Справа № 427/9989/13-ц
Провадження № 2/427/306/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.03.2014 року
Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Горбачові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Свердловськ Луганської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з дійсним позовом до відповідача, в обґрунтування своїх вимог зазначивши, що 13.09.2007р. між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» (АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» перейменований у Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2256-032/07Р, згідно умов якого останній отримав кредит в сумі 60 000 доларів США з терміном погашення 13.09.2032 року зі сплатою 12,49 річних за час фактичного користування кредитом. Для забезпечення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Однак, після отримання кредиту, умови щодо погашення заборгованості за кредитним договором №2256-032/07Р від 13.09.2007р. ОСОБА_2 порушив. ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділу кредитування у відділенні Банку «Донецька обласна дирекція», зловживаючи своїм службовим становищем, умисно з корисливих мотивів та в особистих інтересах, надав приватному нотаріусу Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 лист №8167 від 07.11.2007р. щодо повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №2256-032/07Р від 13.09.2007р. перед ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК». На підставі даного листа нотаріус зняла заборону відчуження об'єктів нерухомого майна у реєстрі іпотек, що призвело до подальшої реалізації квартири третім особам. Внаслідок реалізації предмету іпотеки, 07.11.2007р. Відповідач отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60 000 доларів США. Зазначені грошові кошти, що призначені для погашення кредиту, Відповідач в касу не вніс, при цьому діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою привласнення грошових коштів ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», шляхом зловживанням своїм службовим положенням, переконавши ОСОБА_2 в правомірності своїх дій, діючи в порушення посадової інструкції, заволодів чужим майном - грошовими коштами ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», переданими ОСОБА_2, обернувши їх у приватну власність внаслідок чого не погасив заборгованість ОСОБА_2 за кредитом. Зазначеними діями ОСОБА_1 спричинив шкоду ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК».
Вироком Стаханівського міського суду Луганської області по справі за №1-27/11/1231 від 18.11.2011р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5. ст.191 КК України та призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. Зазначеним вироком на підставі п.4 ч.1 ст.207 ЦПК України залишено без розгляду цивільний позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, пред'явлений у кримінальному провадженні, оскільки в провадженні Будьоннівського районного суду м.Донецька розглядалась цивільна справа за позовною заявою ПАТ КБ «Правекс-Банк» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2256-032/07Р від 13.09.2007р. з ОСОБА_2 Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22.10.2013р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено - визнано припиненими зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» за кредитним договором та договором іпотеки з 07.11.2007р.
Позивач вважає, що з урахуванням рішення Апеляційного суду Донецької області від 22.10.2013р. він має право звернутися з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої шкоди внаслідок невнесення до каси грошових коштів переданих ОСОБА_2 з метою виконання умов Кредитного договору № 2256-032/07Р від 13.092007. Просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 479580,00 грн (60000 доларів США за курсом 799,30 грн за 100 дол. США) та відповідно до положень ст.625 ЦК України 3% річних в розмірі 86324,40 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні позову наполягає.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на даний час відбуває покарання у Свердловській виправній колонії управління ДПтС України в Луганській області, суд ухвалою від 29.11.2013р. доручив адміністрації зазначеної установи вручити йому копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами та отримати письмові пояснення.
Судом отримано письмові пояснення відповідача, засвідчені належним чином, у яких він визнає позовні вимоги у розмірі 479580,00 грн., з вимогами щодо стягнення 3% річних у розмірі 86324,40 грн та судового збору не згоден. Просить суд розглядати цивільну справу без його участі.
Виходячи з положень ст.ст.11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що вироком Стаханівського міського суду Луганської області по справі за №1-27/11/1231 від 18.11.2011р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.5. ст.191 КК України та призначено покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі. Зокрема, у вироку встановлено, що 13.09.2007р. між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» (АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» перейменований у Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2256-032/07Р, згідно умов якого останній отримав кредит в сумі 60 000 доларів США з терміном погашення 13.09.2032р. зі сплатою 12,49 річних за час фактичного користування кредитом. Для забезпечення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Однак, після отримання кредиту, умови щодо погашення заборгованості за кредитним договором №2256-032/07Р від 13.09.2007р. ОСОБА_2 порушив. ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділу кредитування у відділенні Банку «Донецька обласна дирекція», зловживаючи своїм службовим становищем, умисно з корисливих мотивів та в особистих інтересах, надав приватному нотаріусу Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 лист №8167 від 07.11.2007р. щодо повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №2256-032/07Р від 13.09.2007р. перед ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК». На підставі даного листа нотаріус зняла заборону відчуження об'єктів нерухомого майна у реєстрі іпотек, що призвело до подальшої реалізації квартири третім особам. Внаслідок реалізації предмету іпотеки, 07.11.2007р. Відповідач отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60 000 доларів США. Зазначені грошові кошти, що були призначені для погашення кредиту, Відповідач в касу не вніс, при цьому діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою привласнення грошових коштів ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», шляхом зловживанням своїм службовим положенням, переконавши ОСОБА_2 в правомірності своїх дій, діючи в порушення посадової інструкції, заволодів чужим майном - грошовими коштами ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», переданими ОСОБА_2, обернувши їх у приватну власність внаслідок чого не погасив заборгованість ОСОБА_2 за кредитом. Вироком встановлено, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1 спричинив шкоду АКБ «ПРАВЕКС-БАНК».
Відповідно до положень ч.3,4 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з положеннями ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Положеннями п.3 ч.1 ст.134 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 479 580,00 грн.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача 3% річних відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
У статті 625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З урахуванням викладеного положення стаття 625 Цивільного кодексу України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання.
При цьому п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, в якому йдеться про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.
Слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю.
Таким чином, дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 86324,40 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.214 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Вимоги про стягнення з відповідача на користь судового збору у розмірі 3441,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що 08.11.2013р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3441,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №791366449.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки, відповідно до Закону, позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір підлягає поверненню позивачу.
Разом з тим, згідно з положеннями ч.3 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Суд вважає, що стягненню з відповідача в дохід держави підлягає 2916,10 грн.
Керуючись положеннями ст.1166 ЦК України, п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України, ст.ст. 88, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст.5,7 Закону України «Про судовий збір», суд
в и р і ш и в :
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, р/р 29095799980401, МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920, майнову шкоду в розмірі 479 580,00 грн (чотириста сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят грн 00 коп).
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» з Державного бюджету сплачений 08.11.2013р. платіжним дорученням №79136649 судовий збір у розмірі 3441,00 (три тисячі чотириста сорок одна 00 коп) грн.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в дохід держави судовий збір у розмірі 2916,10 грн (дві тисячі дев'ятсот шістнадцять грн 10 коп).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий С.Ш.Бабенко