У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Малько О.С., Василевича В.С., Ковалевича С.П.,

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 4 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 4 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 738/24-САФОЗ.16-2 від 30 травня 2007 року в сумі 205928 гривень 71 коп. та 3441 гривню судових витрат.

В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 покликається на його необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сума стягнення є завищеною, оскільки до суми заборгованості необгрунтовано нараховано пеню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги(стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Просить заочне рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу представник Банку вказує, що апеляційна скарга всупереч положенням п.5 ч.1 ст.295 ЦПК України не містить підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Вказує, що твердження відповідача щодо нарахування пені поза межами позовної давності не відповідають матеріалам справи, оскільки розрахунок пені по основній заборгованості виконаний за період з 25.04.2013 року до 08.01.2014 року, а розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів - з 23.04.2013 року по 08.01.2014 року.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що 30 травня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредиту №738/24-САФ03.16-2 на купівлю автотранспортних засобів, згідно п.1.1. якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 417000 доларів США зі сплатою 12,75 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 29 травня 2014 року; того ж дня підписано заяву на видачу готівки №738-002.

У зв'язку з переходом кредитора на нове програмне обслуговування в ІБС "FlexCube" 19 грудня 2012 року між ПАТ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін №1 до договору кредиту.

25 грудня 2012 року між сторонами укладено договір про внесення змін №2 до договору кредиту, яким встановлено, що погашення кредиту в сумі 18834,42 доларів США здійснюється позичальником не пізніше 24 березня 2013 року та підписано додаток №1 (графік погашення залишкової частини процентів).

Позивач набув право дострокового погашення кредиту з підстав п.3.3.8 кредитного договору, а тому 17 вересня 2013 року Банком було надіслано письмову вимогу позивачу про дострокове погашення заборгованості, яку ОСОБА_1 отримав 11 жовтня 2013 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

При ухваленні заочного рішення, судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору, наслідком чого є заборгованість по тілу кредиту та за процентами, а також Банком правомірно нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту згідно п.4.1 кредитного договору.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Неналежним виконанням є невиконання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Суд вірно застосував положення ст.ст. 1050, 1048 ЦК України: у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом із нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Покликання ОСОБА_1 про те, що до суми заборгованості необґрунтовано нараховано пеню не заслуговують на увагу з огляду на те, що розмір пені по основній заборгованості обраховано за період з 25 квітня 2013 року по 09 січня 2014 року, а за несвоєчасну несплату сплату процентів - з 23 квітня 2013 року по 09 січня 2014 року, що вбачається із наданого Банком розрахунку заборгованості (а.с.23).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Банку, врахував встановлений положеннями п.1 ч.2 ст.258 ЦК України 1-річний строк спеціальної позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу пені).

Заочне рішення суду першої інстанції також узгоджується з роз'ясненнями, які містяться в п.29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30 березня 2012 року.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладених в ньому висновків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 4 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку сторонами та особами, які беруть участь у справі, протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Малько О.С. Василевич В.С. Ковалевич С.П.