Єдиний унікальний номер 258/15151/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4515/2014
Категорія 27
головуючий в I інстанції Подолянчук І.М.
суддя доповідач Безрученко Ю. О.
______________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Безрученко Ю.О.
суддів Краснощокової Н.С., Гапонова А.В.
при секретарі Щербюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом. Свої вимоги обґрунтувало тим, що за кредитним договором від 14 грудня 2006 року банк надав відповідачці ОСОБА_1 кредит в сумі 37 500,00 доларів США. Того ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3 Відповідачі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконують, внаслідок чого станом на 25 червня 2013 року утворилась заборгованість. Тому, просили суд з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором станом на 25 червня 2013 року, а саме: заборгованість за кредитом - 36 650,38 доларів США, заборгованість за відсотками - 10 139,47 доларів США, пеню, яка складає 1 296 110,51 грн. Стягнути з ОСОБА_1, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором про кредитування поточного рахунку 2 017,82 грн., з яких 1 597,53 грн. залишок заборгованості за кредитом, 420,29 грн. - заборгованість за відсотками. Також просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 2-5, 99-101).
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 02 квітня 2014 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 солідарно ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за договором № ML101/640/2006 від 14 грудня 2006 року, а саме заборгованість за кредитом в сумі 36 650,38 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 10 139,47 доларів США, пеню в сумі 37 178,98 грн. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованість за договором №101/1241/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) від 14 грудня 2006 у сумі 2 017,82 грн., з яких залишок заборгованості за кредитом 1 597,53 грн., заборгованість за відсотками 420,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір 3 441,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в розмірі 10 139,47 доларів США, стягнення заборгованості за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) в сумі 2 017,82 грн., відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування скарги зазначено, що позивачем не доведено отримання поручителем листа - досудової вимоги про виконання обов'язків щодо повернення грошових коштів. Судом не перевірено порядок нарахування заборгованості за відсотками в розмірі 10 139,47 доларів США, що не відповідає наданому позивачем розрахунку заборгованості. Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт), в сумі 2 017,82 грн., то позивачем не доведено надання цих грошових коштів належними доказами, а саме документами, які застосовуються при здійсненні безготівкового переказу чи виплаті (банківська виписка, платіжне доручення, тощо).
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4, діючий за довіреністю (а.с.139), не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином листом і телефонограмою №359, зареєстрованою у відповідному порядку від 22 липня 2014 року (а.с.191), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №361, зареєстрованою у відповідному порядку від 22 липня 2014 року (а.с.167), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В судове засідання апеляційного суду представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Мускатіньєва О.В., діюча за довіреністю (а.с.113), про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином листом і телефонограмою №360, зареєстрованою у відповідному порядку від 22 липня 2014 року (а.с.192), доводи апеляційної скарги частково підтримала в своїй письмовій заяві (а.с. 168), просила скаргу в цій частині задовольнити, клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за кредитним договором, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», який відступив право вимоги «ОТП Факторинг Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено 14 грудня 2006 року два кредитних договори № ML101/640/2006 та № 101/1241/05/1(а.с. 6-9, 102-103).
ОСОБА_3 в свою чергу уклав 14 грудня 2006 року договір поруки лише за одним кредитним договором № ML101/640/2006, укладеним між ОСОБА_1 із ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», який відступив право вимоги «ОТП Факторинг Україна».
Відповідачі належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 25 червня 2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором № ML101/640/2006 перед Банком, яка складає за кредитом 36 650,38 доларів США, за відсотками 10 139,47 доларів США, пеня за весь період прострочення складає 1 296 110,51 грн.
Отже, суд першої інстанції стягнув солідарно з боржника та поручителя заборгованість за кредитним договором № ML101/640/2006, яка станом на 25 червня 2013 року складає за кредитом 36 650,38 доларів США, за відсотками 10 139,47 доларів США, та пеню за один рік, що передує дню звернення Банку з позовом, а саме за період з 05 серпня 2012 року по 05 серпня 2013 року, яка складає 37 178,98 грн. відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України та навів детальний її розрахунок в мотивувальній частині рішення.
Крім того, суд першої інстанції стягнув ОСОБА_1 на користь «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № 101/1241/05/1 в розмірі 2 017,82 грн., з яких залишок заборгованості за кредитом 1 597,53 грн., за відсотками 420,29 грн.
З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитися.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Так, за положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.
Судом першої інстанції установлено і це вбачається з матеріалів справи, що 14 грудня 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», який відступив право вимоги «ОТП Факторинг Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML101/640/2006, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 37 500,00 доларів США з цільовим призначенням купівля нерухомого майна. Остання зобов'язалась прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі (зокрема п.1.6 Кредитного договору), а саме до 15 грудня 2031 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором (зокрема в п. 1.4, 1.5 кредитного договору), саме 14 числа кожного календарного місяця 442,50 Доллара США, яка складається із суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування Кредитом та частини суми Кредиту, яка підлягає сплаті щомісячно (а.с. 6), що також зазначено у графіку платежів (додаток №1 до кредитного договору (а.с. 10-14)).
Зобов'язання за цим кредитним договором забезпечено договором поруки № SR-101/640/2006 від 14 грудня 2006 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», який відступив право вимоги «ОТП Факторинг Україна», та відповідачем ОСОБА_3
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Договору поруки відповідач ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником - відповідачем ОСОБА_1 її зобов'язань перед кредитором (позивачем) за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.
Також п.1.2 ст. 1 договору поруки було передбачено, що поручитель - відповідач ОСОБА_3 та боржник - відповідач ОСОБА_1 відповідають, як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника - відповідача ОСОБА_1, так і до поручителя - відповідача ОСОБА_3, чи до обох одночасно.
Згідно з п. 3.1 та 3.2 ст. з договору поруки у випадку невиконання боржником - відповідачем ОСОБА_1 боргових зобов'язань перед кредитором (позивачем) за кредитним договором, кредитор (позивач) має право звернутись до поручителя - відповідача ОСОБА_3, який прийняв на себе зобов'язання у випадку невиконання боргових зобов'язань перед кредитором (позивачем) за кредитним договором в обсязі, заявленому кредитором (позивачем) протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора (позивача).
У порушення умов кредитного договору № ML101/640/2006 та договору поруки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зобов'язання не виконали належним чином, внаслідок чого станом на 25 червня 2013 року виникла заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом - 36 650,38 доларів США, заборгованості за відсотками - 10 139,47 доларів США, пені за весь період прострочення виконання зобов'язання - 1 296 110,51 грн.
Крім того, основним кредитним договором передбачено укладення окремого кредитного договору, який і було укладено ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», який відступив право вимоги «ОТП Факторинг Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 № 101/1241/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), на отримання останньою Овердрафту шляхом кредитування поточного рахунку в розмірі Ліміту, який становить 1 600,00 грн. з цільовим використанням, саме для виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Страховиком щодо сплати страхових премій (платежів) за Договорами страхування.
Відповідачка ОСОБА_1 також належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 30 грудня 2013 року утворилась заборгованість за цим договором № 101/1241/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) в розмірі 2 017,82 грн., з яких залишок заборгованості за овердрафтом 1 597,53 грн., сума відсотків за користування овердрафтом 420,29 грн.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків щодо часткового задоволення позовних вимог, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Зокрема, доводи апеляційної скарги щодо неотримання апелянтом ОСОБА_1 вимоги від Банку повного виконання зобов'язань та обізнаності поручителя ОСОБА_3 є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору.
Отже, вся інформація, яку банк має повідомити позичальнику міститься у змісті кредитного договору і договору поруки, є вичерпною. Підписавши договори відповідачі погодились з умовами надання кредиту.
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦПК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договору поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.
Разом з тим, в матеріалах справи містяться дані про пред'явлення позову одночасно як до боржника, так і до поручителя 05 серпня 2013 року.
У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Скориставшись своїм правом 01 квітня 2013 року за вихідним №100-04-170 позивачем направлено на адресу ОСОБА_3 письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом за кредитним договором № ML101/640/2006 від 14 грудня 2006 року протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги, проте конверт повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.18, 19).
З огляду на викладене у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушених зобов'язань боржника ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 01 квітня 2013 року, протягом наступних шести місяців.
Банк, як вбачається з матеріалів справи, звернувся з позовом одночасно до боржника та поручителя 05 серпня 2013 року (а.с. 2), тобто до спливу як строку позовної давності так і спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки дата остаточного повернення кредиту є 15 грудня 2031 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не дослідив та не дав належну оцінку доказам, та фактичним обставинам справи щодо існування заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом є такими, що не спростовують правильність висновків суду про стягнення заборгованості саме в сумі 10 139,47 Доларів США.
Так, Банк пред'явив позов до відповідачів по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML 101/640/2006 саме станом на 25 червня 2013 року, в тому числі заборгованості за відсотками 10 139,47 Доларів США (а.с. 5, 16).
Тому, розрахунок заборгованості по відсоткам за період з 02 березня 2011 року по 20 липня 2011 року в розмірі 808,59 Доларів США (а.с. 124), суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, так як розрахунок наведений за інший період.
Слід також зазначити, що суд першої інстанції розглянув справу в межах позову відповідно до статті 11 ЦПК України, оскільки уточняючи позовну заяву, Банк просив про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML 101/640/2006 саме станом на 25 червня 2013 року, в тому числі заборгованості за відсотками 10 139,47 Доларів США (а.с. 101).
Крім того, 22 травня 2014 року представником позивача надано до апеляційного суду Донецької області листа про часткове визнання апеляційної скарги в частині стягнення розміру нарахованих відсотків, який згідно наданого раніше до матеріалів справи розрахунку від 18 березня 2014 року становить 808,59 доларів США (а.с.168).
Однак, представник Банку Мускатіньєва О.В. діє на підставі довіреності від 11 червня 2013 року (а.с. 113), відповідно до якої вона має право лише збільшувати розмір позовних вимог та не має такого права, як на укладення мирової угоди, подання заяви про відмову від позову від імені Банку.
Таким чином, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач не скористався правом на зменшення розміру позовних вимог в суді першої інстанції, апеляційну скаргу Банк не подавав, а відповідно до статті 303 ЦПК апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
А тому доводи апеляційної скарги в цій частині також не спростовують правильність висновків суду, а визнання представником частково апеляційної скарги виходить за межі повноважень, які надані Банком.
Крім того, 14 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладено договір №101/1241/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) та надано позичальнику овердрафт шляхом кредитування поточного рахунку НОМЕР_1, відкритого в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528 в розмірі ліміту овердрафта, який становить 1 600,00 грн.
Згідно п. 2.1 цього договору, цільовим використанням кредиту є здійснення позичальником чи за його дорученням банком: безготівкових платежів з поточного рахунку для виконання позичальником своїх зобов'язань перед страховиком щодо сплати страхових премій (платежів) за договорами страхування (п. 2.1.1), погашення відсотків за користування непростроченим кредитом (п.2.12.), сплати комісій банку згідно затверджених тарифів за виконання операцій, зазначених у п. 2.1.1 цього договору.
27 січня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» у відповідності до ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України, було укладено договір факторингу №27/09/12-1.
Згідно із зазначеним договором, ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за договором №101/1241/05/1 про кредитування поточного рахунку від 14 грудня 2006 року.
У порушення даного кредитного договору, відповідачем ОСОБА_1 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки, тобто зобов'язання по кредитному договору не виконані, порушується порядок та строки сплати відсотків.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак своїм правом апелянт у відповідності до статті 60 ЦПК України не скористався ні в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді та не надав доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо виконання своїх зобов'язань перед страховиком щодо сплати страхових премій (платежів) за договорами страхування (п. 2.1.1), погашення відсотків за користування непростроченим кредитом (п.2.12.), сплати комісій банку згідно затверджених тарифів за виконання операцій, зазначених у п. 2.1.1 цього договору, а тому у апеляційного суду відсутні підстави для переоцінки доказів, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку у відповідності до норм матеріального і процесуального права.
Напроти, Банк в обґрунтування своїх позовних вимог надав довідку про наявність заборгованості за кредитним договором №101/1241/05/1 в сумі 2 017,82 грн. (а.с. 89-104), тому доводи апеляційної скарги щодо неотримання грошових коштів за цим кредитним договором апелянтом не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи.
Таким чином, станом на 30 грудня 2013 року загальна сума простроченої заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором №100/1613.08.1 про кредитування поточного рахунку від 14 грудня 2006 року, що підлягає поверненню, складає 2 017,82 грн., з яких залишок заборгованості за кредитом - 1 597,53 грн., заборгованість за відсотками 420,29 грн.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції зроблені у відповідності норм ЦК України та умовам кредитного договору, договорів поруки; правильно встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін із стягненням судового збору за подачу апеляційної скарги з апелянта на користь держави судовий збір в розмірі 415, 31 грн.
Судове рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, та предметом перегляду не було (ст.303 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 квітня 2014 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 415 (чотириста п'ятнадцять) гривень 31 коп.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: