ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/9991/34219/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання наказу незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання наказу незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, частково зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 198 о/с від 28 квітня 2010 року в частині звільнення старшого оперуповноваженого по боротьбі з незаконним обігом наркотиків лінійного відділення в порту Іллічівськ Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2

Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого по боротьбі з незаконним обігом наркотиків лінійного відділення в порту Іллічівськ Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області та стягнув з Іллічівського РВ ГУМВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В задоволенні решти позовних вимог-відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області просить судові рішення по справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 1995 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 06 травня 2009 року обіймав посаду старшого оперуповноваженого по боротьбі з незаконним обігом наркотиків лінійного відділення в порту Іллічівськ Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області.

23 грудня 2009 року щодо позивача було порушено кримінальну справу за ст. 364 КК України за зловживання владою та службовим становищем.

Рапортом від 02 березня 2010 року начальника ІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області було повідомлено начальника УКЗ ГУМВС України в Одеській області про факт порушення 23 грудня 2009 року кримінальної справи щодо позивача та необхідність проведення службового розслідування.

Інспекцією з особового складу УКЗ ГУМВС України в Одеській області було проведено службове розслідування і за його результатами зроблено висновок про необхідність звільнення ОСОБА_2 з ОВС за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію).

28 квітня 2010 року начальником ГУМВС України в Одеській області був виданий наказ № 198 о/с про звільнення ОСОБА_2 у запас Збройних Сил за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою для винесення даного наказу слугував наказ ГУМВС України в Одеській області від 28 квітня 2010 року №372.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність винесених ГУМВС України в Одеській області наказів про звільнення позивача.

Проте колегія судді не може погодитися з таким висновком судів, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Статтею 2 Закону України "Про міліцію" передбачено, що основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 цього Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Вимогами статті 7 вищевказаного Статуту встановлено, що службова дисципліна України базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до пункту 6 статті 12 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади.

Вимогами статті 14 вищевказаного Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

За результатами службового розслідування було встановлено, що з метою отримання бажаних результатів роботи, в особистих інтересах, використовуючи службове становище, схилили гр. ОСОБА_4 до створення обставин та умов для кустарного виготовлення, зберігання та вживання психотропних речовин за місцем мешкання раніше засудженого та наркотично залежного ОСОБА_5 для подальшого його затримання та притягнення до кримінальної відповідальності.

За підсумками проведеного службового розслідування зазначені дії позивача були розцінені, як вчинення проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу та є несумісним з перебуванням в органах внутрішніх справ.

Підставою для звільнення позивача визначено пункт 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, відповідно до норм якого, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Пунктом 67 вказаного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину (в тому числі і без позбавлення спеціального звання), підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ після вступу в законну силу вироку суду.

Отже, вчинення злочину та скоєння вчинку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, є окремими самостійними підставами для звільнення зі служби.

Посилання позивача, що постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення, а звільнення можливе лише за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, є безпідставними, оскільки відсутність кримінальної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням до позивача дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які дискредитують звання працівника міліції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач приймаючи наказ № 198 о/с від 28 квітня 2010 року в частині звільнення старшого оперуповноваженого по боротьбі з незаконним обігом наркотиків лінійного відділення в порту Іллічівськ Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2, діяв обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а судами помилково його було скасовано.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи апеляційним судом встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення апеляційної інстанцій і ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання наказу незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф.Загородній