ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.01.2009  року                                                            Справа № 11/239

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Єжової С.С.

суддів                                        Бойченка К.І.

                                                            Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання                     Шабадаш Д.С.

та за участю

представників сторін:

від позивача                              повноважний та компетентний

представник не прибув;          

від  відповідача                               представник по довіреності Одновол В.К.,

довіреність №б/н від 06.01.2009;          

розглянувши

апеляційну скаргу                    Закритого акціонерного товариства

„АРГОН”, м.Луганськ

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  20.11.2008

по справі                                               №11/239 (суддя –Москаленко М.О.)

за позовом                                        Підприємства з 100% іноземною

інвестицією „ІнтерГазСінтез”, м.Рубіжне

Луганської області

до  відповідача                              Закритого акціонерного товариства

„АРГОН”, м.Луганськ

про                                               стягнення 74458 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з 100% іноземною інвестицією „ІнтерГазСінтез”, м.Рубіжне Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до закритого акціонерного товариства „АРГОН”, м.Луганськ про стягнення 74458 грн. 60 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу №20-05/1Б від 20.05.2008, у тому числі 52671 грн. 60 коп. основного боргу, 20541 грн. 92 коп. пені, 683 грн. 60 коп. суми інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 561 грн. 48 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.11.2008 позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 52671 грн. 60 коп., інфляційні нарахування 683 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 561 грн. 48 коп., пеню у сумі 4455 грн. 50 коп., державне мито у сумі 583 грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 92 грн. 51 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 20.11.2008 закрите акціонерне товариство „АРГОН”, м.Луганськ звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи та оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги закритого акціонерного товариства „АРГОН”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.11.2008 по справі №11/239 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий,  Бойченко К.І. - суддя, Журавльова Л.І.– суддя.

Позивач відзивом на апеляційну скаргу №12-877 від 16.12.2008 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, в судове засідання не прибув.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін регулюються нормами цивільного й господарського кодексів України, іншими нормативними актами, які регулюють дане питання.

Стаття 15 Цивільного кодексу України  визначає право кожної особи на захист свого цивільного права та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків визначені в         ст.11 Цивільного кодексу України, до яких віднесені договори та інші угоди.

Як встановлено господарським судом, 20.05.2008 сторонами у даній справі був укладений договір купівлі продажу  № 20-05/1Б (далі за текстом –договір), відповідно з умовами пункту 1.1 якого позивач (Продавець) взяв на себе зобов’язання з поставки відповідачу (Покупцю)  продукції у кількості та асортименті, зазначеним у Специфікації.

Загальна вартість товару визначена пунктом 2.2 договору і склала 52671 грн. 60 коп.

Пунктом 3.1 договору його сторони встановили  умови оплати продукції та визначили, що Покупець здійснює оплату  за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 14 календарних днів з дати поставки продукції на підставі факсимільного рахунку Продавця.

За змістом даного договору останній є договором поставки.

          Стаття 712 Цивільного кодексу України визначає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж,  якщо інше не встановлено  договором,  законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений         ст.181 Господарського кодексу України та ст.628 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання договірних зобов’язань визначені як ст.526 Цивільного кодексу України, так і ст. 193 Господарського кодексу України, за приписами яких зобов’язання повинні виконуватися відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Пунктом 4.5 договору № 20-05/1Б від 20.05.2008 сторони визначили перелік документів, які позивач повинен був подати відповідачу разом з продукцією.  

У відповідності до пункту 4.6 договору сторони дійшли згоди щодо порядку приймання товару за кількістю та якістю  відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання  за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 (далі за текстом –Інструкція П-6), а також Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання  за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі за текстом –Інструкція П-7).

Згідно з умовами пункту 4.8 договору вхідний контроль Товару за якістю відповідач може здійснити  у сертифікованій лабораторії у Луганському облавтодорі, висновки якої  з якості  є підставою для визначення якості товару.

Згідно специфікації (а.с.15)  за накладною № РН –0000019 від 20.05.2008  та довіреністю  серії НБЄ № 164641 від 20.05.2008  відповідач отримав від позивача обумовлений договором товар (продукцію), що підтверджено  вказаними вище специфікацією, накладною та довіреністю, наявними у матеріалах справи (а.с.25-27) і цей факт сторонами у  справі не заперечується.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За умовами пункту 4.6 договору відповідач прийняв на себе зобов’язання прийняти продукцію за кількістю та якістю відповідно до інструкції „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” П-6 та Інструкції „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю” П-7, затверджені постановами Держарбітражу від 15.06.1965 та від 25.04.1966 і діючими на цей час.

Відповідачем по накладній № РН-0000019 від 20.05.2008 товар був прийнятий без зауважень та заперечень, акти приймання продукції за якістю, що передбачено Інструкцією П-7, під час приймання товару (продукції) не складалися.  

Будь-яких доказів, передбачених законом, які засвідчують невідповідну якість отриманого товару позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Таким чином, відповідач не довів факт поставлення відповідачем неякісного товару, що стало підставою за доводами відповідача його не оплати останнім.

Поставлений позивачем товар відповідачем оплачений не був, що не заперечує відповідач у справі і підтверджено матеріалами справи.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині суми боргу у розмірі 52671 грн. 60 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані нарахування здійснені позивачем у відповідності з приписами чинного законодавства, тому господарський суд дійшов вірного висновку про їх задоволення.

Враховуючи приписи Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання” щодо процентної ставки, у розмірі якої щоденно нараховується пеня, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі  4455 грн. 50 коп.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 20.11.2008 по справі №11/239 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на заявника – закрите акціонерне товариство „АРГОН”, м.Луганськ.

          У судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

          Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „АРГОН”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.11.2008 по справі №11/239 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 20.11.2008 по справі №11/239 –без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  С.С. Єжова

Суддя                                                                      К.І. Бойченко

Суддя                                                                      Л.І. Журавльова

       Помічник судді                                              С.І.Заєць