Справа № 11а-760 /2007 рік                               Головуючий у 1 інстанції Лакомська Ж.І.

Категорія ст. 125 ч.1 КК України                      Доповідач       Приколота Ю.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 вересня 2007 року Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах апеляційного

суду Львівської області

в складі:

Головуючого:              Пайонкевича Т.Т.

суддів:                                                                     Голубицького С.С., Приколоти Ю.А.

з участю прокурора        ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м.Львова від 27 червня 2007 року,

встановила:

Цією постановою кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. 125 ч.1 КК України направлена прокурору Личаківського району м.Львова для проведення додаткового розслідування.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що працюючи водієм маршрутного таксі №74 на автомобілі марки «Мерседес-208» номерні знаки НОМЕР_1 о 19.00. год. 06.10. 2006 року на кінцевій зупинці по вул. Польовій у м.Львові, перебуваючи у салоні вказаного автомобіля безпричинно вимагав у потерпілої ОСОБА_3, яка є інвалідом 2-ої групи загального захворювання і відповідно до ст.38-1 Закону України «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні» має право на безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті, щоб вона оплатила проїзд у маршрутці в розмірі однієї гривні, виражаючись при цьому брутальною лайкою в її адресу, спричинивши при цьому легкі тілесні ушкодження.

У своїй постанові про направлення справи на додаткове розслідування суд зазначив,

що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки злочину, передбаченого ст. 296 КК України. Так як

дане порушення не може бути усунутим при розгляді справи, судом було прийняте рішення

про повернення її для проведення додаткового розслідування.

В апеляції прокурор зазначає, що на момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 в салоні маршрутного таксі перебували виключно обвинувачений ОСОБА_2, потерпіла ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4, який є зацікавленою особою. Відтак, на думку апелянта, при відсутності свідків вказаної події, громадський порядок порушений не був, дії ОСОБА_2 були спрямовані лише на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, тому кваліфікація його дій за ч.1 ст. 125 КК України є вірною і у його діях відсутні ознаки злочину передбаченого ст. 296 КК України. Просить постанову скасувати і направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Після доповіді суддею апеляційного суду суті постанови, повідомлення ким та в якому обсязі вона оскаржується, заслухавши міркування прокурора про скасування постанови з наведених в апеляційному поданні підстав, пояснення потерпілої ОСОБА_3, яка посилаючись на доводи оскаржуваної постанови, просить залишити її без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляції державного обвинувача слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.22 КПК України органи досудового слідства зобов"язані повно, всебічно та об"єктивно дослідити всі обставини справи і, дійшовши висновку про винуватість обвинуваченого у інкримінованому йому злочині, повинні обґрунтувати його достовірними і безсумнівними доказами. У справі не повинно бути залишених без правової оцінки слідчого чи прокурора обставин, які мають значення для правильного та однозначного розуміння зібраних по справі доказів.

Як видно з матеріалів кримінальної справи (а.с.87, 88) органом досудового слідства 15.03. 2007 року ОСОБА_2 було пред'явлене обвинувачення за ст. 296 ч.1 та 125 ч.1 КК України, однак 11.04. 2007 року прокурором Личаківського району були внесені зміни до обвинувального висновку і складено новий обвинувальний висновок ( а.с.124-125, 126-131) відповідно до якого ОСОБА_2 обвинувачується лише за ст. 125 ч.1 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що інцидент, який виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочався в присутності інших пасажирів і вже після їх виходу з салону автомобіля, незважаючи на те, що чоловік потерпілої ОСОБА_4 намагався припинити незаконні дії ОСОБА_2, останній спричинив потерпілій тілесні ушкодження.

Отже, в процесі розслідування слід ретельно дослідити ці обставини, оскільки від їх з"ясування залежить достовірність та допустимість ряду доказів звинувачення, як правдивість показань самої потерпілої так і обвинуваченого ОСОБА_2

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляції доводи є не переконливими і не достатніми для прийняття іншого рішення.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

у задоволенні апеляції державного обвинувача, який приймав участь у справі ОСОБА_1 - відмовити, а постанову Личаківського районного суду м.Львова від 27 червня 2007 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 125 ч.1 КК України прокурору Личаківського району м.Львова для проведення додаткового розслідування залишити без змін.