ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-2140/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2008 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання нарахувати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006-2008 роки в сумі 3297,30 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова ( далі-Управління ) в якому просить суд поновити пропущений термін звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з січня 2006 року по квітень 2008 року включно. Обґрунтовує позов тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народилася 2 жовтня 1937 року, і на 02.09.1945 року, час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, у 2006-2008 роках така допомога не виплачувалась.
В судове засідання позивачка не з'явилась, явку уповноваженого представника не забезпечила, належним чином повідомлена. Подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2006 року по 30 квітня 2008 року в сумі 3297,30 грн. та розглянути справу без її присутності в судовому засіданні.
Відповідач подав письмові заперечення, зазначає, що законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, а тому вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, що згідно ч.1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову, на чому наполягає. В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях. Просить у задоволенні позову відмовити.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 жовтня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Спірні правовідносини, які склалися між позивачем та Управлінням Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2195), рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної групи Діти війни відповідно до вимог ст.1 Закону №2195, що підтверджується пенсійним посвідченням № 165091 зі штампом, який підтверджує наявність у неї статусу «діти війни». Позивачка є пенсіонером за віком, пенсію отримує в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова. Цей статус позивачки відповідачем не заперечено, крім того статус «діти війни» визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 по 02.09.1945 року.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня 2006 року. А у відповідності до ст. 7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює Управління, яке є відповідачем у даній справі.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» №3235 (далі Закон №3235) згідно п.17 ст.77 положення згаданої норми було зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України«Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року №3367 п.17 ст.77 Закону №3235 виключено, а ст.110 викладено в новій редакції та встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону №2195, запроваджуються з 1 січня 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Судом встановлено, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» звужують права позивача передбачені ст.6 Законом №2195 в частині підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, однак Конституційним Судом України Рішення про визнання зазначеного закону неконституційним - не приймалось.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України 2007 рік» №489 від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону №2195, з урахуванням статті 111 цього закону в якій встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії вiдповiдно до статті 6 Закону №2195, виплачується особам, які є iнвалiдами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмiрi 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
09 липня 2007 року Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункту 12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону №2195, з урахуванням ст.111 цього закону. У відповідності до цього Рішення ст.6 Закону №2195 про підвищення пенсії дітям війни на 30% підлягає виконанню. В пункті 5 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що визнані неконституційними.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року (далі-Закон №107- VІ ) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону «Про державний бюджет України» включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.
У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально суспiльнi потреби, розмір i цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Виходячи з цього відповідач, починаючи з 09 липня 2007 року, зобов'язаний був здійснити позивачці перерахунок доплат до пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та виплачувати щомісячно таку доплату до пенсії.
Як вбачається з довідки відповідача позивачці виплачується надбавка до пенсії як дитині війни з 01 січня 2008 року по березень 2008 року - 47,00 грн., в квітні 2008 року - 48,10 грн.
Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.
На даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму в період з 2006 по 2008 роки затверджувався законами про Державний бюджет України на відповідний рік: згідно ч.1 ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» №3235 від 20 грудня 2005 року прожитковий мінімум з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.; згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489 від 19.12.2006, яка змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.; згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року - 470 грн., з 1 квітня 2008 року - 481 грн.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Відповідно до вимог ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачці, як дитині війни неправомірно з 09 липня 2007 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 не нараховувалась надбавка до пенсії у розмірі 123,02 грн. щомісячно (410,06 грн. х 30% = 123,02 грн.), з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року 124,53грн. щомісячно (415,11 грн. х 30 % = 124,53 грн.), чим порушено її конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України.
Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюється позовна давність, оскільки невиплата позивачу як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком пояснюється триваючим характером порушення, це порушення постійно повторюється і наслідки його залишаються не припиненими.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки базуються на законі, обґрунтовані і доведені у судовому засіданні, і тому слід зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львові нарахувати та виплатити ОСОБА_2недоплачене їй як дитині війни підвищення до пенсії за віком в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно: з 09 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року - 123,02 грн., з 01 жовтня 2007 по 31 грудня 2007 року - по 124,53 грн., що в сумі становить 742,65 грн. за 2007 рік , в задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 21, 46, 55, 124 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в сумі 742,65 грн. ( з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Шинкар Т.І.
Повний текст Постанови виготовлений 30.10.2008 року.