Справа №2-61/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня  2009 року                                                                                                                                              м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Бондаренка В.М.                                                                                                                  

при секретарі Заєць Н.В.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          __________

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 до ТОВ «Омбілік-Агро» Валківського району Харківської області про визнання договорів купівлі-продажу не дійсними,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2008 року позивачі звернулись до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омбілік-Агро» (далі - ТОВ «Омбілік-Агро»), в якій просять визнати не дійсними договори купівлі-продажу, укладені між кожним з них та відповідачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що власники майнового паю, частки у майні пайового фонду, колишнього КСП «Заповіти Ілліча» Валківського району Харківської області не згодні з правочином договору купівлі-продажу свідоцтв на право на майновий пай між позивачами та ТОВ «Омбілік-Агро», оскільки його було вчинено без узгодження з позивачами їх прав і обов'язків, не узгоджено нотаріальне посвідчення договору чи без такого, оригінал договору позивачам не видано, договір не типовий, майнові сертифікати анульовано без згоди позивачів. Заяви до Спілки «Пайовик» чи до Сидоренківської сільради про намір продати своє Свідоцтво та перереєструвати на ім'я ТОВ «Омбілік-Агро» вони не підписували. Позивачі вважають, що відповідач свідомо порушив ст.ст.203, 207, 208, 209, 215, 216 ЦК України з метою за безцінь заволодіти їх часткою та інших у майні пайового фонду колишнього КСП «Заповіти Ілліча» виплативши 1% вартості частки зазначеної у Свідоцтві. Позивачі вважали, що то орендна плата за користування майном пайового фонду. 4 серпня 2008р. позивачі звертались до відповідача та Сидоренківської сільради з приводу повернути майнові Свідоцтва, але від відповідача відповіді не отримали, а сільрада рекомендувала звернутись до суду. На підставі цього позивачі вважають, що спірні договори не дійсні. Перереєстрацію на ім'я ТОВ «Омбілік-Агро» проведено сільським головою без рішення сесії сільради та виконкому, що порушує вчинення дій головою, перереєстрації Свідоцтв з порушенням Постанови КМУ №177 іншими законами України. Тож, позивачі просили взнати спірні договори не дійсними і перереєструвати їх на ім'я позивачів.

В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_26, ОСОБА_27, висловили таку саму позицію, позов підтримали і просили його задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача по довіреності Уставицька В.М. позов не визнала та пояснила, що між  ТОВ «Омбілік-Агро» та фізичними особами - позивачами були укладені договори купівлі-продажу майнового паю. Назва спірних договорів (договір купівлі-продажу майнового паю) відображає суть вчиненого правочину. Згідно п.1 цих договорів: фізичні особи є Продавцями, які зобов'язалися продати та передати Покупцю - ТОВ «Омбілік-Агро», свій майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СВК «Надія», а Покупець ТОВ «Омбілік-Агро» зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, викладених у договорі. В пункті 4 спірних договорів визначено порядок переходу вищенаведених свідоцтв у власність Продавця. Таким чином, умови спірних договорів не містять жодних ознак передачі предмету договору у користування (оренду). Як вбачається з видаткових касових ордерів позивачі отримали грошові кошти саме за спірними договорами, підставою платежу у цих ордерах зазначено договір купівлі-продажу майнового паю. Тобто не існує жодних підстав вважати, що позивачами укладався договори оренди. Спірні договори укладалися більш ніж два роки тому. Позивачі підписали спірні договори і акти приймання-передачі до договорів. Протягом цього часу сторони повністю виконали свої обов'язки відповідно до умов договорів, а позивачі не заявляли покупцю жодних претензій за укладеними договорами купівлі-продажу. Тож відповідач вважає, що сторони досягли згоди щодо всіх умов договорів купівлі-продажу та виконували їх в обумовленому цими договорами порядку, підтверджуючи своїми діями згоду з їх умовами. Щодо договорів купівлі-продажу майнового паю законом не установлено обов'язкового нотаріального посвідчення. Договори купівлі-продажу були укладені в письмовій формі та підписані сторонами, чим спростовується твердження позивача про недосягання згоди про форму правочину. Позивач не вказує якій саме типовій формі повинен відповідати правочин і не наводить відповідного правового та доказового обґрунтування, що не дотримання «типових форм» може бути спричинити недійсність правочину. Тож відповідач просить у позові відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сидоренківська сільська рада в судове засідання свого представника не направила, але надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності. В зв'язку з достатнім обсягом доказів по справі, суд вважає можливим вирішити справу по суті у відсутності третьої особи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, в зв'язку з наступним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що між кожним з позивачів і відповідачем було укладено договори купівлі-продажу  майнового паю, після чого за актом приймання-передачі до договору  купівлі-продажу майнового паю відповідачу були передані свідоцтва на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - майнові сертифікати). Кожному з відповідачів було виплачено обумовлену договором суму у повному обсязі.

Досліджуючи копії перелічених вище договорів, суд встановив наступне.

Згідно з п.1 договорів позивачі зобов'язались продати і передати відповідачу свій майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СВК «Надія», а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах, встановлених у відповідному договорі. Кожен з позивачів підтвердив своє право власності відповідним майновим сертифікатом, зазначеним вище, які були передані відповідачу за актами-приймання передачі. Відповідно до п.4 договорів право власності на пай переходить до відповідача з моменту підписання сторонами договору. Пунктом 11 договору встановлено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Таким чином, в договорі прямо встановлено, що після його підписання відповідач набуває право власності на пай, а позивачі його втрачають, і докладно розписано інші наслідки, укладення договору. Серед умов договору немає таких, які б мали будь-які ознаки орендних відносин чи були б подібні до них. Усі договори підписані позивачами особисто або за їх належно оформленими дорученнями, що свідчить про те, що вони мали змогу ознайомитись з договором та погодились з його умовами, запропонованими відповідачем. Зазначені вище акти приймання-передачі також підписані обома сторонами договору і містять вказівку на те, що майнові сертифікати передаються саме у власність відповідача. Згідно з видатковими касовими ордерами відповідач сплатив позивачам, а позивачі отримали певну суму на підставі договору купівлі-продажу майнового паю. Вищевикладеним спростовується твердження позивачів про те, що відповідач вчинив спірний правочин без узгодження з ними умов договору та про те, що у позивачів були підстави вважати, що вони отримують орендну плату.

Статтею 209 ЦК України передбачено: правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Згідно з Листом Міністерства аграрної політики від 20.04.2005 N 37-17-2/5492 договір купівлі-продажу майнового паю не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення. Пунктом 11 договору встановлено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, з чого витікає, що сторони домовились про укладення договору в простій письмовій формі. В такому випадку, згідно зі ст.209 ЦК України, нотаріальне посвідчення договору не потрібно. Тож, твердження позивачів про неузгодження форми договору («нотаріальне посвідчення чи без такого») спростовується пунктом 11 договору.

Щодо посилань позивачів на те, що договір не типовий, судом встановлено наступне. Згідно з ч.1 ст.630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Отже, сторони наділені правом, а не обов'язком використовувати типові договори при укладенні договорів. Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Позивачами в підтвердження зазначеного ними факту не наведено жодного акту законодавства, яким для договору купівлі-продаж майнового паю передбачалась би обов'язкова типова форма. В процесі розгляду справи судом встановлено, що обов'язкова типова форма для зазначеного виду договорів законодавством не встановлена. Отже, позиція позивачів щодо не типовості спірних договорів не обґрунтована правовими нормами та фактичними обставинами справи і не тягне за собою не дійсності спірних договорів.

Позивачами не доведено той факт, що вони не отримали від відповідача примірник договору. До того ж це не є підставою для визнання договору не дійсним.

Листом Міністерства аграрної політики від 20.04.2005 року N37-17-2/5492 встановлено, що органи місцевого самоврядування за заявою покупця майнових паїв зобов'язані видати на його ім'я нове свідоцтво на сумарну номінальну вартість викуплених майнових паїв. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю на підставі договору купівлі-продажу майнового паю до сільської, селищної або міської ради подається засвідчена в установленому порядку копія договору купівлі-продажу майнового паю, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Тож, для видачі Сидоренківською сільською радою нового майнового сертифікату на ім'я відповідача не потрібна була згода позивачів, і майнові сертифікати на ім'я відповідача було видано згідно з вимогами законодавства. Крім того, правомірність дій Сидоренківської сільської ради та сільського голови щодо видачі майнових сертифікатів на ім'я відповідача було встановлено рішенням Валківського районного суду Харківської області від 15.04.2008р. по справі №2-а-9/2008, що набрало законної сили. Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В даній справі Сидоренківська сільська рада є третьою особою. Відповідно до ст.26 ЦПК України треті особи відносяться до складу осіб, які беруть участь у справі. Тож, судом не беруться до уваги твердження позивачів про неправомірність дій Сидоренківської сільської ради щодо видачі майнових сертифікатів на ім'я відповідача, оскільки зазначене рішення Валківського районного суду Харківської області від 15.04.2008р. по справі №2-а-9/2008 на момент розгляду справи не скасовано і є чинним. До того ж, характер дій третьої особи (правомірні чи неправомірні) не тягне за собою не дійсності договорів, укладених між позивачами і відповідачем, а навпаки дії третьої особи по видачі майнових сертифікатів на ім'я відповідача є наслідком укладення спірних договорів.

Позивачами не обґрунтовано, в чому саме полягають порушення відповідачем ст.ст.203, 207, 208, 209, 215, 216 ЦК України. Дослідивши наявні докази та вислухавши пояснення учасників процесу суд встановив, що порушення зазначених норм відповідачем не було допущено.

Тому, на вказаних підставах, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Листом Міністерства аграрної політики від 20.04.2005 N37-17-2/5492, ст.ст. 6, 203, 209, 215, 630 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 26, 60, 61, 209, 212-215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 до ТОВ «Омбілік-Агро» Валківського району Харківської області про визнання договорів купівлі-продажу не дійсними.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                                                    Бондаренко В.М.