Справа № 22ц\200 Головуючий в 1 інст. Капустинський
Категорія 33 Доповідач Микитюк
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Жигановської О.С.,
Косигіної Л.М.
при секретарі Ільбицькій Т.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ( третя особа виконавчий комітет Гладковицької сільради Овруцького району) про усунення перешкод в користуванні проїздом і відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Овруцького районного суду від 10 жовтня 2006 року,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила усунути створені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди в користуванні належним їй проїздом до домоволодіння АДРЕСА_1, зобов'язавши відповідачів привести проїзд в попередній стан і огородити його. Також просила стягнути з відповідачів на її користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником даного домоволодіння, проїзд і прохід шириною 4 м до якого згідно будівельного паспорту за 1984 рік розташований між присадибними ділянками відповідачів. У 2005 році відповідачі виорали проїзд і вона не може користуватись ним.
Рішенням Овруцького районного суду від 10 жовтня 2006 року в позові відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що рішенням правління колгоспу ім. Дзержинського с.Кирдани від 04 травня 1963 року ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку площею 0,05 га. Рішенням виконкому Кирданівської сільської Ради депутатів трудящих Овруцького району від 20 травня 1963 року ОСОБА_1 дозволено будівництво на даній ділянці. З плану забудови земельної ділянки від 21 листопада 1963 року вбачається, що прохід до дороги має здійснюватись через провулок(а.с.44).
Рішенням виконкому Гладковицької сільської ради від 15 лютого 1984 року ОСОБА_1 було дозволено збудувати на своїй присадибній ділянці сарай. В схемі виносу в натурі господарських будівель від 19 березня 1984 року позначено проїзд між присадибними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу УРСР 1970 року, ст.9 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 12 Земельного кодексу України 2001 року вилучення та надання громадянам земельних ділянок в сільській місцевості віднесено до компетенції сільських, селищних рад. Нормативними актами в сфері землекористування, які діяли до 1970 року, також передбачалось прийняття рішень з цих питань органами місцевої виконавчої влади. ОСОБА_1 не надала суду рішення компетентного органу за період з 1963 року по 2006 рік про надання їй у встановленому законом порядку земельної ділянки для облаштування проїзду або про вилучення земельної ділянки для цього у відповідачів. Також позивачка не довела, що проїзд відноситься до земель загального користування.
Оскільки проїздом позивачка користується без будь-яких правових підстав і норми ст. 152 чинного Земельного кодексу України на неї не поширюються, суд зробив правильний висновок про безпідставність позову.
Рішення постановлено із дотриманням вимог матеріального і процесуального закону, а тому не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Залишити без змін рішення Овруцького районного суду від 10 жовтня 2006 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею
законної сили.