ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 11/Б-921/1448/2013

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

за участі представників: боржника Каленіченко Л.С., кредиторів: Петраш Ю.Л., Брегей І.С., Качаленко Є.В., Курило В.І., Чернов Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22 квітня 2014 року по справі №11/Б-921/1448/2013 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 22 квітня 2014 року по справі №11/Б-921/1448/2013 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» відмовив у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» про визнання грошових вимог на суму 4 481 895,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТзОВ «Літа Холдинг» про визнання грошових вимог на суму 4 481 895,00 грн.

Апелянт вважає що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Ухвала неповно відображає обставини справи, висновки суду про встановлені обставини не відповідають дійсності і не підтверджуються доказами. Стверджує, що ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» має заборгованість перед ТзОВ «Літа Холдинг» в сумі 4 481 895,00 грн. Просить взяти до уваги, що документами, які підтверджують факт існування у ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф» заборгованості перед ТзОВ «Літа Холдинг» в сумі 4 481 895,00 грн. є договір комісії від 18.10.2007 року за №18/10-07 та лист ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Відділення №8 від 18 січня 2012 року за №3647/03-25.

Арбітражний керуючий Моісеєв Ю.О. надав суду відзив на апеляційну скаргу, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав зазначених у відзиві.

ПАТ «ВіЕйБі Банк» також надало суду відзив на апеляційну скаргу у якому просить залишити ухвалу господарського суду Тернопільської області без змін.

Про розгляд справи учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином. Ліквідатор ТзОВ «Літа Холдинг» надіслав суду клопотання розглядати справу без його участі у зв'язку із зайнятістю ліквідатора товариства на нараді яка проводиться Сектором з питань банкрутства ГУЮ у Рівненській області.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24 липня 2014 року у склад колегії замість судді Кордюк Г.Т., котра перебуває у відпустці, уведено суддю Давид Л.Л.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг», матеріали справи №11/Б-921/1448/2013, заслухав пояснення розпорядника майна боржника, представників боржника і кредиторів та вважає, що ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22 квітня 2014 року слід залишити без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що провадження у справі №11/Б-921/1448/2013 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» (ідентифікаційний код 35068869) порушене за заявою ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14 січня 2013 року на загальних підставах, визначених законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21 травня 2013 року уведено процедуру розпорядження майном боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Моісеєва Юрія Олександровича.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» опубліковано 04 червня 2013 року в газеті «Урядовий кур'єр» № 98 (4984).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» 04 липня 2013 року надіслало господарському суду Тернопільської області заяву про визнання кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» з сумою грошових вимог 4 481 895,00 грн. Як зазначено у заяві підставою звернення з грошовими вимогами до боржника є договір комісії №18/10-07 від 18 жовтня 2007 року та лист ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк Відділення №8 від 18 січня 2012 року № 364/03-25 про перерахування коштів у загальній сумі 4 481 895 грн. Заява подана арбітражним керуючим Тихончук Л.Х. - ліквідатором визнаного банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг». Арбітражний керуючий Тихончук Л.Х. вважає, що ТзОВ «Літа Холдинг» визнано банкрутом в листопаді 2010 року. Тихончук Л.Х. призначено ліквідатором лише 08.11.2010 року і саме після свого призначення вона могла довідатись про порушене право ТзОВ «Літа Холдинг» та її кредиторів, та саме з цього моменту в неї виникло право та обов'язок звернутися до суду з вимогами про повернення дебіторської заборгованості. Відтак, відлік строку позовної давності потрібно починати саме з цього часу - дати призначення арбітражного керуючого Тихончук Л.Х. на посаду ліквідатора ТзОВ «Літа Холдинг» (08.11.2010 року).

Директор ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф» Шагіна О.П. листом № 262 від 31 липня 2013 року повідомила арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О., що станом на 30 липня 2013 року відносно ТзОВ «Літа Холдинг» заборгованість відсутня, борг в сумі 5 898 000,00 грн. переведений по договору №48-80 від 07 квітня 2009 року на ПАТ «Рівнеголовпостач».

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Моісеєв Ю.О. відхилив грошові вимоги ТзОВ «Літа Холдинг» у сумі 4 481 895,00 грн., про що повідомив заявника. Також надіслав суду письмові пояснення щодо поданої заяви кредитора де повідомив, що відповідно до п. 11 договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 березня 2009 року. Отже, строк позовної давності за договором комісії №18/10-07 від 18.10.2007р. закінчився ще 30 березня 2012 року, а відтак кредиторські вимоги ТзОВ «Літа Холдинг» є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ТзОВ «Літа Холдинг» з огляду на те, що, відповідно до договору №38-80 про заміну сторони в договорі від 07 квітня 2009 року права та обов'язки за укладеним договором комісії №18/10-07 від 18 жовтня 2007 року (який слугував підставою для подання ТзОВ «Літа Холдинг» заяви про визнання кредиторських вимог до боржника у даній справі) перейшли від ТзОВ «Літа Холдинг» до ПАТ «Рівнеголовпостач», а відтак немає правових підстав для визнання грошових вимог ТзОВ «Літа Холдинг» у сумі 4 481 895,00 грн., заявлених до ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф».

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З урахуванням дати винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф» (14 січня 2013 року), положень п. 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній з 19 січня 2013 року) при розгляді цієї справи підлягають застосуванню положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19 січня 2013 року (далі - Закон).

За визначенням ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; грошове зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Кредитор повинен мати у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з ст. 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії заяви та доданих документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна боржника. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

За змістом ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, у силу закону грошові вимоги конкурсних кредиторів до боржника повинні бути у встановленому порядку підтверджені документами.

З матеріалів справи слідує, що грошові вимоги ТзОВ «Літа Холдинг» до ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» підтверджені договором комісії, укладеним ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» (комісіонер) і ТзОВ «Літа Холдинг» (комітент) 18 жовтня 2007 року та листом ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк відділення №8 від 18 січня 2012 року за №364/03-25.

18 жовтня 2007 року ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» (комісіонер) та ТзОВ «Літа Холдинг» (комітент) уклали договір комісії №18/10-07, за умовами якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити за рахунок комітента від свого імені правочин щодо придбання складських приміщень у м. Тернополі загальною площею не менше 3500 кв.м. та по ціні не більше 2018 грн. за один квадратний метр. Належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх зобов'язань за цим договором вважається здійснення комісіонером правочину (укладання договору із третьою особою) щодо купівлі приміщення в порядку та на умовах, визначених цим договором, та набуття чинності відповідного правочину.

Відповідно до п. 7 договору комісії комітент зобов'язаний не пізніше 08 грудня 2008 року перерахувати комісіонеру грошові кошти в розмірі 7 063 000,00 грн.

Згідно п. 6 договору комісіонер зобов'язаний не пізніше ніж до 30 березня 2009 року укласти від свого імені договір з продавцем на купівлю приміщення та прийняти його.

Згідно листа від 18 січня 2012 року публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Відділення №8, на виконання договору комісії №18/10-07 з поточних рахунків ТзОВ «Літа Холдинг» на користь ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф» списано за період з 22 січня 2008 року до 02 грудня 2008 року грошові кошти в сумі 4 481 895,00 грн.

Надалі 07 квітня 2009 року первісний комітент (ТзОВ «Літа Холдинг»), новий комітент (ВАТ «Рівнеголовпостач») та комісіонер (ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф») уклали договір №38-80 про заміну сторони у договорі комісії №18/10-07 від 18 жовтня 2007 року.

Означений договір подано господарському суду Тернопільської області публічним акціонерним товариством «Рівнеголовпостач», як додаток до заяви про визнання кредитором у цій же справі №11/Б-921/1448/2013 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», вимоги якого суд теж розглянув 22 квітня 2014 року (т. 8, а. с. 2-4, 17, 18).

За умовами п. 1.3 договору №38-80 про заміну сторони у договорі новий комітент (ВАТ «Рівнеголовпостач») набув усі права кредитора за договором комісії №18/10-07 та має право вимагати від комісіонера (ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф») виконання останнім зобов'язання за договором комісії у сумі 5 898 000,00 грн.

Постановою господарського суду Рівненської області від 08 листопада 2010 року по справі №8/6 товариство з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тихончук Л.Х.

Господарський суд Тернопільської області у порядку ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» скористався наданим законом правом доступу до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону та констатував, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 січня 2014 року у справі №8/6 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» відмовлено ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Тихончук Л.Х. у задоволенні заяви про визнання недійсними договору комісії від 18 жовтня 2007 року №18/10-07, договору від 07 квітня 2009 року №38-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18 жовтня 2007 року №18/10-07 та у застосуванні реституції.

Таким чином, суд першої інстанції не мав законних підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» про визнання кредитором з грошовими вимогами до боржника у сумі 4 481 895,00 грн.

Щодо заяви розпорядника майна про сплив позовної давності місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сторонами у справі про банкрутство є кредитори та боржник. Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Така позиція є помилковою. Відповідно до закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

За приписами ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 9 ст. 13 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний, зокрема, розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку.

Таким чином, розгляд заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника є одним із обов'язків, покладених на розпорядника майна боржника спеціальним Законом. Відтак при розгляді заявлених до боржника грошових вимог розпорядник майна боржника не обмежений у застосуванні норм матеріального права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Господарський суд Тернопільської області в оскарженій ухвалі правильно вказав, що право ТзОВ «Літа Холдинг» не є порушеним, оскільки права та обов'язки за договором комісії №18/10-07 від 18 жовтня 2007 року перейшли від ТзОВ «Літа Холдинг» до ПАТ «Рівнеголовпостач» та відмовив у задоволенні заяви ТзОВ «Літа Холдинг» про визнання грошових вимог в сумі 4 481 895,00 грн. з підстав недоведеності таких.

Виходячи з вищевикладених фактичних обставин справи та приписів закону обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви ТзОВ «Літа Холдинг» про визнання грошових вимог до боржника за недоведеністю таких.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвала господарського суду Тернопільської області від 22 квітня 2014 року у справі №11/Б-921/1448/2013 постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права на підставі дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та приписам закону. Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків суду першої інстанції. Відтак законні підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22 квітня 2014 року у справі №11/Б-921/1448/2013 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Зварич О.В.