Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22 -559-2008                                Головуючий у 1 інстанції - Могильний О.П.

Категорія   19, 20                                           Доповідач - Суровицька Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1   квітня    2008    року    колегія    суддів    судової    палати    в    цивільних

справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді                            - Авраменко Т.М.

суддів                                              - Гайсюка О.В.,  Суровицької Л.В.,

при секретарі                                -   Слюсаренко НЛ.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Обласного комунального навчально-курсового комбінату «Аграрник» на рішення Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 25 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення осіб,  які з'явились в судове засідання,  дослідивши матеріали справи,  колегія судців,  -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У квітні 2006 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до Обласного комунального навчально-курсового комбінату «Аграрник» про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків.

Зазначав,  що 03 вересня 2004 року між ним та відповідачем було укладено письмовий договір купівлі-продажу насіння соняшнику,  відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати йому у власність 35 т насіння соняшнику,  а він прийняв на себе зобов'язання оплатити його вартість в сумі 35000 грн.

5 жовтня 2004 року через банківську установу він оплатив насіння соняшника,  але відповідач до даного часу поставку продукції не здійснив. В добровільному порядку повернути кошти також відмовляється.

Просив суд розірвати договір купівлі-продажу від 3 вересня 2004 року,  стягнути з відповідача на його користь на відшкодування збитків 35 000 грн. та 63 875 грн. штрафу за невиконання умов договору.

В судовому засіданні відповідач надав зустрічну позовну заяву доОСОБА_1.  і просив суд стягнути з відповідача безпідставно отримані від комбінату кошти в сумі 22 000 грн. та 10 100 грн. неотриманих прибутків (а.с. 43).

 

2

Пізніше ОКНКК «Аграрник» доповнив зустрічний позов і просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 3 вересня 2004 року. Зазначав,  що колишній директор навчального комбінату не мав повноважень на укладення такого договору (а.с.  49,  125-126).

Ухвалою суду від 21 грудня 2007 року прийнято відмову ОКНКК «Аграрник» від позовних вимог щодо стягнення зОСОБА_1.  безпідставно отриманих коштів і провадження у справі в частині вказаних вимог,  закрито (а.с.  135,  136).

Рішенням Кіровського райсуду м.  Кіровограда від 25 грудня 2007 року позовОСОБА_1.  задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу,  укладений сторонами 3 вересня 2004 року,  стягнуто з ОКНКК «Аграрник» на користьОСОБА_1.  13 000 грн. на відшкодування завданих збитків та 63 875 грн. за неналежне виконання умов договору,  судові витрати в сумі 792 грн.08 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічного позову ОКНКК «Аграрник» доОСОБА_1.  про визнання недійсним договору купівлі-продажу,  відмовлено.

В апеляційній скарзі ОКНКК «Аграрник» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення суми штрафу та судового збору і ухвалити нове рішення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги,  а представник позивача заперечив проти них.

Колегія суддів,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах,  визначених  ст. 303 ЦПК України,  вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і вказана обставина не заперечується відповідачем,  що 3 вересня 2004 року між обласним комунальним навчально-курсовим комбінатом «Аграрник»,  як продавцем та ОСОБА_1,  фізичною особою,  як покупцем,  було укладено письмовий договір купівлі-продажу.

Згідно п.1.1 договору покупець у десятиденний термін здійснює попередню оплату насіння соняшнику в кількості 35 тонн на загальну суму 35 000 грн.,  а продавець відповідно до п.1.2 договору зобов'язується в термін до 15 листопада 2004 року передати у власність покупця товар,  попередньо оплачений.

Позивачем доведено той факт,  що він 5 жовтня 2004 року здійснив оплату товару через банківську установу.

Відповідачем не заперечується цей факт і підтверджується,  що до даного часу

 

3

товар - насіння соняшнику ОСОБА_1.  у власність не передано.

Як зазначив у позові ОСОБА_1.  та пояснив у судовому засіданні його представник,  у позивача відпала необхідність у отриманні насіння соняшника і він бажає розірвати договір.

Відповідно до ч.1  ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,  встановлені договором або законом,  зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору,  коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,  на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2  ст. 651 ЦК).

Частина друга статті 653 ЦК передбачає,  що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З матеріалів справи вбачається,  що відповідачем 2.02.2005 року,  31.05.2005 р. та 31.08.2005 року повернуто позивачеві 22 000 грн. і ця обставина не заперечується позивачем та його представником.

Таким чином відповідачем були вчинені дії,  що свідчать про розірвання договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції правильно відповідно до вимог ч.3  ст. 612 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача збитки в сумі 13 000 грн.,  кошти ,  які до даного часу не повернуті позивачу.

Однак,  ухвалюючи рішення в частині задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки - штрафу,  відповідно до умов п.2.5 договору купівлі-продажу в сумі 63 875 грн.,  суд прийшов до висновків,  які не відповідають обставинам справи.

Так,  відповідно до п.1 ч.2  ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу,  пені).

Суд першої інстанції обрахував,  що відповідач повинен сплатити штраф за період з 11 квітня 2005 року по 11 квітня 2006 року,  тобто до часу подання позову до суду.

 

4

Однак при цьому суд не звернув увагу на те,   що відповідно до п.1.2 договору купівлі-продажу від 3 вересня 2004 року зобов'язання щодо передачі товару повинно бути виконано в термін до 15 листопада 2004 року,   отже строк позовної давності в один рік до вимоги про стягнення штрафу обчислюється з 16 листопада 2004 року і вказаний строк закінчився 16 листопада 2005 року,   тобто до звернення позивача з позовом до суду.

За таких обставин,   стягнення з відповідача штрафу на користь позивача є безпідставним. 

Згідно ч.3   ст.  267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,   зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності,   про застосування якої заявлено стороною у спорі,   є підставою для відмови у позові (ч.4   ст.  267 ЦК).

Пояснення представника позивача про те,   що відповідач не заявляв вимогу про застосування позовної давності,   спростовується апеляційною скаргою та поясненнями представників відповідача в судовому засіданні,   які зазначили про те,   що строк позовної давності на додаткову вимогу сплив.

Відповідно до п.3 ч.1   ст.  309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Тому рішення суду в частині стягнення штрафу та судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення,   яким в задоволенні вимогиОСОБА_1.   до ОКНКК «Аграрник» про стягнення штрафу належить відмовити.

Згідно ч.1   ст.  88 ЦПК якщо позов задоволено частково,   судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог,   а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог,   у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної інстанції,   не передаючи справи на новий розгляд,   змінює рішення або ухвалює нове,   суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.5   ст.  88 ЦПК).

Оскільки вимоги позивача задоволені лише щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 13 000 грн.,   то відповідно з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 130 грн.

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

На підставі п.1 ч.2   ст.  258,   ч.3,   4   ст.  267,     ст.     ст.  509,   526,   546,   549,   611,   ч.2   ст.  651,   ч.2   ст.  653,     ст.  655 ЦК України,   керуючись   ст.    ст.  303,   304,   п.2 ч.1   ст.  307,   п.3

 

5

ч.1  ст. 309,  313,  313,  314,  316,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів,  -

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу Обласного комунального навчально-курсового комбінату «Аграрник» задовольнити частково.

Рішення Кіровського райсуду м.  Кіровограда від 25 грудня 2007 року в частині стягнення штрафу та судового збору скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1до Обласного комунального навчально-курсового комбінату «Аграрник» про стягнення штрафу,  відмовити.

Стягнути з Обласного комунального навчально-курсового комбінату «Аграрник» на користь ОСОБА_1судовий збір в сумі 130 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.