Єдиний унікальний номер 254/909/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5243/2014

Головуючий в 1 інстанції: Назарцева В.О.

Категорія 27 Доповідач: Шевченко В. Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» липня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Шевченко В.Ю.

суддів: Кіянової С.В., Ткачук С.С.,

при секретарі Козак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 16 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту в розмірі 36 963,14 грн. Свої вимоги мотивував тим, що 26 жовтня 2006 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DOR0RX86230047, згідно до якого відповідач отримав від банку 3 799,40 грн. і повинен був їх повернути протягом дії договору, з виплатою 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. З часу укладання кредитного договору Однак відповідач не в повному обсязі сплачував платежі за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 08 січня 2014 року складає 36 963,14 грн., а саме: 6 700,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2006,16 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1 736,34 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 16 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором за № DORORX86230047 від 26 жовтня 2006 року -34 956,98 гривень та судові витрати у розмірі 349,56 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув уваги на недоведеність факту укладання між сторонами кредитного договору. Судом не прийнято до уваги посилання відповідача про втрату ним паспорту у вересні 2006 року та поновлення його 06 жовтня 2006 року, тобто за двадцять днів до укладення кредитного договору. Крім цього,суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся з вимогами про стягнення заборгованості по кредитному договору з порушенням строку позовної давності.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в засідання апеляційного суду не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ( а.с.81-83).

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

26 жовтня 2006р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DOR0RX86230047, згідно до якого відповідач отримав від банку кредит у сумі 3 799,40 грн. з кінцевим терміном повернення 26 жовтня 2008р. з виплатою 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно із п.п. 3.2.2, 3.2.3,3.2.9 вказаного вище договору, відповідач ОСОБА_1 зобов'язався погасити кредит повністю та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та строки обумовлені в договорі, а саме, і в разі порушення виконання умов договору повинен сплатити пеню за прострочу сплати кредиту, відсотків за користування кредитом, а також штраф за порушення умов кредитного договору.

У зв»язку з тим, що відповідач не в повному обсязі вносив суми для погашення кредиту, утворилась заборгованість, загальна сума якої становить станом на 08 січня 2014 року 36 963,14 грн., що складається із: 6 700,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 006,16 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 26020грн.24коп. -заборгованість по сплаті пені, а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1 736,34 грн. - штраф (процентна складова).

Враховуючи встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредиту у сумі 34 956,98 грн. без урахування заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 2 006,16 грн. , оскільки умовами кредитного договору між сторонами не передбачено нарахування заборгованості по комісії і не вказано, в якому саме розмірі повинна нараховуватись така заборгованість.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за користування кредитом ніким не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою та заставою.

Неустойка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 26020,24грн., суд виходив з того, що згідно п.5.1 Умов надання споживчого кредиту банк має право нарахувати, а Позичальник зобов»язується сплатити Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, застосування строку позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про нарахування пені всупереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України , прийнявши до уваги розрахунок банку, який перевищує понад один рік, оскільки незалежно від подання заяви про застосування позовної давності ( п.п.3,4ст.267 ЦК України) вимоги ч.2ст.258 ЦК України про строк позовної давності є обов»язковими для суду, нарахування пені не може перевищувати одного року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь Банку підлягає стягненню сума пені, розрахована в межах одного року, у розмірі 5697грн.29коп. При цьому, апеляційним судом враховані розрахунки, надані представником ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: нарахована банком пеня за 1667 днів прострочки виконання зобов»язання складає 26020,24грн., розмір пені - 0,15% за кожний день прострочки, сума пені в межах одного року дорівнює 5697грн.29коп. ( 26020,24 грн. : 1667 днів =15,60грн. за кожний день х 365днів) (а.с.3).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував те, що Банком пропущено строк звернення з позовом про стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором, є неспроможними.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_1 із заявою про застосування строку позовної давності не звертався.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що кредитний договір між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладався, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заперечуючи проти заявлених Банком позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на втрату ним паспорту та отримання іншого на час укладання кредитного договору, проте будь-яких належних доказів на підтвердження того, що він не укладав та не підписував вказаний договір ним не надано. Від призначення судової почеркознавчої експертизи відмовився, про що свідчать його заяви (а.с.29,33). Позовних вимог щодо оспорювання кредитного договору не заявляв.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.212 ЦПК України дав належну оцінку зазначеним доводам та дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору.

Інших доказів, які спростували б висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга в собі не містить, а доводи, на які посилається позивач, були предметом дослідження під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 16 квітня 2014 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 14 634 ( чотирнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 03 коп. та судові витрати у сумі 146,34грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді :