Справа № 22-ц-1702   2007р.                               Головуючий у 1 -й інстанції Жаворонок В.П.

Категорія 44                                                   Суддя-доповідач                 Смирнова Т.В.

УХВАЛА іменем України

04 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, які беруть участь у справі - апелянта, представника апелянта,

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду від 26 жовтня 2006 року у справі за позовом Тростянецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення отриманої незаконним шляхом допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тростянецького районного суду від 26 жовтня 2006 року позов задоволен, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Тростянецького районного центру зайнятості отримана незаконним шляхом допомога по безробіттю в сумі 3071 грн. 58 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, вважаючи, що суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи.

В доводах скарги апелянт посилається на те, що вона фактично з квітня 1999 року не займалась підприємницькою діяльністю. Апелянт зазначила, що вона не написала заяву до Тростянецької райдержадміністрації про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в зв'язку з тим, що посвідчення про реєстрацію діяло до 29 лютого 2000 року, і з цього числа вона вже не значилась на обліку в податковій інспекції як підприємець.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не зверталась до органу державної реєстрації із заявою про скасування державної реєстрації, не пересвідчилась, що знята з обліку реєстрації як приватний підприємець, не повідомила орган державної реєстарції, що вона не займається підприємницькою діяльністю. В свідоцтві про державну реєстрацію термін дії не зазначений, а тому суд вважав його безстроковим і дійсним на час звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості, і за таких підстав стягнув з відповідачки отриману нею допомогу по безробіттю.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти скарги представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, 08 вересня 2004 року ОСОБА_1 звернулась до Тростянецького районного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, при цьому зазначила, що не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається і пенсію не отримує.

ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю з 08 вересня 2004 року по 02 вересня 2005 року.

15 червня 2006 року ОСОБА_1 виявила бажання знятися з обліку центру зайнятості і надала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 28 лютого 1997 року.

Наказом від 19 червня 2006 року ОСОБА_1 була знята з обліку в центрі зайнятості у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно стягнення з ОСОБА_1 отриманої нею допомоги по безробіттю, оскільки перебуваючи на обліку в центрі зайнятості і отримуючи допомогу по безробіттю, ОСОБА_1 являлась приватним підприємцем, так як державна реєстрація припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності не відбулась.

На момент припинення діяльності відповідачки як суб'єктом підприємницької діяльності (за словами відповідачки у квітні 1999 року або як вказано в посвідченні - у лютому 2000 року), було чинне Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 зі змінами і доповненнями.

Згідно п. 37 даного Положення, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі особистої заяви підприємця-громадянина та інших документів.

На момент постановки ОСОБА_1 на облік до центру зайнятості як безробітної у вересні 2004 року, діяв Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року.

Відповідно до ст. 47 Закону, для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ні в 1999 році, ні у 2000 році, ні в 2004 році не зверталась до органу державної реєстрації з заявою про припинення своєї діяльності як приватного підприємця.

Згідно ч. З ст. 46 цього Закону, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Таким чином, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта з приводу того, що вона не займалась підприємницькою діяльністю з квітня 1999 року і не значилась на обліку в податковій інспекції, оскільки відповідачка не вчинила необхідних дій для державної реєстрації припинення своєї підприємницької діяльності, а, відповідно, продовжувала мати статус підприємця і продовжувала значитись в Державному реєстрі як фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не мала права на отримання допомоги по безробіттю.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тростянецького районного суду від 26 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.