Кіровський районний суд міста Макіївки
Донецької області
Провадження № 2/268/887/14 Справа № 268/1739/14-ц
Р і ш е н н я
і м е н е м У к р а ї н и
24 липня 2014 року м. Макіївка
Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
головуючий суддя Перевєрзєв М.М.
при секретарі Покашовій В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Макіївки в особі Макіївської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
у с т а н о в и в :
28 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади міста Макіївки в особі Макіївської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи вимоги неможливістю іншим шляхом оформити своє право на спадщину.
Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не з'явилися, надавши письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради м. Макіївки від 22 жовтня 1980 року за № 320/10 його рідному брату ОСОБА_3 була виділена у безстрокове користування для забудови індивідуального житлового будинку земельна ділянка у розмірі 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. На ній братом протягом до 1992 року були побудовані житловий будинок та господарчі будівлі та споруди. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді даного домоволодіння.
За життя 10 грудня 2012 року ОСОБА_3 залишив заповіт, яким належне йому майно заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах кожному. Після смерті брата позивач прийняв спадщину, своєчасно звернувшись до державної нотаріальної контори з письмовою заявою про її оформлення, де було заведено спадкову справу. Третя особа - ОСОБА_2 не претендує на спадщину, тому в нотаріальну контору не зверталась, заявивши про відмову від спадкового майна. Нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння у зв'язку з неналежністю правовстановлюючого документа - відсутністю реєстрації права власності ОСОБА_3 на житловий будинок у встановленому законом порядку. Інших осіб, які б претендували у встановленому законом порядку на спадщину, не існує.
Відсутність свідоцтва про право власності на житловий будинок на ім'я брата унеможливлює на теперішній час процедуру оформлення в нотаріальному порядку його законного права спадкоємця на зазначене нерухоме майно, тому його вимоги підлягають судовому захисту.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за ним після смерті брата ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Третя особа - ОСОБА_2 у письмовій заяві від 24 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування визнала у повному обсязі.
Відповідач - територіальна громада міста Макіївки в особі Макіївської міської ради належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду цивільної справи, не використала наданого законом права на участь представника у судовому засіданні, надавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та прийняття рішення за позовом на розсуд суду, тому суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній доказів за відсутності представника відповідача.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.
Загальними положеннями цивільного права, передбаченими в частинах перших статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, визнано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами статей 1216-1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі квартиру, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
За рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради народних депутатів № 320/10 від 22 жовтня 1980 року ОСОБА_3 надано право на індивідуальне будівництво на земельній ділянці площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано забудовника отримати від архітектури технічну документацію на право будівництва нового будинку по вищезазначеному адресу та завірити її нотаріально.
Головним архітектором м. Макіївки 28 січня 1981 року ОСОБА_3 затверджено проект забудови земельної ділянки та план будівництва житлового будинку.
10 лютого 1981 року між ОСОБА_3 та відділом комунального господарства виконавчого комітету Кіровського районного комунального господарства укладено нотаріально посвідчений договір про відвід земельної ділянки для безстрокового користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, площею 600 кв.м. згідно плану земельної ділянки.
У пунктах 6, 7 цього договору зазначено, що будівництво будинку повинно відповідати архітектурно-плановому завданню до проекту. Забудовник зобов'язаний при зведенні будівель дотримуватися всіх чинних будівельних, протипожежних, санітарних правил.
Після закінчення будівництва зведені на земельній ділянці забудови приймаються в експлуатацію і становиться особистою власністю забудовника після визнання прийомною комісією місцевої ради народних депутатів повної готовності зведених будівель, оформленої актом комісії (п. 9 договору).
Представленими сторонами доказами встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 57 років, про що 05 листопада 2013 року складено відповідний актовий запис № 1888 у Книзі реєстрації смертей міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області.
Згідно заповіту від десятого грудня 2012 року, посвідченого в установленому законом порядку державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори Ленченко Т.О., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, в рівних частинах кожному».
Відповідно до частини 1 статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Третьої макіївської державної нотаріальної контори Великанової Н.О. від 08 травня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки право власності спадкодавця на нерухоме майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, що не відповідає нормам статті 182 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що предметом правового спору є встановлення права власності на жилий будинок з господарчими будівлями і спорудами, правовстановлюючі документи щодо власності на який відсутні.
Діючі на час виникнення спірних правовідносин підзаконні нормативно-правові акти, зокрема: Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13.12.1995); Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), передбачали державну реєстрацію права власності на створене нерухоме майно.
Між тим виникнення права власності на житлові будинки і будівлі, споруджені в передбаченому законом порядку, не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільного кодексу України та Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Згідно з частиною 4 зазначеного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, зокрема: - якщо на момент виникнення прав та їх обмежень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обмежень.
Отже, за змістом правового акту право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження.
Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, відведена ОСОБА_3 компетентним органом виконавчої влади під забудову та перебувала в його законному користуванні. При цьому ним були отримані дозвіл на будівництво та затверджено проект на спорудження житлового будинку. Проте після фактичного завершення до 1992 року будівництва спірного житлового будинку спадкоємцем ОСОБА_3 його не було введено в експлуатацію і право власності на нього не було зареєстровано у відповідному органі технічної інвентаризації.
З огляду на наведене спорудження будинку АДРЕСА_1 не може бути визнане самочинним будівництвом.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1993 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється: - по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Виходячи зі змісту вказаних нормативних актів, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкоємцями не було отримано правовстановлюючого документа.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське БТІ» 07 квітня 2014 року проведена технічна інвентаризація та складено технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1, яким встановлено, що на земельній ділянці до 05.08.1992 збудовано житловий будинок - літера А-2, загальною площею 145,10 кв.м., у тому числі жилою - 81,70 кв.м.; господарчі будівлі та споруди: літня кухня - літера Б; гараж - літера В; убиральня - літера Г; вольєр - літера Д; сарай - літера Ж; сарай - літера З; альтанка - літера Є; ворота № 1; огорожа № 2.
Згідно звіту технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту за адресою: АДРЕСА_1, проведеного фахівцями комунального підприємства «Містобудівництво, архітектура і проектування» (ліцензія серії АВ № 514389), визначено, що споруджені на земельній ділянці житловий будинок та господарчі будівлі дефектів і пошкоджень не мають, встановлена їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації та готовності і можливості безпечної експлуатації. Обстеженні приміщення можливо використовувати для подальшої експлуатації при умовах дотримання санітарних та протипожежних норм та правил діючих ДБН В 2.2 - 15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».
За змістом статей 316-317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Таким чином, суд вважає, що після завершення будівництва житлового будинку і господарчих будівель ОСОБА_3 набув право власності на них, тому дане нерухоме майно після його смерті входить до складу спадщини.
Право на спадкування, як передбачено в статті 1223 ЦК України, мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Третя особа - ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом відмовилася від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом - свого брата ОСОБА_1, письмово підтвердивши суду добровільність своїх дій, які відповідають положенням статті 1274 ЦК України.
Відповідно до положень статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Пунктами 4.14 - 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (п. 4.18 Порядку).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних умов для одержання ОСОБА_1 в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд визнає вимоги позивача про визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Позивач не наполягає на відшкодуванні судових витрат, понесених при зверненні з позовом до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 11, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 316-317, 328, 1216-1218, 1223, 1273-1274, 1296-1297 Цивільного кодексу України,
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянином України, ідентифікаційний код НОМЕР_1, право приватної власності в порядку спадкування за заповітом після смерті його брата - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, на наступне спадкове нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 145,10 кв.м., у тому числі жилою 81,70 кв.м. - літера А-2, розташований по АДРЕСА_1; з господарчими будівлями та спорудами: літня кухня - літера Б; гараж - літера В; убиральня - літера Г; вольєр - літера Д; сарай - літера Ж; сарай - літера З; альтанка - літера Є; ворота № 1; огорожа № 2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: