Кіровський районний суд міста Макіївки

Донецької області

Провадження № 2/268/613/14

Справа № 268/315/14-ц

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2014 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючий суддя Перевєрзєв М.М.

за участю сторін:

представника позивача Рожка Д.І.

відповідачки ОСОБА_2

при секретарі Покашовій В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом прокурора міста Макіївки Донецької області в інтересах держави в особі Макіївської міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування осіб, які потерпіли від злочину,

у с т а н о в и в:

03 лютого 2014 року прокуратура міста Макіївки Донецької області в інтересах держави в особі Макіївської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування осіб, які потерпіли від злочину, мотивуючи свої вимоги відмовою відповідачки у добровільному порядку відшкодувати витрати понесені закладами охорони здоров'я на лікування потерпілих від злочину.

Представник позивача - прокурор прокуратури Кіровського району м. Макіївки Рожко Д.І., який діє на підставі довіреності прокурора м. Макіївки, підтримав заявлені вимоги, в обґрунтування яких у судовому засіданні послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві, та зазначив, що обвинувальним вироком Кіровського районного суду м. Макіївки від 19 грудня 2013 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В результаті дорожньо - транспортної пригоди, яка трапилась з вини ОСОБА_2, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тяжкі травми та знаходились на стаціонарному лікуванні в комунальних медичних закладах. На їх лікування були витрачені кошти місцевого бюджету в загальній сумі 16621,09 грн., у зв'язку з чим бюджету м. Макіївки завдано матеріальної шкоди, яка до теперішнього часу відповідачкою не відшкодована.

Позов пред'явлено прокурором м. Макіївки Донецької області в інтересах держави в особі Макіїївської міської ради на підставі вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», оскільки у даному випадку завдано матеріальну шкоду органу державної влади, що є порушенням економічних інтересів держави.

Виходячи з наведеного, посилаючись на положення статей 1166, 1187 ЦК України, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Макіївської міської ради витрати закладів охорони здоров'я на лікування осіб, які потерпіли від злочину, в сумі 16621,09 грн.

Представник Макіївської міської ради Таушан Я.О. в судовому засіданні підтримала заявлені прокурором позовні вимоги, пояснивши, що комунальні лікувально-профілактичні установи «ДКТМО» та «Клінічна руднична лікарня» є державними закладами, які фінансуються з місцевого бюджету. Потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які знаходились на стаціонарному лікуванні, надавалась відповідна медична допомога, у зв'язку з чим лікарням заподіяно матеріальну шкоду в сумі 16621,09 грн., яка відповідачкою дотепер не відшкодована.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково, пояснивши, що дійсно з її вини сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження і знаходились на стаціонарному лікуванні в лікарнях. Нею надавалась матеріальна допомога потерпілим на їх лікування, розмір якої вона повідомити не може. Вона не оспорює встановленої лікарськими закладами вартості стаціонарного лікування потерпілих, однак в силу ситуації в державі, скрутного матеріального стану її сім'ї не має можливості сплатити вказану суму, тому просить її зменшити.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Вироком Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 19 грудня 2013 року, що набрав законної сили, ОСОБА_2 визнана винною у тому, що 11 травня 2013 року приблизно о 18 годині 40 хвилин вона, керуючи автомобілем «Renault Logan 90L ЗНГ, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, рухаючись вулицею 50-річчя СРСР в Кіровському районі міста Макіївки, перед початком повороту ліворуч, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, в порушення вимог пунктів 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не переконалась в безпеці маневру та не надала переваги в русі мотоциклу «Honda CB 125E, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням неповнолітнього ОСОБА_3, який перевозив у якості пасажира неповнолітню ОСОБА_4, що рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_2, водію мотоцикла ОСОБА_3 заподіяно закритий перелом основної фаланги першого пальця та головок 4-5 плюсневих кісток лівої стопи, садни тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Пасажиру ОСОБА_4 - забій головного мозку середнього ступеня тяжкості з наявністю осередку забиття в лівій лобовій частині, перелам решітчастої кістки справа з переходом на основу черепа, множинні рани обличчя, двосторонній перелам верхньої щелепи по типу ЛеФОР-П, відкритий перелам кісток носа, множинні садни, гематоми обличчя, закритий подвійний перелам лівої ключиці зі зміщенням уламків, закритий вколочений перелам хірургічної шийки лівої плечової кістки, відкритий перелам обох кісток лівої гомілки в нижній третині, забиті рани лівої гомілки у верхній третині, лівого колінного суглоба, множинні садна та гематоми верхніх, нижніх кінцівок, тулуба, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, ОСОБА_2 обвинувальним вироком місцевого суду засуджена до покарання у вигляді позбавлення воли на три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі статті 75 КК України вона звільнена від відбування покарання зі встановленням іспитового строку 2 роки.

Згідно інформації комунальних медичних установ: «Дитяче клінічне територіальне медичне об'єднання м. Макіївки Донецької області» та «Клінічна руднична лікарня» неповнолітні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 унаслідок отриманих при дорожньо-транспортній пригоді травм знаходились на стаціонарному лікуванні в даних лікарнях, які понесли відповідні витрати.

За змістом статті 36-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (з відповідними змінами) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди, внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи підставність вимог позивач - прокурор міста Макіївки, його представник Рожко Д.І. у позовній заяві та в судовому засіданні послалися на положення статей 1166 і 1187 ЦК України, які, на їх думку, регулюють виниклі між сторонами спірні правовідносини.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК).

За правилами статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Виходячи з встановленого статтею 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакшу як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішення питання про характер спірних правовідносин і щодо правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, у відповідності до положень статті 214 ЦПК України є обов'язком суду.

Вказані прокурором норми цивільного закону передбачають загальні підстави відповідальності осіб за завдану майнову шкоду в разі вчинення дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні транспортних засобів. Проте між сторонами виникли спірні правовідносини про цивільно-правову відповідальність особи, яка вчинила злочинне діяння, щодо відшкодування витрат саме закладові охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого, які врегульовані спеціальною нормою - статтею 1206 Цивільного кодексу України, що підлягає застосуванню у даному випадку.

Відповідно до положень частин 1 і 3 статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно частини 2 статті 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» роз'яснив, що судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року (далі по тексту - Порядок).

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежного від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може бути пред'явлений закладом охорони здоров'я, органом Державного казначейства України або

прокурором у порядку, передбаченому статтею 28 та частина 2 і 3 статті 93 КПК України 1960 року (п. 2).

У пункті 2 зазначеного Порядку передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення сум витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно довідки комунальної медичної установи «Дитяче клінічне територіальне медичне об'єднання м. Макіївки Донецької області» від 18.06.2013 № 1179 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 11.05. по 13.05 2013 року (2 ліжко-дня). Медичним закладом з урахуванням вартості лікування потерпілого одного ліжко-дня 183,12 грн. понесені витрати в сумі 366,24 коп.

З інформації комунальної медичної установи «Клінічна руднична лікарня» від 19.06.2013 № 56-2013 убачається, що ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні в анестезіологічному відділенні інтенсивної терапії з 11 травня по 23 травня 2013 року, загальна вартість лікування становить 8293,14 грн.: 12 ліжко-днів (вартість одного ліжко-дня 168,17 грн.) - 2018,04 грн.; витрачені лікарнею медикаменти - 6275,10 грн.

За даними комунальної медичної установи «Дитяче клінічне територіальне медичне об'єднання м. Макіївки Донецької області», довідка від 25.09.2013 № 1899 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні лікарні з 23 травня по 05 липня 2013 року (43 ліжко-дні). Загальна вартість лікування становить відповідно 7961 грн. 71 коп. Вартість лікування одного ліжко-дня у зазначений період 2013 року становила: у травні - 183, 12 грн.; у червні - 185,45 грн.; у липні - 186,65 грн.

Відомості, зазначені у вищенаведених довідках, відповідають положенням Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, підтверджуються наданими суду письмовими довідками-розрахунками представлених медичних послуг.

Сумніви в обґрунтованості перебування потерпілих на стаціонарному лікуванні та термінів такого лікування у суду відсутні.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні не надала будь-яких об'єктивних заперечень щодо вказаних у довідках медичних установ періоду перебування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні та розрахунку вартості такого лікування.

Доводи ОСОБА_2 про необхідність зменшення суми витрат у зв'язку з відсутністю у неї постійного місця роботи та зі скрутним матеріальним станом її сім'ї суд визнає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

За приписами частини 4 статті 1193 ЦК України «Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди», суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я. (пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України).

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду, у наявності причинний зв'язок між злочинним діянням відповідачки та перебуванням неповнолітніх потерпілих на стаціонарному лікуванні законні підстави для зменшення розміру відшкодування витрат комунальних медичних установ відсутні.

Відповідно до наданих Статутів комунальні клінічні медичні установи: «Дитяче клінічне територіальне медичне об'єднання м. Макіївки Донецької області» та «Клінічна руднична лікарня» є лікувально-профілактичними закладами охорони здоров'я, їх власником є територіальна громада міста Макіївки в особі Макіївської міської ради. Джерелами фінансування даних комунальних клінічних медичних установ є кошти місцевого бюджету і власних надходжень.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у зв'язку із вчиненням ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, стосовно неї настають передбачені законом правові наслідки у вигляді відшкодування витрат закладам охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочину, із зарахуванням до місцевого бюджету Макіївської міської ради.

Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Приймаючи до уваги, що суд постановив рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 243,60 грн.

У судовому засіданні відповідачкою заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду до її працевлаштування та зміни у позитивну сторону матеріального стану її сім'ї.

Обґрунтовуючи підставність своєї вимоги, ОСОБА_2 послалась на те, що вона не має постійного місця роботи і перебуває на обліку в Макіївському міському центрі зайнятості, в сім'ї виховується малолітня дитина, яка відвідує дошкільну установу. Вартість перебування в дитячому садку становить 600 грн. на місяць. Її чоловік є пенсіонером, але вимушений працювати, де він отримує мінімальну заробітну плату. Вказані факти, на думку позивачки, об'єктивно не дають їй можливості на теперішній час виконати рішення суду.

Вищенаведені обставини підтверджені представленими відповідачкою відповідними документальними доказами.

Представник позивача, не заперечуючи факту можливості надання ОСОБА_2 з урахуванням наведених обставин відстрочки виконання судового рішення, вважає, що у даному випадку відсутні для цього законні підстави та будуть порушені матеріальні інтереси позивача.

Статтею 217 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За змістом закону відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. При її застосуванні враховуються не тільки інтереси відповідача, а й позивача.

Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Приписами статті 13 ЦК України заборонено вчинення дій, які б могли порушити права інших осіб, завдати шкоди іншій особі, а також зловживати своїм правом.

Посилання ОСОБА_2 на відсутність у неї постійного місця роботи, суттєве погіршення матеріального і фінансового стану сім'ї на розсуд суду не мають характер особливих чи виняткових обставин, тому не є підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 11, 60, 88, 212-215, 217 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 13, 15, 1191, 1193, 1206 Цивільного кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов прокурора міста Макіївки в інтересах держави в особі Макіївської міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування осіб, які потерпіли від злочину, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання якої зареєстровано за адресою: 86110, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Маіївської міської ради із зарахуванням до місцевого бюджету витрати на лікування осіб, які потерпіли від злочину, понесені закладами охорони здоров'я: комунальною медичною установою «Дитяче клінічне територіальне медичне об'єднання м. Макіївки Донецької області» в сумі 8327,95 грн. та комунальною медичної установою «Клінічна руднична лікарня» в сумі 8293,14 грн., а у загальному розмірі 16621 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання якої зареєстровано за адресою: 86110, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.М. Перевєрзєв