. Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської Ради Миколаївської області за НОМЕР_7, про що видано відповідне свідоцтво НОМЕР_8 (а.с.20).

22.04.2004р.Коблевською сільською радою підприємцю ОСОБА_1 виданий дозвіл НОМЕР_3 строком дії до 22.04.2005р. на розміщення об'єкту торгівлі та сфери послуг і на торгівлю алкогольними та тютюновими виробами. 01.07.2004р. ДПІ у Березанському районі виданий підприємцю ОСОБА_1 торговий патент НОМЕР_9 строком дії до 30.06.2005р. на право здійснення торговельної діяльності (а.с.17, 19). В цих документах об'єктом торгівлі вказано кафе-бар з літнім майданчиком, АДРЕСА_1.

Як зазначено в акті, до перевірки надані ліцензії від 25.06.2004р. строком дії до 25.06.2005р. на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями НОМЕР_10 і тютюновими виробами НОМЕР_11 (а.с.5).

Листом від 19.09.2006р. за вих.НОМЕР_12 РУ ДААК ДПА України у Миколаївській області підтверджена видача вказаних ліцензій і зазначено, що анульовані вони 29.09.2004р. на підставі поданої ліцензіатом заяви (а.с.25-26).

Таким чином, на момент перевірки (серпень 2004р.) роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснювалась підприємцем ОСОБА_1 за наявності ліцензій, тобто порушення ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” відсутнє.

Посилання в акті перевірки на те, що реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводилась з барної стійки літнього майданчику, який фактично розташований окремо від кафе-бару не заслуговує на увагу, так як у судовому засіданні апеляційної інстанції судова колегія за участю представників сторін дослідила експлікацію, що залучена до матеріалів справи, і встановила, що бар з літнім майданчиком -це єдина споруда і знаходиться за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22). Будь-яких заперечень з цього приводу представником позивача не наведено.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що обставини, відображені в акті перевірки, не відповідають дійсності, а тому не було підстав для застосування фінансових санкцій.

Щодо строків позовної давності, то суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України.

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть  бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Отже, штрафні санкції, передбачені ст.17 Закону України № 481, є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 4 ст.17 Закону № 481 встановлено, що штрафні санкції за порушення вимог цього Закону застосовуються шляхом прийняття органами виконавчої влади відповідних рішень.

Отже, рішення РУ ДААК ДПА України у Миколаївській області від 20.08.2004р. про застосування до підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій прийнято у межах строків передбачених ст.250 ГК України.

Механізм застосування зазначених санкцій визначено у відповідному Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790.

Пунктом 10 вказаного Порядку, передбачено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання,  сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Згідно ч. 1 ст.223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання  застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У даному випадку застосовувався штраф як адміністративно-господарська санкція за порушення правил господарювання,  визначення поняття якої наведено у ч. 1 ст.241 ГК України -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, строк позовної давності у даному випадку слід обчислювати, з урахуванням вищезазначених законодавчих норм,  з 03.10.2004р. по 03.10.2005р. Однак, позов заявлений 31.08.2006р., тобто із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст.267 цього Кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, заперечення скаржника в цій частині не заслуговують на увагу. Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні позову і підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу РУ ДААК ДПА України у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 16.10.2006р. у справі № 9/530/06 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      В.Б. Туренко

Судді                                                                                          Л.І. Бандура

                                                                                                   Л.В. Поліщук