Справа № 427/3174/14-ц

Провадження № 2/427/1516/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бабенко С.Ш.,

при секретарі Горбачові В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Свердловської міської ради Луганської області, ВП «УЖКГ та ТП» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до Свердловського міського суду з дійсним позовом до відповідачів, в обґрунтування вимог зазначивши, що право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2, належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 08.09.1993р. Госпрозрахунковим бюро по оформленню документів на приватизацію житла при житвідділі міськвиконкому.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. За життя вона склала заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Свердловського нотаріального округу ОСОБА_5, згідно якого після своєї смерті вказаний житловий будинок вона заповіла позивачу. Ніхто на цю спадщину не претендував і не претендує, спору з цього приводу не має.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач звернулася до нотаріуса. Але при вивченні документів було звернуто увагу на те, що у свідоцтві на право власності на житло не вказано, що 1/4 частина житлового будинку складає окрему ізольовану квартиру, не вказані розміри її загальної та житлової площі, а також не перелічені господарські будівлі та споруди, які є її приналежністю, тому їй було рекомендовано звернутись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

За заявою позивача рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 18.05.2013р. було встановлено, що належна ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 08.09.1993р. Госпрозрахунковим бюро по оформленню документів на приватизацію житла при житвідділі міськвиконкому, 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_2, розмір загальної площі якої складає 39,6 кв.м, розмір житлової площі - 12,5 кв.м, до якої належать наступні господарські будівлі та споруди: «Б» - кухня, «Г» - сарай, «Ж» - ? частина душу, «Є» - вбиральня, «З» - сарай, «Ф» - сарай, №1 - огорожа, №2 - водопровід.

Отримавши вказане рішення суду, позивач знов звернулась до нотаріуса, де при повторному вивченні наданих документів було звернуто увагу на те що, майно, на яке вона бажає отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, знаходиться у спільній частковій власності з власниками інших трьох квартир, розташованих у житловому будинку. Нотаріусом було роз'яснено про необхідність укладення договору про виділ в натурі частки з нерухомого майна та посвідчення його нотаріально. Однак зробити це не передбачається можливим, оскільки квартири АДРЕСА_1 є покинутими, протягом останніх п'яти років в них ніхто не проживає, вони вже почали руйнуватися, даних про власників цих квартир у позивача не має. Власником квартири АДРЕСА_1 вказаного будинку є ОСОБА_2 - відповідач по справі.

Позивач зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з чотирьох окремих квартир, кожна з яких має окремий вхід, між нею та іншими співвласниками склався порядок користування будинком та земельною ділянкою, та його можливо розділити без втрати його цільового призначення та використання, оскільки він має окремі входи (виходи) для кожної з чотирьох квартир.

Позивач просить суд постановити рішення, яким виділити їй в натурі 1/4 частину спільного майна за адресою: АДРЕСА_1, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності, а саме, окрему ізольовану квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 39,6 кв.м, житлова площа - 12,5 кв.м, та належні до неї господарські будівлі та споруди: «Б» - кухня, «Г» - сарай, «Ж» - ? частина душу, «Є» - вбиральня, «З» - сарай, «Ф» - сарай, №1 - огорожа, №2 - водопровід, припинити право спільної часткової власності між нею та власниками квартир №№1,2,3 на житловий будинок АДРЕСА_1, визнати за нею право приватної власності в цілому на об'єкт нерухомого майна - 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, окрему ізольовану квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 39,6 кв.м, житлова площа - 12,5 кв.м, та належні до неї господарські будівлі та споруди: «Б» - кухня, «Г» - сарай, «Ж» - ? частина душу, «Є» - вбиральня, «З» - сарай, «Ф» - сарай, №1 - огорожа, №2 - водопровід.

Позивач у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову.

У судове засідання представники відповідачів Свердловської міської ради Луганської області Череповська Я.Ю. та ВП «УЖКГ та ТП» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» Шерстнікова Т.Ю. не з'явилися, звернулися до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутністю, проти задоволення позову не заперечують.

Частина 4 ст.174 ЦПК України передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Оскільки, визнання позову відповідачами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи №25411/20 КП «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», вважає за необхідне заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.ст.8,124 Конституції України, ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.ст.386,392 ЦК України визнання права власності є формою захисту прав власника на відповідне майно.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 08.09.1993р. Госпрозрахунковим бюро по оформленню документів на приватизацію житла при житвідділі міськвиконкому 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 16.07.2012р. відділом ДРАЦС Свердловського міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до заповіту, який було посвідчено приватним нотаріусом Свердловського нотаріального округу ОСОБА_5, після своєї смерті вищевказане майно вона заповіла позивачу.

Згідно ст.1216 ГК України спадкуванням є перехід прав й обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємцям).

У відповідності з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.1296 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 18.05.2013р. було встановлено, що належна ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 08.09.1993р. Госпрозрахунковим бюро по оформленню документів на приватизацію житла при житвідділі міськвиконкому, 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_2, розмір загальної площі якої складає 39,6 кв.м, розмір житлової площі - 12,5 кв.м, до якої належать наступні господарські будівлі та споруди: «Б» - кухня, «Г» - сарай, «Ж» - ? частина душу, «Є» - вбиральня, «З» - сарай, «Ф» - сарай, №1 - огорожа, №2 - водопровід.

За даними свідоцтва на право власності на житло, виданого 30.06.1994р. Госпрозрахунковим бюро по оформленню документів на приватизацію житла при житвідділі міськвиконкому, ОСОБА_2 належить 1/4 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до наданої на запит суду відповіді, КП «РЕЖ №2» повідомило, що в архівній справі станом на 31.12.2012р. інформації щодо право власності на квартири АДРЕСА_1 не має.

Відповідно до довідки ВП «УЖКГ та ТП» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» №348 від 12.06.2014р., житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться у них на балансі.

Зазначений будинок складається із чотирьох окремих квартир, кожна з яких має окремий вхід, між сторонами з моменту визнання за кожним із співвласників права власності на кожну окрему частку будинку склався порядок користування будинком та земельною ділянкою, та жодного договору про порядок користування будинком між співвласниками у нотаріальному порядку не посвідчувався.

Судом з урахуванням вимог ст.10 ЦПК України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін відповідно до заявлених вимог запропоновано сторонам подати або за їх клопотанням призначити судову будівельно-технічну експертизу з метою отримання висновків будівельно-технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, від проведення якої сторони відмовилися, оскільки жодного спору про порядок користування спільною сумісною власністю у них не виникає та вони погодилися з таким порядком користування спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, згідно якої кожен із співвласників має право самостійно розпоряджатися своєю часткою, в тому числі вимагати виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності. Право на виділ частки з майна в натурі підтверджує наявність у кожного з співвласників всієї повноти повноважень щодо володіння, користування та розпорядження часткою. При цьому право на виділ в натурі обмежується: 1) прямою законодавчою забороною; 2) неможливістю виділу, якщо майно є неподільним.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №15 від 25.05.1998р. при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це є можливим, якщо кожній з сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд має право встановити порядок користування відособленими приміщеннями такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення можуть бути залишені в спільному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування житловим будинком може бути встановлений і для учасників спільної сумісної власності.

Судом встановлено, що сторонами шляхом отримання відповідних правовстановлюючих документів щодо визнання за ними права власності на окрему частку в спільному сумісному майні визначені в натурі частки житлового будинку та належних до нього господарських будівель і споруд, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо виділу в натурі 1/4 зазначеної позивачем частки спільного майна підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо можливості припинення для позивача права спільної часткової власності, шляхом визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в житловому будинку АДРЕСА_1, суд виходить з того, що розмір загальної площі квартири АДРЕСА_1 у вказаному житловому будинку складає 39,6 кв.м, розмір житлової площі - 12,5 кв.м, інші окремі квартири №№ 2 та 3 відповідно мають житлову площу за даними правовстановлюючих документів на них 12,4 кв.м та 11,9 кв.м., дані щодо розміру житлової площі квартири №1 в інвентаризаційній справі відсутні. За таких обставин суд вважає, що припинення права спільної часткової власності для позивача, без порушення прав інших співвласників, можливе за умови визнання за позивачем права власності на житлове приміщення, яке не буде перевищувати 1/4 частину від загальної та житлової площі житлового будинку. Така співмірність житлової та загальної площ повністю досягнута, у зв'язку з чим ці вимоги позивача також підлягають задоволенню.

Статтею 382 ч.1 ЦК України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

З викладеного вбачається, що квартира АДРЕСА_2, входить до складу 1/4 частини права власності на житловий будинок в цілому, розміри загальної та житлової площі не порушують частки у праві власності інших співвласників. Крім цього, як вбачається з копії технічного паспорту квартира АДРЕСА_2, є ізольованим помешканням, яке має окремий вихід від інших співвласників, складається з тамбуру, однієї житлової кімнати, коридору, кухні, сіней, а також має приналежні до нього господарські будівлі та споруди: «Б» - кухня, «Г» - сарай, «Ж» - ? частина душу, «Є» - вбиральня, «З» - сарай, «Ф» - сарай, №1 - огорожа, №2 - водопровід, тобто призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає можливим припинити для позивача право спільної часткової власності на зазначений житловий будинок та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 39,6 кв.м, житловою площею - 12,5 кв.м, та належними до неї господарськими будівлями та спорудами: «Б» - кухня, «Г» - сарай, «Ж» - ? частина душу, «Є» - вбиральня, «З» - сарай, «Ф» - сарай, №1 - огорожа, №2 - водопровід.

На підставі ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, та кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому

законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Таким чином, всі співвласники зазначеного житлового будинку в судовому засіданні не заперечують проти задоволення позовних вимог позивача, але вирішити питання про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна за позивачем шляхом посвідчення укладеного між співвласниками договору в нотаріальному порядку, як це передбачено вимогами ст.364 ч.3 ЦК України не можливо.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак у зв'язку із смертю ОСОБА_4 нотаріус не може видати свідоцтво про право власності на зазначено житло, що перешкоджає позивачу взагалі отримати свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок та вільно розпоряджатися приватним майном. У зв'язку з тим, що іншим способом, ніж у судовому порядку отримати свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок позивач у встановленому законом порядку не має можливості, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Оскільки укласти договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна та посвідчити його нотаріально сторонам у справі не передбачається можливим, що перешкоджає позивачу взагалі отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та вільно розпоряджатися своїм приватним майном, та позивач наполягає на виділі їй в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності з відповідачами, відповідачі не заперечують проти цього, враховуючи, те, що іншим способом, ніж у судовому порядку отримати свідоцтво про право власності на зазначене майно позивач у встановленому законом порядку не має можливості, суд вважає за необхідне задовольнити її вимоги, припинити право спільної часткової власності між співвласниками зазначеного житлового будинку та визнати за позивачем право власності на майно у належній їй частці.

На підставі ст.ст.316,321,328,356,364,367,392 ЦК України, керуючись ст.ст.10-15,60,212-215,223,294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Свердловської міської ради Луганської області, ВП «УЖКГ та ТП» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 1/4 частину спільного майна за адресою: АДРЕСА_1, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності, а саме, окрему ізольовану квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 39,6 кв.м, житлова площа - 12,5 кв.м, та належні до неї господарські будівлі та споруди: «Б» - кухня, «Г» - сарай, «Ж» - ? частина душу, «Є» - вбиральня, «З» - сарай, «Ф» - сарай, №1 - огорожа, №2 - водопровід.

Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ВП «УЖКГ та ТП» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на житловий будинок АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право приватної власності в цілому на об'єкт нерухомого майна - 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, окрему ізольовану квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 39,6 кв.м, житлова площа - 12,5 кв.м, та належні до неї господарські будівлі та споруди: «Б» - кухня, «Г» - сарай, «Ж» - ? частина душу, «Є» - вбиральня, «З» - сарай, «Ф» - сарай, №1 - огорожа, №2 - водопровід.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий С.Ш.Бабенко