ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 916/2125/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю повноважних представників:

позивача -

відповідача -

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року у справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з займаного нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 62,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та передачі цього приміщення позивачеві.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеську міську раду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 січня 2014 року (Головуючий, суддя Оборотова О.Ю., судді Демешин О.А., Цісельський О.В.) позов задоволений. Виселено фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 62,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та передано на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з посиланням на відсутність у відповідача законних підстав займання спірного приміщення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року рішення господарського суду скасоване. Прийняте нове рішення. В позові відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, з таких підстав.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, звертаючись з позовом до суду, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 15.10.1998 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого згідно з Положенням є Департамент комунальної власності Одеської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір оренди нежилого приміщення №134/51, згідно з яким Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) здало, а ФОП ОСОБА_5 (орендар) прийняла у тимчасове платне користування нежитлове підвальне приміщення площею 62,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Також, 28 січня 2002 року між сторонами у справі було укладено погодження про зміну зазначеного договору оренди в частині поверху та профілю використання орендованого приміщення, на підставі п.4 якого 28.01.2002 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №134/51 у новій редакції з урахуванням наявних змін в частині поверху та профілю використання орендованого приміщення, терміном дії до 30.07.2003 року. Згідно ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припинив свою дію 30.07.2003 року, внаслідок закінчення строку, на якій він був укладений. Рішенням господарського суду Одеської області від 06.04.2005 року у справі № 17-5-1-38/02-10547 зобов'язано Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради виконати п. 8 ч. 4 рішення Одеської міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішень Одеської міської ради щодо приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2000-2002 роках" від 29.04.2002 року №15-ХХІV шляхом укладення з ФОП ОСОБА_5 договору купівлі - продажу підвального приміщення загальною площею 62,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На виконання вищевказаного рішення суду, Представництво надіслало на адресу відповідача пропозицію від 04.11.2009 року щодо укладення договору купівлі - продажу та повідомлення від 24.12.2009 року про те, що строк дії оцінки майна становить 6 місяців з моменту його затвердження керівником органу приватизації. На цей час термін дії незалежної оцінки ринкової вартості об'єкта купівлі - продажу сплинув, а строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 27.07.2005 року по справі №17-5-1-38/02-10547, згідно з ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" , сплинув 22.04.2008 року.

Зважаючи на те, що спірний об'єкт комунальної власності відповідач займає без належних правових підстав, позивач звернувся з даним позовом до суду про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення її з займаного нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 62,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та передачі цього приміщення позивачеві.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, у листопаді 2002 року прокурор Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 та, з урахуванням уточнення позовних вимог, заявою від 30.03.2005 року просив суд усунути перешкоди у користуванні нежилим підвальним приміщенням загальною площею 62,4 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідачки з займаного приміщення та стягнути з неї 2 117,48 грн. неустойки, 184,89 грн. пені, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір оренди №134/51 від 28.01.2002 року спірного нежитлового підвального приміщення, згідно ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", припинив свою дію 30.07.2003 року внаслідок закінчення строку, на якій він був укладений, позивач відмовився від його продовження на новий строк і, тому, відповідачка займає спірний об'єкт комунальної власності без належних правових підстав.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, Управління державного казначейства в Одеській області, Одеської міської ради та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати недійсним договір оренди від 15.10.1998 року №134/51 в частині пунктів 1.2, 2.1 та Додатку №1 щодо встановлення орендної плати за цокольне приміщення, а також спонукати Представництво по управлінню комунальною власністю виконати зобов'язання, прийняті згідно пунктів 2.5, 2.6, 61 договору оренди від 15.10.1998 року №134/51, з продовженням до 28.01.2002 року; виконати зобов'язання, прийняті згідно пунктів 5.1, 7.7, 7.14 договору оренди від 28.01.2002 року №134/51 "зі строком дії до 30.07.2003 року" та прийняти від СПД ОСОБА_5 орендні платежі за договором, а також продовжити договір оренди від 28.01.2002 року №134/51; визнати незаконним та недійсним пункт 5 рішення Одеської міської ради від 15.06.2004 року №2652-ХХІУ в частині зміни способу продажу підвального приміщення, АДРЕСА_1 з "викупу" на "аукціон", а також спонукати Представництво здійснити приватизацію шляхом викупу з укладанням договору купівлі-продажу спірного приміщення та повернути помилково сплачені орендні платежі у розмірі 1 191, 12 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.04.2005 року у справі № 17-5-1-38/02-10547 первісний позов задоволено частково, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 147,91 грн. пені; в решті позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано частину 2 пункту 5 рішення Одеської міської ради "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації і відчуженню в 2004 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради" від 15.06.2004 року №2652-ХХІУ недійсною. Зобов'язано Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради виконати пункт 8 частини 4 рішення Одеської міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішень Одеської міської ради щодо приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Одеси у 2000-2002 роках" від 29.04.2002 року №15-ХХІУ шляхом укладення з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 договору купівлі-продажу підвального приміщення загальною площею 62,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Зазначеним рішенням місцевим господарським судом було встановлено, що 15.10.1998 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було укладено договір оренди нежилого приміщення №134/51, згідно умов якого Представництво (орендодавець) здає, а приватний підприємець ОСОБА_5 (орендар) приймає у тимчасове платне користування нежиле цокольне приміщення площею 62,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Термін дії договору встановлений з 30.07.1998 року по 30.07.2000 року.

Також, 28.01.2002 року між сторонами було укладено погодження про зміну договору оренди №134/51 від 15.10.1998 року, згідно умов якого строк дії договору був продовжений до 30.07.2003 року, внесено зміни до п.1.1 договору в частині поверху та профілю використання орендованого приміщення - об'єкт оренди визначено як підвальне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 62,4 кв.м.

На підставі п.4 вказаного погодження, 28.01.2002 року сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №134/51 у новій редакції, з урахуванням наявних змін в частині поверху та профілю використання орендованого приміщення. Термін дії договору встановлений до 30.07.2003 року.

Листом від 01.08.2003 року №01-34/8921 Представництво повідомило СПД ОСОБА_5 про те, що договір оренди підвального приміщення на новий строк продовжуватися не буде та запропонувало протягом 10 днів звільнити приміщення та передати його за актом прийому - передачі.

СПД ОСОБА_5 своїм листом від 11.08.2003 року визнавши, що термін дії договору оренди закінчився, відмовилася звільнити приміщення, посилаючись на те, що з вини Представництва з нею не укладений договір приватизації орендованого приміщення.

Судом апеляційної інстанції, також, було встановлено, що на підставі вказаного рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2005 року у справі №17-5-1-38/02-10547, яке вступило в законну силу, 27 липня 2005 року господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ на його виконання щодо зобов'язання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради виконати пункт 8 частини 4 рішення Одеської міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішень Одеської міської ради щодо приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Одеси у 2000-2002 роках" від 29.04.2002 року №15-ХХІУ шляхом укладення з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 договору купівлі-продажу підвального приміщення загальною площею 62,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця першого відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м.Одесі від 11.08.2005 року за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню цього наказу та боржнику встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду щодо укладення з СПД ОСОБА_5 договору купівлі - продажу спірного приміщення.

Після накладення згідно з постановами від 10.03.2006 року та від 11.04.2006 року на начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради штрафних санкцій, у порядку передбаченому ст.87 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду і враховуючи, що без участі боржника виконати це рішення неможливо, державною виконавчою службою, керуючись п. 11 ст. 37 вказаного Закону було винесено постанову від 11.04.2006 року про повернення до господарського суду Одеської області виконавчого документа (наказу №17-5-1-38/02-10547 від 27.07.2005 року) та закінчення, у зв'язку з цим, виконавчого провадження.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 року у справі №17-5-1-38/02-10547, яка набрала законної сили, було встановлено, що постановою державного виконавця першої Державної виконавчої служби у Приморському районі м.Одеси від 23.11.2006 року було вдруге відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області від 27.07.2005 року №17-5-1-38/02-10547 щодо зобов'язання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти з СПД ОСОБА_5 договір купівлі - продажу підвального приміщення загальною площею 62,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Після застосування згідно з постановами від 13.08.2008 року та від 20.08.2008 року до боржника штрафних санкцій, у порядку передбаченому ст.87 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду і враховуючи, що без участі боржника виконати це рішення неможливо, а встановлений ч.2 ст.25 цього Закону строк здійснення виконавчого провадження вже сплинув, органом Державної виконавчої служби відповідно до п. 11 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову від 27.08.2008 року про повернення до господарського суду виконавчого документа та закінчення, у зв'язку з цим, виконавчого провадження.

Частиною 2 ст.35 ГПК України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказані факти встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили, у справах, де брали участь ті самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову в даній справі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що тільки 4 липня 2009 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради надіслало на адресу ОСОБА_5 пропозицію № 01-15/1473 щодо укладення договору купівлі - продажу нежитлового підвального приміщення загальною площею 62,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

У наступному, 24.12.2009 року листом №01-13/11520 Представництво надіслало на адресу ОСОБА_5 підписаний з боку продавця проект договору купівлі - продажу вищезазначеного об'єкта з доданими до нього необхідними документами, який був підписаний відповідачкою в даній справі в запропонованій їй Представництвом редакції.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, позивач в порушення вказаних норм права не надав суду належних доказів в підтвердження факту спростування вини Представництва, яке без поважних причин умисно не виконало рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2005 року у справі №17-5-1-38/02-10547, яке набрало законної сили, про зобов'язання Представництва виконати п.8 ч.4 рішення Одеської міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішень Одеської міської ради щодо приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2000-2002 роках" від 29.04.2002 року № 15-ХХIV, шляхом укладення з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 договору купівлі - продажу підвального приміщення загальною площею 62,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що відповідачка не набула у встановленому законом порядку статусу власника цього приміщення, яке б дозволило знаходиться їй в спірному приміщенні на законних підставах.

Згідно ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, позивачем, який зазначає, що він позбавлений права володіння належним йому нерухомим майном, невірно обрано спосіб захисту права власності на таке майно, яке захищається шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа спірним майном.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що апеляційний господарський суд вірно прийшов до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог і, відповідно до вимог закону, правильно відмовив в позові позивачеві, скасувавши рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд повно і всебічно перевіривши всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законну і обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий Дерепа В.І.

С у д д і: Грек Б.М.

Кривда Д.С.