РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 р. м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

судів - Оніпко О.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

за участю

представника позивача ТзОВ „Кредитні ініціативи" Рожок О.М.,

відповідачів ОСОБА_5 її представника ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2014 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2014 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводить, що суд першої інстанції неправомірно вказав, що пеня боржнику за іпотечним кредитом нараховувалась в іноземній валюті, адже в позовній заяві надано розрахунок заборгованості за іпотечним кредитом де зазначена заборгованість саме в національній валюті. Зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про відсутність переходу до позивача права вимоги до відповідачів за неналежне виконання боржником умов кредитного договору. Посилається на те, що саме за договором про передачу права забезпечення від 17 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ „Промінвестбанком" та ТзОВ „Кредитні ініціативи" до позивача перейшло право вимоги за іпотечним договором №726 від 22 червня 2005 року на предмети іпотеки. Зазначає, що суд безпідставно послався на розпорядження Дерфінкомпослуг №231 від 3.04.2009 року „Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", доводить, що даний правовий акт є підзаконним та протиричить вимогам ст.1077 ЦК України. Вважає, що позивач не повинен доводити наявність дозволу на приймання платежів в доларах США за тим, що такі дії ним не вчиняються, а вимоги про заборгованість позичальника визначена в національній валюті. За викладених обставин просить рішення суд скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 вказує, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення. Вважає, що суд дійшов правильного висновку про відсутність права у позивача вимоги до відповідачів. Вважає, що за договором факторингу від 17 грудня 2012 року до позивача не перейшло право вимоги за тим, що фактором не надано доказів про сплату ціни від продажу в повному обсязі за вимогами по іпотечному кредитному договору для банку. За таких обставин вважає, що права позивача не порушені, а тому обґрунтовано відмовлено у позові. Посилаючись на Закон України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" вважає, що підстав для скасування рішення немає.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2005 року закрите акціонерне товариство акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк уклало договір іпотечного кредиту №725/05 із ОСОБА_5 за яким позичальник, відповідно до п.2.1. договору, отримала кредит в розмірі 10000 доларів США, із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13% річних, з кінцевим терміном погашення не пізніше 11 червня 2015 року. В рахунок забезпеченні виконання зобов'язання за цим договором, відповідно до п.4, передана двокімнатна квартира в АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 та житловою 34,9 кв.м.

Договором №977/05 від 5 вересня 2005 року про внесення змін до договору про іпотечний кредит №725/05 від 22 червня 2005 року, п.2.1. викладено в новій редакції, банк надає позичальнику кредит у сумі 13000 доларів США. Договір вступає в силу з моменту його підписання та є невід'ємною частиною договору про іпотечний кредит №725/05 від 22 червня 2005 року.

Договором №695/06 від 7 липня 2006 року про внесення змін до договору про іпотечний кредит №725/05 від 22 червня 2005 року, п.2.1. викладено в новій редакції, банк надає позичальнику кредит у сумі 39500 доларів США. Договір вступає в силу з моменту його підписання та є невід'ємною частиною договору про іпотечний кредит №725/05 від 22 червня 2005 року.

В забезпечення виконання договору про іпотечний кредит №725/05 від 22 червня 2005 року, закрите акціонерне товариство акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк уклало нотаріально посвідчений іпотечний договір №726/05 від 22 червня 2005 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за яким останні передали іпотекодержателю двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 та житловою 34,9 кв.м., що належить іпотекодавця на праві власності, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 2005 року, видане УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради за наказом №274, вартість якої сторони оцінили в 102000 грн., в рахунок виконання зобов'язання про повернення кредиту у розмірі 10000 доларів США.

Договором №978/05 від 5 вересня 2005 року про внесення змін до п.1.1. іпотечного договору №726/05 від 22 червня 2005 року, який забезпечує виконання позичальником за кредитним договором зобов'язання повернути 13000 доларів США.

В забезпечення виконання договору про іпотечний кредит №725/05 від 22 червня 2005 року, закрите акціонерне товариство акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк уклало нотаріально посвідчений іпотечний договір №101/06 від 15 лютого 2006 року з ОСОБА_5 за яким остання передала іпотекодержателю нежитлове приміщення першого поверху, що складає ідеальну частку будівлі в АДРЕСА_2, загальною площею 213,5 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 6 вересня 2005 року, вартість якого оцінено сторонами в 300000 грн., в рахунок виконання зобов'язання про повернення кредиту у розмірі 30000 доларів США.

Договором про внесення змін №661/06 від 7 липня 2006 року до іпотечного договору №101/06 від 15 лютого 2006 року до п.1.1. внесено зміни, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору про іпотечний кредит №725/05 від 22 червня 2005 року за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути кредит у розмірі 39500 доларів США.

17 грудня 2012 року ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з ТзОВ „Кредитні ініціативи", в простій письмовій формі, укладено договір відступлення права вимоги за яким право вимоги до позичальників банку перейшло до позивача

17 грудня 2012 року ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з ТзОВ „Кредитні ініціативи" уклало нотаріально посвідчений договір про передачу права за договорами забезпечення, предметом якого є відступлення Цедентом, в порядку та на умовах визначених цим договором, передає Цесарію права, а останній приймає та набуває права за договорами забезпечення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що до позивача не перейшло право вимоги, з тим, що не встановлено факту сплати ціну продажу від переуступки прав до нового кредитора, а тому вважає, що права позивача не порушені.

Колегія суддів не може погодися з такими висновками суду, а тому рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Договори від 17 грудня 2012 року укладені між ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТзОВ „Кредитні ініціативи", про відступлення права вимоги та про передачу права за договорами забезпечення не протиричить вимогам зазначеної норми, та не оспорені.

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За вимогами ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.516 ЦК України заміна кредитора відбувається без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором, а якщо таке повідомлення мало бути за умовами договору, але не було дотримане, то новий кредитор несе ризик невиконання боржником свого обов'язку перед ним.

Поряд з цим слід зазначити, що зазначена норма права не звільняє боржника щодо виконання свого обов'язку за кредитним договором по сплаті кредиту, відсотків за його користуванням та пені за порушення умов кредитного договору.

У відповідності до ст.24 Закону України „Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Безпідставними є посиланням у рішенні суду першої інстанції на п.1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" №231 від 3 квітня 2009 року.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №352 від 6 лютого 2014 року, пункт 1 виключено із розпорядження №231 від 3 квітня 2009 року.

Станом на 31 жовтня 2013 року заборгованість ОСОБА_5 за іпотечним кредитним договором №725/05 від 22 червня 2005 року, що складає 29730 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 237631 грн. 89 коп., по відсотках за користування кредитом 15842,71 долара США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 126630 грн. 78 коп., пеня 2856,20 долара США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 22829 грн. 61 коп., що в національній валюті складає 387092 грн. 28 коп., що не спростовано позичальником за кредитним договором під час розгляду справи у суді першої інстанції та при апеляційному розгляді справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що до позивача правомірно перейшло право вимоги до відповідачів, які є іпотекодавцями за іпотечним договором №726/05 від 22 червня 2005 року на двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 та житловою 34,9 кв.м. та іпотечним договором №101/06 від 15 лютого 2006 року на нежитлове приміщення першого поверху, що складає ідеальну частку будівлі в АДРЕСА_2, загальною площею 213,5 кв.м.

Колегія суддів вважає, що не внесення позивачем у державний реєстр відомостей про нотаріально посвідчений договір про відступлення своїх прав попереднім стягувачем, не є перешкодою для реалізації права позивача за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, а у судовому засіданні, у відповідності до ст.124 Конституції України, має можливість заперечувати проти заявлених вимог.

Поряд з цим, відповідно до Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII, який набрав чинності на час розгляду справи в апеляційній інстанції, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі проживають у двокімнатній квартирі в АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 та житловою 34,9 кв.м. та іншого житла не мають.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому наявні підстави для застосування положень ст.307 ЦПК України щодо скасування рішення суду першої інстанції, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, як таких, що є обґрунтованими та доведеними, але у відповідності до Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII рішення підлягає скасуванню та відмовленню у позові в частині звернення стягнення на житло.

Поряд з цим, колегія суддів дійшла висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині звернення стягнення на нежитлове приміщення першого поверху, що складає ідеальну частку будівлі в АДРЕСА_2, загальною площею 213,5 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів, в рахунок погашення заборгованості за іпотечним кредитним договором №725/05 від 22 червня 2005 року, що складає 29730 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 237631 грн. 89 коп., по відсотках за користування кредитом 15842,71 долара США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 126630 грн. 78 коп., пеня 2856,20 долара США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 22829 грн. 61 коп., а загальна заборгованість в національній валюті складає 387092 грн. 28 коп.,

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.303,307,309,314,316,324-325 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 та житловою 34,9 кв.м.

Задовольнити позовні вимоги в частині звернення стягнення на нежитлове приміщення першого поверху, що складає ідеальну частку будівлі в АДРЕСА_2, загальною площею 213,5 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною, встановленою на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчих дій.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: Ю.М. Рожин

Судді: Н.М. Ковальчук

О.В. Оніпко