ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2014 р.Справа № 916/834/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Пойденко О.С. згідно довіреності від 20.02.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСКО ТРЕЙД" (м. Одеса);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" (м. Котовськ, Одеської обл.);

про стягнення 93578,98грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 березня 2014р. порушено провадження у справі № 916/834/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РОСКО ТРЕЙД" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНСАХАРПРОМ" про стягнення 93578,98грн. на підставі договору поставки.

22.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСКО ТРЕЙД" про визнання недійсним договору поставки.

Ухвалою суду від 23 квітня 2014р. зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду керуючись п.4, п.6 ст.63 ГПК України.

28.04.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНСАХАРПРОМ" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.04.2014р., якою зустрічну позовну заяву повернуто позивачу без розгляду, а тому справу було надіслано до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 29.04.2014р. провадження у справі було зупинено до розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 15 липня 2014р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в засіданні суду.

16.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСКО ТРЕЙД" про визнання недійсним договору поставки.

Ухвалою суду від 17 липня 2014р. зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду керуючись п.4 ст.63 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві. Просив закінчувати розгляд справи без участі представника відповідача, оскільки останній зловживає своїми процесуальними правами, бо спеціально затягує розгляд справи, щоб не сплачувати вартість отриманого товару. При цьому не подає належних доказів, які б спростовували доводи позивача. Строки розгляду справи, передбачені ст.69 ГПК України, закінчилися.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації.

Суд, заслухавши доводи позивача, враховуючи закінчення строків розгляду справи, які встановлені ст.69 ГПК України, приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі на підставі ст. 75 ГПК України. До того ж, як свідчать матеріали справи, відповідач дійсно зловживає своїми процесуальними правами, бо ухвалою суду від 23.04.14. зустрічну позовну заяву повернуто відповідачу у з'язку із несплатою судового збору в сумі 1218,00грн. Але відповідач повторно подає зустрічну позовну заяву, не сплачуючи судовий збір у сумі визначеній Законом України "Про судовий збір", тобто 1218,00грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСКО ТРЕЙД" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" (відповідачем) був укладений договір поставки засобів захисту рослин № РВ-18.

Предметом договору є зобов'язання постачальника передати у власність покупця засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію, а покупця - прийняти та оплатити товар.

Відповідно п. 3.1 договору ціна за одиницю, терміни, умови оплати та загальна вартість товару зазначається у специфікаціях.

Оплата товару здійснюється покупцем в терміни передбачені даним договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок постачальника. Допускається оплата в готівковій формі відповідно до вимог діючого законодавства (п.3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в доларах США згідно специфікацій.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, за весь час прострочення. При простроченні оплати вартості товару понад 30 календарних днів, покупець окрім пені, сплачує штраф у розмірі 10 відсотків простроченої заборгованості.

Відповідно п. 6.5. договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст.259 Цивільного кодексу України продовжується до трьох років.

На виконання умов договору №РВ-18 від 23.04.2012р. та згідно специфікацій №1, 2, 3 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 115584,69грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № РТ-0000402 від 27.04.12. на суму 38780,94грн., №РТ-0000637 від 18.05.2012 року на суму 48255,79грн., №РТ-0000883 від 08.06.2012р. на суму 28547,96грн. та довіреностями на отримання товару № 15, №18, №20.

Видатковою накладною (повернення) №ИК-0000001 від 03.10.2012р. відповідачем повернуто, а позивачем беззаперечно прийнято товар на суму 9279,96грн., тобто з врахуванням повернення товару, загальна сума поставленого товару складає 106304,73грн.

Таким чином, позивач поставив відповідачу товар в повному обсязі, проте, відповідачем частково сплачено вартість отриманого товару в сумі 35202,00грн.

Отже, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 71102,73грн.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Як суд зазначав вище, відповідачем повна оплата послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12484,86грн., 3% річних в сумі 2881,12грн. та штраф в сумі 7110,27грн.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних, якщо інше не передбачено договором.

За умовами п. 6.2 сторони погодили пеню та штраф у розмірі 10% від несвоєчасно виконаного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 10% штрафу, пені та 3% річних, суд приходить до висновку, що їх нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, і тому в цій частині теж задовольняє позов.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав. Частково оплатив вартість товару.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов у повному обсязі, оскільки вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" (66303, Одеська обл., м. Котовськ, вул. Бочковича, буд. 101, код ЄДРПОУ 30966303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСКО ТРЕЙД" (65088, м. Одеса, вул. 25 Чапаєвської дивізії, буд. 6/1, офіс 131, код ЄДРПОУ 36673556):

- 71102,73грн.- боргу;

- 7110,27грн. - штрафу;

- 12484,86грн. - пені;

- 2881,12грн. - 3% річних;

- 1885,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 28 липня 2014 року

Суддя Брагіна Я.В.