,
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 208/2009року Головуючий у суді першої інстанції - Мельник В.В.
Категорія - 30 Доповідач - Пономаренко В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого - судді Авраменко Т.М.,
Суддів - Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.
при секретарі - Чернезі М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 12 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Управління Державного казначейства у Кіровоградській області, треті особи: відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, відділ державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до зазначених відповідачів про захист своїх майнових та немайнових прав, які були порушені Головним управлінням юстиції у Кіровоградській області та його структурними підрозділами при виконанні виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з ТОВ „Долинський Райсількомунгосп” на користь ТОВ комерційної виробничої фірми „Семко” /далі - ТОВ КВФ „Семко”/.
Свої вимоги обґрунтовував тим, виконавчі написи нотаріуса про стягнення з ТОВ „Долинський Райсількомунгосп” на користь ТОВ КВФ „Семко”, директором і співвласником якого він є, грошових коштів, а всього 75250 грн, знаходилися на виконанні у відділі ДВС Долинського районного управлінні юстиції з 11.06.2003 року та з 26.01.2004 року. Станом на 11.07.2005 року в порядку виконання через реалізацію частини майна боржника до стягувача надійшло лише 13921.65 грн. У подальшому ніяких дій по виконанню виконавчим написом державним виконавцем не проводилось.
Постановою господарського суду Кіровоградської області за № 9/175 від 10.11.2005 року ТОВ „Долинський райсількомунгосп” визнано банкрутом та призначено ліквідатора - Долинську МДПІ. Згідно повідомлення відділу державної виконавчої служби від 24.11.2005 року виконавчі документи по стягненню коштів з боржника відповідно до п.7 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” направлено ліквідатору.
Зазначивши, що в результаті неправомірної бездіяльності державних виконавців, керівників служби та вищестоящого органу, заподіяно шкоду стягувачу - юридичній особі ТОВ КВФ „Семко”, а через неї і йому, згідно його статусу, у вигляді неотриманих сум з боржника, оскільки за рішенням зборів власників він компенсував збитки комерційній виробничій фірмі „Семко” власним коштом, а тому просив стягнути з Головного управління юстиції у Кіровоградській області на його користь 64218 грн. матеріальної шкоди та 20000 моральної шкоди.
У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і, посилаючись на те, що Головне управління юстиції у Кіровоградській області та відділ державної виконавчої служби Долинського управління юстиції як державні установи не є розпорядниками власних коштів , просив стягнути з управління Державного казначейства у Кіровоградській області, яке здійснює їх фінансове обслуговування, на його користь 61828.35 грн. на відшкодування матеріальної та 20000 на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 12 листопада 2008 року позов задоволено частково. Суд постановив стягнути з Управління Державного казначейства у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 61828.35 грн. у відшкодування матеріальної та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди
В апеляційній скарзі відповідач - Головне управління Державного казначейства у Кіровоградській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах визначених ст.. 303 ЦПУ України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Вирішуючи справу , суд виходив із того, що бездіяльністю посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з ТОВ „Долинський Райсількомунгосп” на користь ТОВ КВФ „Семко” позивачу заподіяно шкоду у вигляді неотриманих сум з боржника ТОВ „Долинський райсількомунгосп”, а тому на підставі ст.ст. 1166, 23 ЦК України заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Однак, погодитися з таким висновком не можна, оскільки на порушення вимог ст..ст. 60, 213, 214 ЦПК України рішення суду не містить переконливих доводів на підтвердження зроблених висновків.
Суд належним чином не з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, докази, якими стверджуються та не дав їм належної правової оцінки.
Проголошене ст.. 55 Конституції України право громадян на судовий захист у цивільному судочинстві реалізується у відповідності з нормами ЦПК України.
Згідно зі ст.. 3 ЦПК України будь-яка заінтересована особа (яка є такою за наявності підстав, передбачених ст..3 ЦПК) може звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу в порядку, встановленому законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є директором і засновником ТОВ КПФ „Семко” і звернувся в суд із даним позовом , оскільки, на його думку, бездіяльністю посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з боржника на користь ТОВ КВФ „Семко” йому заподіяно шкоду у вигляді неотриманих сум з боржника .
Чинним законодавством визначено коло осіб, які можуть звернутися про відшкодування шкоди, завданої державним виконавцем нездійсненням стягнення за виконавчим документом .
Та, відповідно до ст.. 86 Закону України „Про виконавче провадження” , якою передбачено захист прав стягувача у виконавчому провадженні, визначено, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Сторонами у виконавчому провадженні, порушеному за виконавчими написами нотаріуса, стягувачем та боржником є ТОВ КВФ „Семко” та ТОВ „Долинський Райсількомунгосп”, і лише їм , з підстав, зазначених у позовній заяві, належало право звернення з позовом про відшкодування шкоди, завданої державним виконавцем нездійсненням стягнення за виконавчим документом .
ТОВ КВФ „Семко” є юридичною особою, а справи юридичних осіб відповідно до ст.. 38 ЦПК представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.
На представництво в суді повноважень ТОВ КВФ „Семко” позивач не мав. Наданий ним в засіданні апеляційного суду договір про уступку права позову від 1.09.2007 року, згідно з умовами якого ТОВ КПФ „Семко” відмовляється від права на звернення до суду за захистом, уступаючи його позивачеві, не надає позивачеві права на звернення про відшкодування шкоди, завданої державним виконавцем нездійсненням стягнення за виконавчим документом, оскільки відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною і зазначений договір не породжує будь-яких правових наслідків.
Крім того, позов про відшкодування шкоди нездісненням стягнення за виконавчим документом позивачем, який не є стороною виконавчого провадження, заявлено ним у власних інтересах. При цьому доказів про наявність причинного зв”язку між бездіяльністю державного виконавця та внесенням ним у добровільному порядку грошових коштів на рахунок ТОВ КПФ „Семко” директором і засновником якого він є, позивачем суду не надано.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.
За встановлених обставин рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, як ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права із залишенням позовних вимог без задоволення .
Відповідно до п.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в задоволені позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору на корить держави, несплачені позивачем у повному обсязі при зверненні до суду, суд покладає на позивача.
Керуючись ст..ст. 303,304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 12 листопада 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Управління Державного казначейства у Кіровоградській області, треті особи: відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, відділ державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 575 грн. 78 коп. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: