Справа № 218/1067/14-к

№ провадження 1-кп/218/124/14

ВИРОК

ім'ям України

"31" липня 2014 р. Амвросіївський районний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Ладе В.Р.

при секретарі Зелінській А.В.

за участю прокурора Семенова А.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Амвросіївка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050600000386 від 22 квітня 2014 року і кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050600000486 від 18 травня 2014 року, об»єднаних ухвалою суду від 21 липня 2014 року в одне провадження, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Амвросіївка Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше судимого: 27 лютого 2002 року Амвросіївським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 144, ч. 3 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі з дворічним іспитовим терміном; 27 червня 2003 року Амвросіївським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 12 листопада 2008 року Амвросіївським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 13 березня 2013 року Амвросіївським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з дворічним іспитовим строком, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2014 року, у денний час, більш точний період під час проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, раніше судимий за скоєння злочину, передбаченого ст. 185 КК України, судимість за яке не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знаходився у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3, в якому він мешкав разом з дружиною ОСОБА_2 та її матір»ю ОСОБА_3, і у нього виник намір на заволодіння чужим майном, а саме, виробами із золота, які належать ОСОБА_3

Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 шляхом вільного доступу, з корисливих спонукань, умисно, таємно, повторно, скоїв крадіжку прикрас із золота, а саме: каблучки вагою 2,5 грама, вартістю 1000 грн.; каблучки вагою 3,5 грама, вартістю 1400 грн.; двох ланцюжків вагою по 4 грама кожний загальною вартістю 3200 грн., які належать ОСОБА_3, чим спричинив їй матеріальну шкоду на загальну суму 5600 грн. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 16 травня 2014 року, у вечірній час, більш точний період під час проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, знаходився в гостях у ОСОБА_4 в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_4, що належить останньому, де у нього виник намір на крадіжку чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, 16 травня 2014 року, у вказаний час, ОСОБА_1 шляхом вільного доступу, із корисливих спонукань, умисно, таємно, повторно скоїв крадіжку мобільного телефону марки «Самсунг S 5610» (IMEL НОМЕР_1) вартістю 1200 грн. з ліжка, що знаходилося в зальній кімнаті вищевказаного будинку, чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 1200 грн. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що, перебуваючи у місцях позбавлення волі, він програв значну суму грошей і після звільнення повинен був повернути їх. На початку квітня 2014 року він зустрів ОСОБА_5, якому винен гроші в розмірі 3800 грн., і він потребував повернення грошей. Грошей у нього не було і борг він не віддав. Через два тижня ОСОБА_5 знов приїхав разом зі своїми друзями і потребував повернення боргу з погрозами для його сім»ї. Він знав де знаходяться прикраси із золота, що належать тещі, взяв їх і запропонував ОСОБА_5, але той відмовився і сказав, що потрібні гроші. Викрадені прикраси із золота він продав, отримані кошти в розмірі 2100 грн. віддав ОСОБА_5.

У травні 2014 року, у вечірній час, він пішов до свого знайомого ОСОБА_4, разом з його друзями вживав спиртні напої. Коли виходили з будинку у нього з рук випала футболка і забруднилася. Він повернувся у будинок з метою попросити у ОСОБА_4 іншу футболку. Побачив, що ОСОБА_4 спить на ліжку, а в його руці знаходиться телефон. Він взяв телефон і пішов з дому. Викрадений телефон він віддав таксисту в рахунок оплати за проїзд. На даний час телефон повернуто потерпілому. У скоєних злочинах щиро кається, просить строго не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не заперечуються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої.

Таким чином, суд визнає вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно.

Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом»якшують та обтяжують відповідальність, дані про особу обвинуваченого, який щиро кається у скоєному, за місцем проживання характеризується позитивно.

Ці обставини пом»якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1

Обставиною, що обтяжує відповідальність обвинуваченого, є скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп»яніння.

За таких обставин суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, приходить до висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України суд також вважає за необхідне частково приєднати обвинуваченому ОСОБА_1 невідбуте покарання за вироком Амвросіївського районного суду від 13 березня 2013 року.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речовий доказ по даному кримінальному провадженню, а саме: мобільний телефон марки «Самсунг S 5610» (IMEL НОМЕР_1), що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4, підлягає поверненню за належністю йому ж.

Судових витрат немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-370, 374, 392 та 395 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Амвросіївського районного суду Донецької області від 13 березня 2013 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у вигляді чотирьох років і шести місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.

Мірою запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати домашній арешт.

Речовий доказ по даному кримінальному провадженню, а саме: мобільний телефон марки «Самсунг S 5610» (IMEL НОМЕР_1), що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4, повернути за належністю йому ж.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

СуддяВ.Р. Ладе