ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 р. | № 42/664 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гепард-Сервіс” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006р.
у справі №42/664 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гепард-Сервіс”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Арістей Компані”
про стягнення 44 642,32грн.
за участю представників:
ТОВ “Гаперд-Сервіс” –Олійник О.В.;
ТОВ “Арістей Компані” –не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гепард Сервіс” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Арістей Компані” 44 642,32грн., у т.ч. 40 542,88грн. основної заборгованості, 947,16грн. процентів за користування та 3 152,28грн. пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за умовами договору поставки №0206-1/2005 від 02.06.2005р. щодо оплати поставлених нафтопродуктів відповідно до накладних №2520 від 14.06.2005р., №2521 від 17.06.2005р. у встановлений договором строк –протягом 5 календарних днів з моменту їх отримання.
До прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов від відповідача не надійшло.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.2005р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з ТОВ “Арістей Компані” на користь ТОВ “Гепард-Сервіс” стягнуто 40 542,88грн. основної заборгованості, 947,16грн. в рахунок 5% річних, 3 152,28грн. пені (а.с.19-20).
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлений договором строк не виконав взятих на себе зобов’язань щодо оплати поставлених нафтопродуктів, допустивши заборгованість у розмірі 40 542,88грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006р. рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2005р. скасовано, а у позові відмовлено (а.с.72-75).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- позивачем не доведено, що поставка нафтопродуктів здійснювалась саме на виконання умов договору поставки №0206-1/2005 від 02.06.2005р.;
- не надано доказів звернення з вимогою щодо оплати поставлених згідно накладних нафтопродуктів, а рахунки-фактури №1938 від 14.06.2005р. та №2033 від 17.06.2005р. не є такими доказами, враховуючи, що у них відсутні посилання на накладні.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ “Гепард-Сервіс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, змінивши рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2005р. в частині розміру основної заборгованості, що підлягає стягненню, зменшивши її до 36 342,88грн.
Вимоги поданої касаційної скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.42 ГПК України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов’язків.
В силу ст.22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в господарських засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
При вирішенні даного спору по суті, господарський суд першої інстанції не забезпечив відповідачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника.
Так, ухвалою від 30.11.2005р. господарський суд м. Києва порушив провадження у даній справі за позовом ТОВ “Гепард-Сервіс” та призначив її до розгляду на 13.12.2005р. При цьому, п.4 резолютивної частини ухвали явка представників сторін в судове засідання визнана обов’язковою.
13.12.2005р. у судове засідання представник відповідача не з’явився. Між тим, не пересвідчившись у тому, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду, що ним отримано ухвалу про порушення провадження у справі, суд першої інстанції розглянув справу по суті заявлених вимог за відсутності повноважного представника ТОВ “Арістей Компані”. Зокрема, у матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення ТОВ “Арістей Компані” копії ухвали про порушення провадження у даній справі.
Зазначене порушення є безумовною підставою для скасування прийнятого у справі рішення як під час перегляду його у апеляційному, так і касаційному порядках (ст.ст.104,11110 ГПК України).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006р., яка оскаржується у касаційному порядку, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано. За результатами повторного розгляду справи, апеляційною інстанцією прийнято рішення щодо відмови у позові.
Однак, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що ним дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов’язків сторін.
Так, підставою заявленого позову є невиконання відповідачем зобов’язань з оплати переданих нафтопродуктів відповідно до договору поставки №0206-1/2005 від 02.06.2005р., укладеного між сторонами у справі –ТОВ “Гепард-Сервіс” та ТОВ “Арістей Компані”, за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання на замовлення відповідача поставляти відповідачу нафтопродукти, а відповідач –оплачувати їх на умовах вказаного договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно накладних №2520 від 14.06.2005р. та №2521 від 17.06.2005р. відповідачу поставлено нафтопродуктів на загальну суму 48 471,58грн. При цьому, суд зазначив, що відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні. Враховуючи, що у таких накладних відсутні посилання на договір поставки №0206-1/2005 від 02.06.2005р., вони відхилені судом в якості доказів передачі нафтопродуктів на виконання умов вказаного договору.
Разом з тим, колегія суддів вважає неправильним застосування норм вищевказаного Закону, оскільки відповідно до його преамбули, він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Так, неправильне відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності певних операцій або невідображення їх взагалі не тягне за собою припинення господарських зобов’язань. Спір у даній справі виник не у зв’язку з регулюванням, організацією або веденням бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Крім того, ч.2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами, згідно з ч.2 ст.9 Закону, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, зазначена норма не визначає в якості обов’язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов’язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства ( у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції –дії /передачі нафтопродуктів/, що викликає певні зміни у структурі зобов’язань). Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив поняття “господарська операція” та “господарський договір”.
Також, є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що накладні №2520 від 14.06.2005р. та №2521 від 17.06.2005р. є самостійними підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків. Накладні –це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту –здійснення господарської операції. Разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов’язку сплатити його вартість, наприклад, за умови домовленості щодо передачі його в обмін на інший товар або безоплатно тощо.
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд апеляційної інстанції оцінював надані сторонами докази кожний окремо, що є порушенням загальних правил оцінки доказів судом.
Так, у відповідності з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зокрема, відхиляючи рахунки №1938 від 14.06.2005р., №2033 від 17.06.2005р. в якості доказів звернення з вимогою про оплату нафтопродуктів, переданих за накладними №2520 від 14.06.205р., №2521 від 17.06.2005р., суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що зазначені документи співпадають датами здійснення операцій, а також містять однакові дані у графах: найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна ціна товару. Крім того, не взято до уваги судом апеляційної інстанції те, що: договір передбачає виставлення рахунків; у платіжних дорученнях, наданих відповідачем в підтвердження оплати, є посилання на рахунки; відповідачем не надано доказів існування інших угод з позивачем щодо поставки нафтопродуктів, на виконання яких йому могли б передаватись нафтопродукти за вказаними накладними тощо.
Зазначені та інші обставини, не оцінені у сукупності судом апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст.43, 99,101 ГПК України.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті касаційною інстанцією з огляду на, встановлені ст.1117 ГПК України, межі перегляду справи у касаційній інстанції.
За таких обставин, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :.
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гепард-Сервіс” задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006р. та рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2005р. у справі №42/664 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.
.