P I III Е H НЯ І

менем    України

2006 p. листопада місяця «20» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого:    Курської А.Г.

Суддів:    Філатової Є.В., Горбань В.В. При секретарі: Сафіній Ф.Ф.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сімферопольського районного суду від 14 липня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу телятнику та відшкодування моральної шкоди, і за зустрічними позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми по договору і витрат на утримання і ремонт телятнику та до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання телятнику,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу 44/100 частки телятнику.

Вимоги обґрунтовані тим, що позивачу у наслідок розпаювання належали на праві приватної власності 44/100 частки телятнику, які він за нотаріально посвідченою угодою 12.12.2002р. продав відповідачці за 6000грн. За умовами договору на час його підписання була сплачена половина суми. Решту ОСОБА_1 повинна була виплатити до 01.01.2003р. Але від виконання цього зобов'язання відповідачка ухиляється, незважаючи на неодноразове нагадування.

Відповідачка вимоги не визнала, посилалася на те, що позивач ухилявся від прийняття грошей. Звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього у разі розірвання договору фактично виплаченої за договором суми, а також витрат на утримання та ремонт телятнику 27882грн.80коп. Крім того, вона заявила зустрічний позов до ОСОБА_3 про стягнення витрат на ремонт і утримання телятнику 35487грн. 20коп. та повернення суми, сплаченої за договором купівлі-продажу 56/100 частки того ж телятнику, оскільки договір розірвано рішенням Апеляційного суду від 27.11.2005р. по іншій цивільній справі.

Рішенням Сімферопольського районного суду від 14.07.2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, договір між ним та ОСОБА_1 купівлі-продажу 44/100 телятнику, розташованого у АДРЕСА_1, укладений 12.12.2002р., розірвано з поверненням телятнику позивачеві. В решті вимог відмовлено.

У зустрічних позовах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, відмовити ОСОБА_2 у позові, задовольнити її вимоги до ОСОБА_3 про стягнення затрат на утримання телятнику 35487грн. 20коп.

Справа №22-ц-6456/2006р.                                        Головуючий в 1 інстанції Білоусова В.В.

Доповідач Філатова Є.В.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких обставин.

Судом встановлено, що за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 12.12.2002 р. відповідачка купила у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 телятник, розташований у АДРЕСА_1. За умовами договору покупна ціна, яка складала по 6000 грн. кожному на час підписання угод, була сплачена частково. Решту суми ОСОБА_1 повинна була сплатити до 01.01.2003р., зобов'язання в повному обсязі не виконала.

Рішенням цивільної палати Апеляційного суду АРК від 27.11.2005 року позов, ОСОБА_3 задоволено, договір купівлі - продажу 56/100 частки телятника, укладений між нею та ОСОБА_1 розірвано на підставі ст. 651 ЦК України з приводу суттєвого порушення умов договору покупцем.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору за таких підстав двосторонній реституції не передбачено. Право відшкодування збитків має лише потерпіла сторона. Особа, яка порушила умови договору позбавлена такого права.

Ґрунтуючись на зазначених положеннях закону, суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_1 у зустрічному позові до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на ремонт та утримання телятнику.

Суд також правильно відмовив ОСОБА_2 у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки це не передбачено ані законом, ані умовами договору.

Разом з тим, колегія не погоджується з рішенням в частиш розірвання договору міжОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Вирішуючи таке питання, суд дійшов висновку, що відповідачка ухилялася від сплати 3000 грн., чим суттєво порушила умови договору. Але такий висновок не відповідає фактичним обставинам та вимогам закону.

За розпискою дружини ОСОБА_2 / арк. справи 27 / - ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 4500грн. у рахунок майнового паю. Позивач у засіданні апеляційного суду визнав, що ці гроші він одержав за свою частку телятнику. Виходячи з покупної суми за договором ОСОБА_1 була винна сплатити ще 1500грн. Таку суму, у порівнянні з матеріальним становищем позивача та середньою заробітною платою, на думку колегії, не можна визнати суттєвою.

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень.

По справі не доведено, що ОСОБА_5 ухилялася від виконання зобов'язання. У запереченнях проти позову вона стверджувала, що ОСОБА_2 не приймав такої суми, вимагаючи її збільшення. У підтвердження доводів представила копію листа з поштовою квитанцією та повідомленням про вручення ОСОБА_2, зі змісту якого убачається, що відповідачка вважала свої обов'язки виконаними, але згодна була зробити доплату за вимогами позивача.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності з поясненнями сторін, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для розірвання договору, передбачених ч.2 ст. 651 ЦК України. Тому рішення у зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Оскільки 44/100 частки телятнику залишаються у власності ОСОБА_1 її зустрічний позов про стягнення витрат на його поліпшення є безпідставним.

Керуючись ст.309 п. 1,2,3, ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Сімферопольського районного суду від 14 липня 2006 року в частині позову про розірвання договору купівлі-продажу телятнику скасувати, ОСОБА_2 в позові про розірвання договору купівлі-продажу 44/100 частини телятнику, розташованого у АДРЕСА_1, відмовити. В решті це ж рішення зашити без змін.

Рішення набуває чинності зі дня проголошення і може бути оскаржено в касаційну інстанцію до Верховного Суду України протягом двох місяців зі дня проголошення.