Справа № 22-ц-1896                                        Головуючий у 1-й інстанції - Шульга О.М.

Категорія -44                                                      Суддя-доповідач - Ведмедь Н.І.

УХВАЛА

іменем    України

04 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів               - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

та осіб, які приймають участь у справі   - ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року

в   справі   за   позовом   ОСОБА_2   до   Кімличанської   сільської   ради

Липоводолинського району Сумської області про стягнення виплати заробітної плати на

період працевлаштування в сумі 2 218 грн.,-

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року, яким в задоволенні її позову відмовлено, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що судом не було з'ясовано неправомірність дій Кімличанської сільської ради щодо призначення її завідуючою дитсадком, тоді як завідуюча дитсадка приймається на роботу районним відділом освіти. Зазначає також, що в штатному розпису цієї установи така посада була відсутня, а тому вона фактично на роботу не приймалась, і що сільрадою та сільським головою конкретні заходи з її працевлаштування не проводились, а тому їй повинна бути сплачена заробітна плата на період працевлаштування протягом шести місяців згідно ст. 118 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Судом першої інстанції встановлено, що до 01 жовтня 2004 року, до обрання сільським головою Кімличанської сільської ради, ОСОБА_2 працювала на посаді завідуючої Кімличанським дитячим садком.

З кінця 2004 року Кімличанський дитячий садок тимчасово припинив своє функціонування.

Повноваження позивачки як сільського голови було припинено 04 квітня 2006 року, і з 25 квітня 2006 року - розпочато виплату їй заробітної плати згідно ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

На підставі рішення Кімличанської сільської ради від 01 червня 2006 року відновлено роботу дитячого садка в селі Кімличка з 02 червня 2006 року і затверджено його завідуючою ОСОБА_2, про що позивачці було відомо.

З цього часу розпочався ремонт дитсадка, в якому приймали участь батьки дітей, що будуть відвідувати садок та працівники дитсадка, серед яких була один раз і позивачка.

Після того, як позивачка в подальшому перестала виходити на роботу і відмовилась виконувати обов'язки завідуючої дитячим садком, їй згідно рішення виконкому Кімличанської сільської ради від 23 червня 2006 року було припинено проведення відповідних виплат.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши заперечення на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно з'ясував правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 212 ч. 1 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджувалося питання правомірності рішення Кімличанської сільської ради від 01 червня 2006 року про затвердження її завідуючою Кімлинчанського дитячого садка колегія суддів вважає безпідставним, оскільки це було предметом судового розгляду, і судом були обґрунтовано спростовані доводи про невжиття сільською радою заходів щодо працевлаштування позивачки та невиконання вимог ст. 118 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Крім того, колегією суддів враховано, що позивачкою вищезазначене рішення сільської ради в установленому законом порядку не оскаржувалось.

Колегія суддів вважає, що відповідачем були вжиті всі необхідні заходи щодо захисту прав позивачки: по-перше, виплатою середнього заробітку до працевлаштування ОСОБА_2 та, по-друге, затвердженням її на посаду, яку вона обіймала до призначення сільською головою - забезпеченням роботою, від якої вона в подальшому відмовилась. При цьому, усвідомлюючи, що питання затвердження позивачки на посаду завідуючої дитячим садком відноситься до компетенції районного відділу освіти, вона жодного разу не звернулась до цього органу.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо працевлаштування позивачки відповідачем, на думку колегії суддів, є законним та обґрунтованим, таким, що відповідає встановленим в справі обставинам та зібраним доказам, а тому з цих підстав ним не повинна сплачуватися позивачці середньомісячна зарплата в сумі 2 218 грн. за період її працевлаштування.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України для скасування рішення колегією суддів не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 307 ч.1 п.1, ст. 308, ст. 314 ч.1 п.1 та ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.