ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.08 Справа № 18/191/08
Суддя Носівець В.В.
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ето К” (69000, м. Запоріжжя, вул.Перемоги, 2)
до приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50)
про стягнення 274 405, 80 грн.,
та за зустрічним позовом приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Ето К” (69000, м. Запоріжжя, вул.Перемоги, 2)
про визнання недійсним п. 3.5. Договору № 08/01/08 від 08.01.2008 р.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача (за первісним позовом): Сокол Ю.Ю. - довіреність б/н від 23.09.2008 року, Мідяний Є.О. –довіреність б/н від 23.09.2008 року.
від відповідача (за первісним позовом):Косаревська О.М. –довіреність № 164/1 від 16.05.2008 року.
Представники сторін:
від позивача (за зустрічним позовом): Косаревська О.М. –довіреність № 164/1 від 16.05.2008 року.
від відповідача (за зустрічним позовом):Сокол Ю.Ю. - довіреність б/н від 23.09.2008року, Мідяний Є.О. – довіреність б/н від 23.09.2008 року.
14.08.2008р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Ето К” з позовом до приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” про стягнення 182 794,90 грн., на підставі Договору на виготовлення поліграфічної продукції № 08/01/08 від 08.01.2008 року та ст. ст. 16, 22, 525, 526, 536, 625, 692, 694 ЦК України і ст.193 ГК України.
Ухвалою суду від 15.08.2008 року порушено провадження у справі № 18/191/08, судове засідання призначено на 23.09.2008 року.
В порядку ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою представника відповідача, ухвалою суду від 23.09.2008 р., розгляд справи було відкладено на 03.10.2008 р.
02.10.2008 року на адресу господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” про визнання недійсним п. 3.5 Договору на виготовлення поліграфічної продукції № 08/01/08 від 08.01.2008 року, укладеного між ТОВ “Ето К” та ПП “Фабрика делікатесних сирів”.
Ухвалою суду від 03.10.2008 року зустрічну позовну заяву прийнято для сумісного розгляду із первісною та справу призначено до розгляду на 06.11.2008 року
03.10.2008 року, враховуючи необхідність надання відповідачем за зустрічним позовом пояснень та заперечень щодо заявлених вимог, судом, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи, судове засідання призначено на 06.11.2008 р.
Позивач за первісним позовом неодноразово збільшував позовні вимоги, у судовому засіданні 06.11.2008 р., позивач, за первісним позовом, керуючись ст. 22 ГПК України, надав чергове уточнення позову, в якому просить суд стягнути з відповідача 11000 грн. основного боргу, 260850 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 15.03.2008 р. по 04.11.2008 р., 1647, 40 грн. пені за період з 15.03.2008р. по 04.11.2008р., 808,40 грн. втрат від інфляції за період з 15.03.2008 р. по червень 2008 р. всього 274405,80грн. Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору... Вказане уточнення відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству України, не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів, прийняте судом до розгляду та задоволене.
Судом розглядаються уточненні позовні вимоги.
Відповідач, за зустрічним позовом, надав суду письмовий відзив, яким позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 11100 грн. визнає у повному обсязі. Вимоги про стягнення витрат від інфляції, пені та відсотків за користування чужими коштами вважає необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
В обґрунтування вимог за зустрічним позовом, позивач (ПП “Фабрика делікатесних сирів”) вказує, що 08.01.2008 р. між ТОВ «Ето К»та ПП «Фабрика делікатесних сирів»було укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції №08/01/08. Пунктом 3.5. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати, передбачених п.3.3. Договору, відповідно до ст.536 ЦК України, Замовник має сплатити Виконавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% від вартості несвоєчасно сплаченої продукції або послуг за кожен день прострочення від дня, коли продукція або послуги мали бути сплачені до дня її фактичної оплати.Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. У позовній заяві до ПП «Фабрика делікатесних сирів» ТОВ «Ето К», виставляючи вимогу про стягнення процентів за користування чужими коштами, посилається на ч.5 ст.694 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення покупцем оплати товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений до дня фактичної оплати. Оскільки договір на виготовлення поліграфічної продукції №08/01/08 від 08.01.2008 р., укладений між ТОВ «Ето К»та ПП «Фабрика делікатесних сирів», за своєю правовою природою не є договором позики чи кредиту, а є договором купівлі-продажу, та оскільки ТОВ «Ето К»не здійснювало продаж продукції ПП «Фабрика делікатесних сирів»в кредит, вважаємо, що п.3.5. Договору суперечить положенням ст.536 ЦК України. У ст.215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Крім цього, частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено, можливість визнання судом недійсним правочину, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.
Згідно зі ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідач, за зустрічним позовом, проти заявлених вимог заперечив, надав відзив на зустрічний позов зазначаючи, що твердження про суперечність п.3.5. договору положенням ст. 536 ЦК України - є вигадкою. Вказує, що посилання на п. 1.10. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення терміну відсотків, неприпустимо при розгляді цивільних та господарських справ, так як у ч. 2 ст. 1 ЦК України чітко говориться, що: «До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом». Та обставина, що нарахування відсотків пов'язано з простроченням оплати - не є порушенням діючого законодавства. Саме момент прострочення оплати визначає той момент, коли грошові кошти, що знаходяться у особи (ПП «Фабрика делікатесних сирів») стають не її, а стають власністю відповідача за зустрічним позовом. Саме з цього моменту йде нарахування відсотків, якщо позивач за зустрічним позовом продовжує користуватися ними. Взагалі, таке формулювання, яке зазначено у п. 3.5. Договору, відповідає зазначеному у п. 5 ст. 694 ЦК України: «Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 цього Кодексу з дня, коли товар повинен був бути оплачений, до дня його фактичної оплати».
Судове засідання закінчено 08.12.2008 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -
ВСТАНОВИВ:
08.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Ето К” (виконавець) та приватним підприємством “Фабрика делікатесних сирів” (замовник) був укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції № 08/01/08 (надалі - Договір).
Відповідно до п.2.1 Договору виконавець поставляє замовнику поліграфічну і презентаційну продукцію згідно специфікації або замовлення. Строки, вартість, обсяг та інші параметри виготовлення продукції або надання послуг зазначаються у специфікації або замовленні і вважаються узгодженими, якщо сторони підписали замовлення або специфікацію (п. 2.2. Договору).
На виконання умов Договору, ПП “Фабрика делікатесних сирів” здійснено замовлення на виготовлення до 06.03.2008 року продукції на загальну суму 17100,00 грн., що підтверджено додатком до Договору № 2, підписаним сторонами.
Оплата за продукцію або послуги, відповідно до п. 3.3 Договору, здійснюється в національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів з розрахункового рахунку замовника, на розрахунковий рахунок виконавця, на умовах передоплати у розмірі 6000 грн., та 11100 грн. на протязі 14 календарних днів з дня здачі - приймання продукції та послуг по замовленню.
Згідно п. 4.1 Договору, продукція вважається прийнятою з моменту підписання замовником накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей та належним чином оформленої довіреності або факт прийняття продукції та послуг посвідчується печаткою замовника на накладній або акті виконаних робіт наданих послуг.
Продукція ТОВ “Ето К” прийнята ПП “Фабрика делікатесних сирів” 29.02.2008 року, про що свідчать накладна №0041 від 29.02.2008 року, довіреність серії НБИ № 255823 від 28.02.2008 року, підписані сторонами.
Позивач, за первісним позовом, свої зобов’язання за договором виконав у повному обсягу, поставив відповідачу продукцію, визначену замовленням у зазначений в ньому термін.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем, за первісним позовом, на виконання умов Договору, здійснено лише 09.01.2008 року передплату у розмірі 6000 грн. Відповідно до умов п. 3.3 Договору, зважаючи на те, що поставка здійснена 29.02.2008р., оплата повинна бути здійснена 14.03.2008 року.
Тобто, відповідач взяті на себе зобов’язання виконав не належним чином, своєчасно не здійснив оплату товару.
Але, після звернення позивача до суду, відповідач сплатив на користь позивача 11100 грн. заборгованості за поставлену позивачем продукцію за договором, що підтверджується платіжним дорученням № 203 від 05.11.2008 року.
Згідно з п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11100 грн. основного боргу, підлягає припиненню на підставі п. 11 ст.80 ГПК України, у зв’язку із відсутністю предмету спору.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з 15.03.2008 року по червень 2008 року в сумі 808,40 грн. та 10 % за користування чужими грошовими коштами за період з 15.03.2008 року по 04.11.2008 року у розмірі 260850 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України, у випадку прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та оплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У п. 3.5 Договору визначено, що у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 3.3 Договору, згідно ст. 536 ГК України, замовник сплачує виконавцю відсотки за користування чужими коштами у розмір 10% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції або послуг за кожен день прострочення з дня, коли продукція або послуги мали бути оплачені, до дня її фактичної оплати.
Відповідно до розрахунку позивача –сума втрат від інфляції складає 808,40 грн., сума відсотків за користування грошовими коштами –260850 грн.
Суд знаходить розрахунки позивача обґрунтованими, а вимоги про стягнення з відповідача витрат від інфляції в сумі 808,40 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 260850 грн. –такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення умов договору та прострочення виконання зобов’язання в сумі 1647,40 грн. за період часу з 15.03.2008 року по 04.11.2008 року.
Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.
Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: …, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).
Сторони в п. 7.1 Договору обумовили, що в разі прострочення платежу замовником виконавець має право вимагати від останнього відшкодування неустойки у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки оплати, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до розрахунку позивача, за період з 15.03.2008 року по 04.11.2008 року. сума пені становить 1647,40 грн.
Наданий суду розрахунок суд знаходить необґрунтованим, оскільки нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаною. Таким чином, суд вважає, що стягненню підлягає 1290,75 грн. пені за період часу з 15.03.2008 року по 15.09.2008 року.
Отже вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, в частині стягнення 260850 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1290,75грн. пені та 808,40 грн. втрат від інфляції. В частині стягнення 11100 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п.п. 1.1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку із відсутністю предмету спору. В частині стягнення 356,65 грн. пені суд відмовляє в первісному позові.
Вимоги позивача за зустрічним позовом, щодо визнання п. 3.5 Договору на виготовлення поліграфічної продукції №08/01/08 від 08.01.2008 року недійсним, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного :
Статтею 215 ЦК України, яка встановлює підстави визнання угод недійсними, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України чітко встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно з ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим нормативним актом. Тобто, розмір відсотків законодавцем не встановлюється, тому сторони мають право самостійно встановити розмір відсотків за користування чужими коштами. Розмір процентів, що встановлюється договором, чинним законодавством не обмежується.
Як зазначено вище, підставою визнання угоди недійсною на підставі ст. 215 ЦК України є недодержання вимог ст. 203 ЦК України саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами). Як свідчать матеріали справи, Договір на виготовлення поліграфічної продукції № 08/01/08 від 08.01.2008 року підписаний сторонами у повному обсязі без будь-яких зауважень.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 60, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50; код ЄДРПОУ 32875438; п/р № 2600730134907 у філії “Відділення ПІБ” м. Дніпропетровськ, МФО 305427) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ето К” (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2; код ЄДРПОУ 30015985; п/р № 26000169601 в АБ “Металург” м. Запоріжжя, МФО 313582) 260850 (двісті шістдесят тисяч вісімсот п’ятдесят) грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 808 (вісімсот вісім) грн. 40 коп. втрат від інфляції, 1290 (одну тисячу двісті дев’яносто) грн. 75 коп. пені, 2740 (дві тисячі сімсот сорок) грн. 49 коп. державного мита, 1178 (сто сімнадцять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. Провадження у справі, в частині стягнення 11100 грн., основного боргу, припинити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Суддя В.В. Носівець