,
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 65/2009року Головуючий у суді першої інстанції - Бевз Ю.А.
Категорія - 30,34 Доповідач - Пономаренко В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого - судді Авраменко Т.М.,
Суддів - Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.
при секретарі - Слюсаренко Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування 7160 грн. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 8 грудня 2007 року з вини відповідача, який керував належним йому на праві власності автомобілем марки Тойота Прадо номерний знак НОМЕР_1, на вул. Кірова в м. Бобринець Кіровоградської області сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення з автомобілем марки ВАЗ - 21099 номерний знак НОМЕР_2, який з квітня 2006 року перебуває в його володінні на підставі довіреності, який він фактично купив у його власника ОСОБА_2, передавши останньому обумовлену між ними суму, але у зв'язку відсутністю коштів для посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, угода між ними була оформлена відповідною довіреністю на право володіння і розпорядження автомобілем
У результаті пошкодження автомобіля позивачу було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, яка полягає в тому, що він не міг користуватися автомобілем, а також у його моральних стражданнях у зв'язку з пошкодженням майна. Посилаючись на зазначене, просив позов задовольнити. У процесу розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 11730.57 грн., визначеному у висновку спеціаліста товарознавця та 10000 на відшкодування моральної
У січні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з аналогічним позовом до ОСОБА_3 і обґрунтовуючи свої вимоги тим, що зареєстрований за ним автомобіль марки ВАЗ - 21099 номерний знак НОМЕР_2, який був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, він фактично продав ОСОБА_1 , оформивши право останнього на цей автомобіль „генеральною” довіреністю, просив стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду на користь ОСОБА_1.
У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 8 грудня 2007 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ВАЗ - 21099 номерний знак НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулося зіткнення автомобіля ВАЗ-21099 під керуванням позивача ОСОБА_1, власником якого є ОСОБА_2, та автомобіля Тойота Прадо номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням, в результаті чого належний йому автомобіль Тойота Прадо був пошкоджений. Посилаючись на зазначене, просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, як власника джерела підвищеної небезпеки, та ОСОБА_1, який керував транспортом, матеріальну шкоду в сумі 38761.97 грн. та моральну шкоду в сумі 1700 грн.
Ухвалою суду від 12 березня 2008 року позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_3 до зазначених позивачів об'єднані в одне провадження.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2008 року позови ОСОБА_1, ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволені частково. Суд постановив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 5865.29 грн., на відшкодування моральної шкоди 1700 грн та 580.05 грн. судових витрат; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 19380.99 грн. на відшкодування матеріальної шкоди , 1700 грн. на відшкодування моральної шкоди та 563.81 грн. судових витрат. У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення місцевого суду та прийняття нового рішення про задоволення його позовних вимог і відмову в задоволені зустрічного позову з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 8 грудня 2007 року за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено їхні автомобілі. Кіровський районний суд міста Кіровограда постановою від 4 лютого 2008 року встановив порушення ОСОБА_3 п. 10.2 Правил дорожнього руху України, а не п.16.11 цих Правил, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення від 08.12.2007 відносно ОСОБА_3 за ст.. 124 КУпАП та порушення водієм автомобіля ВАЗ-21099 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до чого прийшов до висновку, що ДТП сталася в результаті порушення обома водіями правил дорожнього руху і постановив закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням двохмісячного терміну накладення адміністративного стягнення .
Задовольняючи частково позови суд, виходив із того, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої була завдана шкода позивачеві по первісному позову ОСОБА_1 та позивачеві за зустрічним позовом ОСОБА_3 , сталася з вини ОСОБА_3 в діях якого було порушення вимог п.10.2. Правил дорожнього руху України та ОСОБА_1 в діях якого була невідповідність вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, а тому визначив вину кожного із них по 50%.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У ч.4 ст. 61 ЦПК визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов”язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії чи вчинені вони цією особою.
Так, судом правильно встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 8 грудня 2007 року о 14.30 год. ОСОБА_1, рухаючись на автомобілі марки ВАЗ - 21099 номерний знак НОМЕР_2 по вул. Кірова в м. Бобринець (головна дорога) побачив, що з прилеглої території автовокзалу пересікаючи „його” смугу руху виїхав автомобіль Тойота Прадо під керуванням ОСОБА_3 Щоб уникнути зіткнення ОСОБА_1 прийняв міри для екстреного гальмування в процесі якого звернув ліворуч, але уникнути зіткнення не зміг. В результаті зіткнення обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, розмір матеріального збитку в результаті пошкодження яких визначений висновками спеціаліста, з урахуванням вартості відновлювального ремонту : автомобіля ВАЗ-21099 - 11730.97 грн., автомобіля Тойота Прадо - 38761.97 грн., який погоджений сторонами і зазначені суми ними не оспорюються.
Вказані обставини ДТП підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення , а також показами свідків: ОСОБА_4 - інспектора ДТП Бобринецького ВДАЇ про те, що при виїзді з прилеглої території вокзалу по вулиці Кірова водій автомобіля Тойота Прадо ОСОБА_3 не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ-21099 під керуванням ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, та допустив зіткнення автомобілів на смузі руху автомобіля ВАЗ-21099.;
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , які були очевидцями даного ДТП і зокрема показали, що при виїзді з території автовокзалу водій автомобіля Тойота розмовляв по телефону і на автомобіль ВАЗ-21099 , який наближався по головній дорозі, водій якого подавав звукові сигнали і застосував гальмування на мокрому асфальті, в результаті чого його автомобіль повело вліво, не реагував. Зіткнення автомобілів відбулося на смузі руху автомобіля ВАЗ-21099, а саме: передньою частиною автомобіля ВАЗ-21099 та лівою ближче до середини частинами автомобіля Тойота Прадо, , який після зіткнення деякий час продовжував рух у своєму напрямку, при цьому автомобіль ВАЗ-21099 розвернуло передньою частиною вліво по ходу руху автомобіля Тойота.
Зазначений механізм зіткнення автомобілів об'єктивно підтверджується висновками спеціаліста про характер пошкоджень вузлів і деталей транспортних засобів, задіяних при ДТП.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про порушення водієм Тойота Прадо ОСОБА_3 п.10.2 Правил дорожнього руху України, якими визначено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, , а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає і наявність його вини у вчиненні ДТП і наявності підстав відшкодування ним шкоди ОСОБА_1 в результаті ушкодження автомобіля ВАЗ 21099, який перебуває в його правомірному володінні на підставі довіреності .
Разом з тим, при встановлених обставинах не можна погодитися з висновком суду про наявність у скоєні ДТП вини обох водіїв, до якого суд дійшов сконцентрувавши свою увагу виключно на висновку авто технічної експертизи 89/18 від 22 січня 2008 року, яка була призначена по матеріалам адміністративної справи, та висновку авто технічної експертизи № 77 від 14.05.2008 , призначеної при розгляді цивільної справи , хоча такий висновок згідно ст.. 57 ЦПК України є лише одним із доказів, який підлягає оцінці та дослідженню разом з іншими наявними у справі доказами, та застосуванням судом до спірних правовідносин положень ст. 1193 ЦК України.
Так, дослідженими судом доказами встановлено і висновками експертизи не спростовано, що водій автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_1 діяв у аварійній обстановці, створеній водієм автомобіля Тойота ОСОБА_3. При цьому судом не враховано те, що Правила дорожнього руху України регламентують загальний порядок керування транспортними засобами і не регулюють дій водія, який опинився в аварійній обстановці, створеній іншими особами й не мав технічної можливості шляхом гальмування уникнути зіткнення.
Висновки експертизи про те, що ДТП могло і не статися при дотриманні водієм автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_1 вимог п.11.2 правил дорожнього руху щодо руху якнайближче до правого краю проїзної частини та прямолінійно, не змінюючи напрямку руху, оскільки до моменту зіткнення автомобіль Тойота практично залишив смугу руху автомобіля ВАЗ, не можуть бути взяті до уваги, оскільки аварійну обстановку створив водій автомобіля Тойота ОСОБА_3 і зміна напрямку руху вліво в результаті гальмування на мокрій дорозі водієм автомобіля ОСОБА_1 було зумовлено обстановкою, яка склалася не з його вини.
Аналізуючи матеріали справи досліджені судом, судова колегія визнає, що дії водія автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_1 не перебувають у причинному зв'язку з наслідками зіткнення транспортних засобів і доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, оскільки ця шкода завдана йому з його вини і, відповідно задоволення вимог позову ОСОБА_1 , шкода якому завдана в результаті неправомірний дій ОСОБА_3 і з його вини.
Виходячи з викладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що свідчить про допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Зазначене відповідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_3 і задоволення вимог позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі та, виходячи з засад розумності та справедливості, часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1700 грн.
Підлягає скасуванню і рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_2, оскільки суд, дійшовши правильного висновку про відсутність підстав задоволення позову ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заявленого ним в інтересах ОСОБА_1 без відповідних повноважень, в резолютивній частині рішення зазначив про часткове задоволення його вимог та відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено, а вимоги позову ОСОБА_1 задоволено, судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 по сплаті судового збору, витрат на ІТЗ та оплату послуг про проведенню експертних досліджень, які підтверджено документально, суд покладає на відповідача.
Керуючись ст..ст. 303,304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 11730 грн. 57 коп у відшкодування матеріальної шкоди 1700 грн. у відшкодування моральної шкоди, 1160 грн. 10 коп. судових витрат.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: